Справа № 191/2767/24
Провадження № 2/191/944/24
Іменем України
31 жовтня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Костеленко Я.Ю., за участю секретаря - Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування за законом,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Синельниківської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 червня 2023 року державним нотаріусом Першої синельниківської державної нотаріальної контори Монич Н.Д. заведена спадкова справа №175/2023 до майна її померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно з матеріалами якої спадкоємцем за законом є вона - його дружина. 29 листопада 2021 року вона звернулася до державного нотаріуса Першої синельниківської державної контори з заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину за законом після смерті чоловіка. 23 лютого 2024 року вона отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на гараж, який належав її чоловікові. Підставою відмови було ненадання правовстановлюючого документу на гараж та не зареєстровано право власності в «Новомосковському МБТІ «ДОР» станом на 31.12.2012. Рішенням виконкому №46 Синельниківської міської рада народних депутатів від 18 лютого 1998 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво гаражу в ГБК «Гранит» розміром 6.00x4.00. Відповідно до довідки від 16 квітня 2024 року Комунального підприємства «Новомосковського міжрайонного бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» згідно до відомостей інвентаризаційної справи гараж, що розташований в м. Синельниковому на вул. Ковпака заінвентаризований за ОСОБА_2 , рік забудови 1998 року, та цегляний погріб, загальна площа гаражу з підвалом становить 24.3 кв.м. Нею було замовлено та виготовлено технічний паспорт на гараж з підвалом якому значиться Г - гараж цегляний 1998 року, пг - погріб цегляний 1998 року забудови. Також гараж внесено до Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 03.04.2024, а свідоцтво про право власності покійного чоловіка на гараж не може бути видане в силу п.11 ч.2 ст. 346 Цивільного кодексу України. На день смерті чоловіка вона постійно проживала разом з ним однією родиною та була зареєстрована разом з ним за однією адресою. Вона вступила у фактичне володіння та управління майном та гаражем померлого чоловіка, тобто фактично прийняла спадщину після його смерті. У її користуванні знаходяться всі документи, вона самостійно зробила ремонт гаражу та користується ним. Просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на гараж з погрібом площею 24.3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився за невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву не надав.
У зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд за її згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, встановив наступне.
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 03 квітня 2024 року Комунальним підприємством «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за замовленням ОСОБА_1 (ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.3549514.4832871.20240410.98.0000.97) по АДРЕСА_1 знаходиться гараж (машино-місце), 1998 року спорудження, з погрібом, 1998 року спорудження, загальною площею 24.3 кв.м.
Згідно з випискою з рішення №46 виконкому Синельниківської міської Ради народних депутатів від 18 лютого 1998 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво гаражу в ГБК «Граніт» розміром 6,00х4,00.
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»№272 від 16 квітня 2024 року згідно відомостей інвентаризаційної справи гараж, розташований в АДРЕСА_1 за інвентаризований за ОСОБА_2 . Загальна площа гаражу складає 24.3 кв.м. За даною адресою знаходиться: Г-гараж цегляний 1998 року, пг - погріб цегляний 1998 року.
Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 03 квітня 2024 року гаражу, розташованому в Дніпропетровській області Синельниківському районі в м.Синельникове (станом на 01 січня 2021 року) по вул.. Ковпака адреса згідно експериментального порядку не присвоювалась.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01 грудня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Синельникове Дніпропетровської області.
21 серпня 1976 року за реєстром №205 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21 серпня 1976 року.
Постановою державного нотаріуса Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Монич Н.Д. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право нас спадщину за законом на гараж, який належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що не надано правовстановлюючі документи на гараж та не зареєстровано право власності в «Новомосковському МБТІ «ДОР» станом на 31.12.2012.
Відповідно до спадкової справи №175/2023 з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1 .
Згідно з наявного в матеріалах спадкової справи витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за період з 11 січня 1986 року по 23 листопада 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 з 11 січня 1986 року по 01.12.2021 був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 право власності та інші речові права на нерухоме майно набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12).
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч.1,2 ст.3 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 05.08.1992 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність) вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва. Тобто до 05.08.1992 не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01.09.2011 № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 05.08.1992»).
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2016 нової редакції Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та нового Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у листі №308/8/32-16 від 16.01.2016 на сьогодні не передбачено видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно на відміну від законодавства, що діяло до 01.01.2016.
При цьому порядком ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженим постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1141, передбачено, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в обов'язковому порядку вноситься відомості про підставу для виникнення права власності.
У випадках приведення державної реєстрації права власності з видачею відповідного свідоцтва до 01.01.2016 саме відомості про видане свідоцтво вносилися до відомостей про підставу для виникнення права власності.
Водночас, на сьогодні, як і до 01.01.2016, для проведення державної реєстрації прав безумовно подаються документи, на підставі яких така реєстрація проводиться. Так, за загальним правилом для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).
Відповідно до додатку 3 «Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно» рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Враховуючи, що спірний гараж був побудований спадкодавцем ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому, тобто не є самочинно збудованим, оформлений технічним паспортом, тому суд дійшов висновку, що неможливість спадкоємцем ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на даний на гараж є порушенням конституційних прав позивача, а тому вважає необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , право власності на гараж з погрібом, площею 24.3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Я. Ю. Костеленко