Справа № 646/13275/24
№ провадження 1-кп/646/1500/2024
06 грудня 2024 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі скретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження кримінальне провадження № 12022221220000105 від 24.01.2022 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.4 ст. 321 КК України,-
встановив:
Під час підготовчого провадження прокурор подав клопотання, яким просить продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії процесуальних обов'язків, визначених ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.11.2024, а саме:
1) прибувати до суду на першу вимогу;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Цим же клопотанням прокурор просить встановити додатковий обов'язок обвинуваченій, а саме, заборонити обвинуваченій ОСОБА_5 виїзд з України до закінчення кримінального провадження.
Прокурор посилається на те, що існує обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а також ризики переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Так, про існування ризику втечі свідчить тяжкість обвинувачення у сукупності з такими обставинами як відсутність офіційного працевлаштування обвинуваченої та офіційних джерел доходів. Ризик незаконного впливу на свідків, на думку прокурора, підтверджується тим, що свідки у кримінальному провадженні ще не допитувалися у судовому засіданні, а обвинувачена, перебуваючи на свободі, можу здійснити незаконний вплив на цих осіб, щоб домогтися зміни їх показань. Крім того, обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів свідчать про її наполегливість при досягненні злочинної мети, затятість її злочинних намірів та схильність до подальшого вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень.
Також прокурор посилається на ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», якою передбачено тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України, зокрема, у випадках, коли стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.
У судовому засіданні обвинувачена заперечувала проти клопотання прокурора, пояснивши, що після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України вона виїхала з України до Польщі, а звідти до Німеччини, де проживала та була працевлаштована офіційно. Слідчий мав номер її телефону, вона не переховувалася від слідства. Вона дійсно мала проблеми з вжиттям наркотичних речовин і вже тривалий час проходить відповідну замісну терапію. Свідків у кримінальному провадженні вона не знає.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та підтримав доводи своєї підзахисної, посилаючись на те, що обвинувачена не переховувалася від органу досудового розслідування, який мав її контактні дані. У обвинуваченої є син з інвалідністю та матір з інвалідністю, а також батько похилого віку, які проживають у Німеччині. На переконання захисника, наявність у обвинуваченої можливості виїжджати за кордон з дозволу суду не перешкодить завданням кримінального провадження.
Дослідивши доводи клопотання прокурора, вислухавши сторони, суд приходить до наступного.
Застава як запобіжний захід, що є альтернативним триманню під вартою, не обмежується певним строком дії на відміну від тримання під вартою або домашнього арешту, дата закінчення дії яких має бути визначена у відповідній ухвалі суду, про що прямо зазначено у ч.4 ст.196 КПК України.
Застава діє до настання правових наслідків, які зумовлюють її повернення заставодавцю або її звернення у дохід держави (ч.ч.8-11 ст.182 КПК України).
Отже, закон не містить приписів щодо процедури продовження строку дії застави та, відповідно, тих обов'язків, які встановлюються судом при застосуванні цього запобіжного заходу або при визначенні її розміру в порядку ч.3 ст.183 КПК України.
Разом з тим, звертаючись з вищевказаним клопотанням до суду, прокурор ставить питання не тільки про продовження строку дії обов'язків, визначених умовами застави, але й про доповнення цих обов'язків. Така можливість передбачена ч.1 ст.200 КПК України.
Проте, в порушення вимог ч.2 ст.200 КПК прокурором не зазначено обставин, які: 1)виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2)існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Ті ж обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, були враховані слідчим суддею під час розгляду питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Так, з відповідної ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20.11.2024 вбачається, що окрім обгрунтованої підозри, слідчим суддею було взято до уваги обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка має зареєстроване місце мешкання у м. Харкові, проте впродовж останніх двох років мешкала на території Федеративної Республіки Німеччина, офіційно не працевлаштована, постійного джерела доходу та будь-яких зв'язків з державою не має, наразі підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який передбачене покарання у разі визнання її винною у виді позбавленні волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Крім того, слідчим суддею було взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_5 підозрюється, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за яке передбачене покарання у разі визнання її винуватою у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що також обґрунтовує ризик її переховування. Підтверджений також ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вона офіційно не працює, не має постійного джерела доходу та у неї відсутні соціально-стримуючи фактори, які б давали підстави вважати, що вона не вчинить нового кримінального правопорушення, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваної.
Також слідчим суддею враховано ризик того, що ОСОБА_5 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з огляду на процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Таким чином, жодної нової обставини у розумінні ч.2 ст.200 КПК прокурор у своєму клопотанні про продовження строку дії процесуальних обов'язків не зазначив.
Посилання ж прокурора на норму закону, якою забороняється виїзд особи за кордон за певних умов, не є тими обставинами, які визначені ч.2 ст.200 КПК.
Таким чином, підстав для задоволення клопотання прокурора немає.
Водночас немає підстав для скасування альтернативного запобіжного заходу (застави), який застосований до обвинуваченої, оскільки обставини, які були підставами для його обрання, не змінилися. Як вбачається з тексту вищевказаної ухвали від 20.11.2024, слідчий суддя також оцінював ті ж доводи сторони захисту, які наводила обвинувачена та її захисник у підготовчому засіданні. При цьому суду не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у обвинуваченої офіційних легальних джерел доходів та міцності її соціальних зв'язків у місці здійснення кримінального провадження, а також інших обставин, які б свідчили про наявність достатніх гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченої без застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.182-183, 200, 369-372 КПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії процесуальних обов'язків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1