Справа №295/17276/24
Категорія 17
1-кп/295/1102/24
06.12.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в залі суду кримінальне провадження № 12024060400003015 від 25.09.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, неодруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, з середньою-спеціальною освітою, працюючого ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
25 вересня 2024 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин затіяв словесний конфлікт із раніше невідомим йому ОСОБА_6 , який також знаходився за вказаною адресою. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, поєднаний із нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 у цей же день, час і місці та за вказаних обставин, розуміючи, що він перебуває у громадському місці, діючи з прямим умислом, із мотивів явної неповаги до суспільства, всупереч усталеним у суспільстві моральним засадам, звичаям, традиціям, етичним правилам поведінки у побуті, порушуючи громадський порядок та спокій громадян, безпричинно, нічого не пояснюючи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи при цьому, що шляхом нанесення ударів по тілу людини можливо заподіяти їй тілесні ушкодження, та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наблизився до ОСОБА_6 , який стояв на узбіччі проїжджої частини прибудинкової території, прилеглої до вищевказаного будинку, та наніс 1 удар правою рукою у голову потерпілого у ділянку обличчя зліва.
У результаті умисних хуліганських дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової та лицевої травми, підшкірної гематоми у ділянці лівого ока із забоєм м'яких тканин щоки зліва та наявністю вільного повітря в структурі, переломів кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа зліва (виличних дуг з обох сторін, стінок лівої гайморової порожнини, кісток носу; верхньо - зовнішньої стінки лівої орбіти ліворуч, великого крила клиновидної кістки ліворуч з переходом лінії перелому на скроневу кістку та основну пазуху ліворуч); пластинчастої субдуральної (під твердою мозковою оболонкою) гематоми скроневої ділянки ліворуч; геморагічного післятравматичного сфеноїдиту та лівобічного гаймориту (наявність крові в порожнині основної та лівої гайморової пазух).
Вказані закрита черепно-мозкова та лицева травми у ОСОБА_6 відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.
Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, не викликають сумнівів у правильності розуміння ним суті обвинувачення та добровільності визнання винуватості в інкримінованих йому діяннях.
Потерпілий ОСОБА_6 надав до суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності, при визначенні міри покарання ОСОБА_4 покладався на розсуду суду.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, запропонував обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат.
Обвинувачений та його захисник підтримали думку прокурора.
Беручи до уваги, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат.
При цьому суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши надані учасниками судового провадження документи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена повністю поза розумним сумнівом та кваліфікує його умисні дії за ч. 1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство) та за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується статями 65 - 67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, є кримінальним проступком проти громадського порядку, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, є умисним тяжким злочином проти здоров'я особи.
ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, ФОП, неодружений, має двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також суд враховує думку потерпілого, викладену у його заяві, який на суворості покарання ОСОБА_4 не наполягав, цивільний позов у даному кримінальному проваджені до обвинуваченого не заявляв.
Враховуючи сукупність усіх обставин та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі та за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі у межах санкцій цих статей.
При цьому, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Водночас, враховуючи відсутність обтяжуючих та наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, критичне ставлення до вчиненого обвинуваченого, який відшкодував завдані потерпілому збитки, позицію державного обвинувача, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Натомість, враховуючи конкретні обставин справи та зважаючи на вчинення обвинуваченим тяжкого умисного злочину проти здоров'я особи у сукупності з кримінальним проступком проти громадського порядку, з огляду на те, що встановлені судом обставини істотно не знижують ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_4 діяння, суд вважає, що достатні правові підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі відсутні.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі ст. 208 КПК України ОСОБА_4 затримано 25.09.2024 та ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27.09.2024 стосовно нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 116 800 грн, яку внесено 27.09.2024 ОСОБА_7 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Житомирській області, у зв'язку з чим ОСОБА_4 звільнено з-під варти 30.09.2024.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
З огляду на наведене, у строк покарання обвинуваченого слід зарахувати попереднє ув'язнення ОСОБА_4 із 25.09.2024 по 30.09.2024 із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
У відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження у виді застави повинні бути вирішені у відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 11.01.2012 (у редакції Постанови КМУ № 27 від 18.01.2012) передбачено порядок їх повернення, зокрема, зазначено, що кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України.
На підставі викладеного, враховуючи те, що підстав для звернення в дохід держави застави, внесеної за обвинуваченого судом не встановлено, запобіжний захід не був порушений останнім під час розгляду справи, тому сума застави після набрання вироком законної сили підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 07.11.2024 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду від 25.10.2024, на автомобіль «MERSEDES-BENZ» моделі «GLK 220 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , який повернуто власнику ОСОБА_4 .
Інші заходи забезпечення кримінального провадження, а саме: арешт на одяг обвинуваченого, вилучений при затриманні, та ключи від автомобіля, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Ухвалою суду від 21.11.2024 продовжено строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27.09.2024 у зв'язку з застосуванням до нього запобіжного заходу у виді застави на строк до 17.01.2025.
Зважаючи на призначене покарання та дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити до набрання вироком законної сили дію обов'язків, покладених на ОСОБА_4 при обранні запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 65 - 67, 75, 76, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, ч. 3 ст. 349, 368 - 374, 394 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до положення ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання його попереднє ув'язнення з 25.09.2024 по 30.09.2024 із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили залишити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави з покладеними на нього ухвалою суду від 21.11.2024 обов'язками, але недовше ніж 60 днів із дня ухвалення вироку, тобто до 02.02.2025.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 25.10.2024, на речі, вилучені 25.09.2024 під час затримання ОСОБА_4 , а саме: футболку чорного кольору, штани чорного кольору, ключі від автомобіля - скасувати.
Речові докази:
-футболку чорного кольору, штани чорного кольору, ключі від автомобіля - повернути ОСОБА_4 .
-DVD-R - диск і фотознімок, на якому зафіксовані тілесні ушкодження ОСОБА_6 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Заставу у розмірі 116 800 (сто шістнадцять вісімсот) гривень 00 копійок, внесену заставодавцем ОСОБА_7 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Житомирській області згідно із платіжним документом від 27.09.2024 із призначенням платежу: "застава за ОСОБА_4 по справі № 295/14481/24 Богунський районний суд м. Житомира", визначену ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27.09.2024 - повернути заставодавцю ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя