Справа №295/15151/24
1-кс/295/7566/24
Іменем України
28.11.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі винесене в кримінальному провадженні № 12024060400003146 від 08.10.2024 року клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та додані до клопотання матеріали, -
Слідчий звернувся із указаним клопотанням про продовження строку тримання під вартою, в якому послався на те, що у провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024060400003146 від 08.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7 , з особливою жорстокістю, а саме шляхом підпалу будинку останньої.
Так, 08.10.2024 приблизно о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_5 перебував неподалік будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала раніше йому знайома ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, а також усвідомлюючи, що своїми умисними діями завдасть особливих фізичних мук і болю потерпілій, свідомо допускаючи і бажаючи умисного знищення і пошкодження чужого майна, шляхом підпалу будинку взяв біля свого домоволодіння металеву каністру об'ємом 20 літрів, в якій знаходилася легкозаймиста рідина, що має вуглеводний склад на основі змінених світлих нафтопродуктів - змінений бензин та зайшов всередину вищевказаного будинку, у якому в одній із кімнат в цей час на ліжку перебувала потерпіла.
В подальшому ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку та розуміючи те, що він завдасть потерпілій сильного фізичного білю та особливих страждань, а також те, що ОСОБА_7 перебуває у безпорадному стані внаслідок старості та обмежених можливостей та не зможе чинити йому опір, почав розливати легкозаймисту рідину, яка має вуглеводний склад на основі змінених світлих нафтопродуктів - змінений бензин по кімнатам будинку та речах. Після цього ОСОБА_5 за допомогою невстановленого у ході досудового розслідування малокалорійного джерела запалювання підпалив в кімнатах розлиту вказану легкозаймисту рідину, в результаті чого виникла пожежа.
Внаслідок вищевказаних неправомірних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді опіків обличчя, шиї, передплічь та кистей, гомілок та ступнів ІІАБ-ІІІ ступеню загальною поверхнею 22% тіла, а також опіків дихальних шляхів (слизова оболонка носових ходів, трахеї, головних бронхів), які призвели до опікового шоку.
Смерть ОСОБА_7 настала від опікової хвороби (опіки ІІ АБ-ІІІ ст., обличчя, шиї, передплічь та кистей, сідниць, гомілок та ступнів, загальна площа опіків 22% тіла; а також опіки верхніх і нижніх дихальних шляхів), яка ускладнилась опіковим шоком.
Так, в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 вищевказаний будинок та речі побуту, які знаходились в ньому, були частково пошкоджені внаслідок термальної дії відкритого полум'я та потерпілій ОСОБА_7 завдано матеріального збитку.
Умисні дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_7 , вчинене з особливою жорстокістю, та за ч. 2 ст. 194 КК України як умисне знищення чужого майна шляхом підпалу.
ОСОБА_5 08.10.2024 о 13 годині 47 хвилині затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира №295/15151/24 від 09.10.2024 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 год. 00 хв. 06.12.2024 без права внесення застави.
За словами слідчого, підозрюваний ОСОБА_5 в присутності захисника дав покази щодо обставин вчинення ним злочину та свою вину визнав частково.
26.11.2024 підозрюваному ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої 08.10.2024 підозри про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України.
Як слідує зі змісту клопотання, обставини, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у своїй сукупності, а саме: протоколами оглядів місць події від 08.10.2024; актом про пожежу від 08.10.2024; протоколом затримання ОСОБА_5 як особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 08.10.2024; протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 09.10.2024; показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 , підозрюваного ОСОБА_5 ; висновком про причину виникнення пожежі від 11.10.2024; показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; висновком експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/106-24/15307-ФХД від 25.10.2024; висновком судово-медичної експертизи №948 від 28.10.2024; висновком експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/106-24/15459-ФХД від 29.10.2024; висновком психолого-психіатричної експертизи №241-2024 від 05.11.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
За словами слідчого, строк обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою закінчується 06.12.2024, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки потрібно завершити проведення низки слідчих (розшукових) дій та провести інші процесуальні дії, що потребує додаткового часу, зокрема, необхідно отримати висновок пожежно-технічної експертизи, призначеної 16.10.2024; отримати висновок будівельно-технічної експертизи, призначеної 16.10.2024; провести відносно підозрюваного ОСОБА_5 стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу з метою виключення наявності психотичної симптоматики (маячіння, галюцинації), визначення ступеню порушення когнітивних функцій та емоційно-вольових розладів, з подальшим вирішенням експертних питань, які цікавлять слідство; отримати висновок стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, призначеної 11.11.2024; за результатами проведених експертиз вирішити питання про повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 ; надати доступ до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 та його захиснику; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Окрім цього, за результатами зазначених експертиз можлива необхідність проведення додаткових слідчих дій, таких як додатковий допит потерпілого, додатковий допит свідків, проведення додаткових оглядів місця події тощо.
Також в ході проведення досудового розслідування встановлено, що у підозрюваного наявні психічні розлади, які потребують проведення йому стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, що триватиме до 60 діб та проводиться в зв'язку з воєнним станом лише в одному закладі України - Львівська філії судових експертиз ДУ «Інститут судової-психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (м. Львів, вул. Кульпарківська, 95).
Щоб призначити відносно підозрюваного стаціонарну психіатричну експертизу необхідно достовірно володіти відомостями про наявність у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання, з цією метою було в найкоротші строки призначено і проведено амбулаторну психіатричну експертизу (з 29.10.2024 до 05.11.2024).
Оскільки сама процедура проведення стаціонарної психіатричної експертизи передбачає утримання особи у медичному закладі до 2-х місяців (крім цього, згідно методик проведення даного виду експертиз, експерту надається термін до 20 діб для складання та надання висновку), тому завершити досудове розслідування в установлений законом 2-х місячний термін не представляється можливим.
Слідчий стверджує у клопотанні, що заявлені у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, а саме переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілого, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не зменшились, а тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та виконання завдань кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, слідчий за погодженням із прокурором просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 у межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила його задовольнити. Додала, що строк досудового розслідування продовжено до чотирьох місяців та у зв'язку із цим просила продовжити строк тримання під вартою до 08.02.2025 без визначення розміру застави.
Слідчий у засіданні наголосив на тому, що окрім психіатричної експертизи, призначено також ще ряд експертиз, які перебувають на виконанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечив щодо продовження строку запобіжного заходу. При цьому додав, що не бажає проходити курс лікування.
У свою чергу, захисник ОСОБА_6 заперечила з приводу задоволення заявленого клопотання. Зазначила, що ризики переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є необґрунтованими. Підозрюваний розуміє, що йому необхідне лікування, і він бажає добровільно пройти курс лікування. За словами захисника, підозрюваний має міцні соціальні зв'язки у місці проживання, раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Просила обрати запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Окремо адвокат по просила слідчого суддю критично ставитись до заяв підозрюваного з приводу запобіжного заходу та лікування.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, вивчивши й дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.10.2024 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання - із 11 год. 00 хв. 08 жовтня 2024 року. Строк дії ухвали встановлено до 11 год. 00 хв. 06 грудня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2024 року у справі №295/17590/24 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024060400003146 від 08.10.2024, досудове розслідування в якому здійснюється за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, до чотирьох місяців, а саме до 08.02.2025 року.
Статтею 199 КПК України врегульований порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
У свою чергу обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, котрі за наведеною у статті 12 КК України класифікацією відносяться до особливо тяжкого та тяжкого злочину.
На думку слідчого судді, наведені у клопотанні та озвучені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати наведені у пунктах 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України ризики, які слугували підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova) § 58). Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, та тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі робить цей ризик достатньо високим.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , не в останню чергу підтверджується показаннями потерпілого, свідків. Із урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту таких осіб в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що у результаті обізнаності підозрюваного про потерпілого та свідків, котрі давали свідчення у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив із метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43).
Додатково в обґрунтування підстав продовження строку тримання під вартою підозрюваного сторона обвинувачення послалась у клопотанні на наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який може проявлятись у неприбутті та/або несвоєчасному прибутті на вимоги слідчого чи прокурора, що створить перешкоди для кримінального провадження, оскільки підозрюваний на даний час офіційно не працевлаштований та перебуває на обліку в ОВС. З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин та наданих на їх підтвердження матеріалів слідчий суддя погоджується із думкою сторони обвинувачення про наявність достатніх підстав вважати, що такий ризик існує.
Таким чином, із урахуванням наведених у клопотанні та встановлених в засіданні обставин, пояснень учасників провадження, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у пунктах 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, котрі станом на час розгляду клопотання не зменшились.
Зважаючи на викладені обставини, із урахуванням положень статтей 197, 199, 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 26 січня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 197, 199, 219, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 26 січня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 26 січня 2025 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя