Справа № 190/2378/24
Провадження №2/190/632/24
25 листопада 2024 року м.П"ятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Пронської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
Позивач - ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №222115039 від 11.11.2021 року в сумі 14062 грн. 04 коп., та понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Кредитний договір №222115039, який підписано відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_2. До моменту підписання кредитного договору відповідач ознайомився та погодився з Правилами надання грошових коштів у позику. Згідно умов договору банком надано відповідачу грошові кошти (кредит) в сумі 7500,00 грн. строком на 18 днів, зі сплатою відсотків на умовах строковості, зворотності, та платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 становить 14062 грн. 04 коп, з яких: 6701,16 грн. - заборгованість за кредитом та 7360,88 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Відповідач, будучи позичальником, не виконує умови договору, не сплачує кошти на погашення кредитного зобов'язання, має заборгованість, яка до цього часу ним не сплачена, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. 28.11.2019 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року .
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК'Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року.
20.08.2024 року ТОВ «ФК» Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклади договір факторингу №2200824, відповідно до якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 14062,04 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Ухвалою суду від 22.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано у строк, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали, подати відзив на позов та заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
13.11.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача -адвокатом Осипенко А.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитного договору №222115039, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли 11.11.2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Тобто на час укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 року боргові зобов'язання відповідача за кредитним договором №222115039 від 11.11.2021 року, ще не існували, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть відтвердитип передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Таліон Плюс».
20.11.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненко А.І., подано відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №222115039 від 11.11.2021 року, а в задоволенні судових витрат, пов'язаних з розглядом справи , а саме: витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., відмовити.
25.11.2024 року через систему «Електронний суд» представником відповідача -адвокатом Осипенко А.В. подано до суду заперечення на відзив на позовну заяву, в якому просять в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в позовній заяві прохає розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Осипенко А.В. в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, через систему «Електронний суд» подали заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та стягнути з позивача на користь відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, (а.с. зворот.бік а.с.32-35) строк дії якого було неодноразово продовжено додатковими угодами №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 (а.с.38-41,43-44). При цьому інші умови договору залишилися без змін.
Тобто, 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року (Додаток №13). В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток №13). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (Додаток №14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (Додаток №15).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
(зворот.бік а.с.46-49)
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022 (Додаток №19) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
(зворот.бік а.с.51)
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 14062 грн. 04 коп. (звор.а.с.52-53).
20.08.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №200824, відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. (54-57)
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №200824 від 20.08.2024 та реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 14062,04 грн. (Додаток №2). (зворот. бік а.с.59-60)
Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача загальний розмір заборгованості становить - 14062,04 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 6701,16 грн; заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 7360,88 грн. (а.с.61-62, 63)
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №222115039 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 11.11.2021 року, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , а відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11. 2018 року.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідача ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим Товариством на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє в свою чергу не міг передати право вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за Договором факторингу №200824 від 20.08.2024.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЮНІТ КАПІТАЛ» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 11.11.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із недоведенням позивачем порушення його прав.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, необхідно стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Із положень частин першої-другої статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами четвертою-шостою ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.01.2021 у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Представник відповідача - адвокат Осипенко Артем Валерійович здійснює діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХС №000303, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Херсонської області від 23.04.2021 року №58, ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 02.11.2024 у П'ятихатському районному суді Дніпропетровської області.
При цьому, представником відповідача - адвокатом Осипенко А.В. не було надано суду доказів понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., в зв'язку з чим клопотання в цій частині слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10 12, 19, 81, 141, 223,263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Понесені позивачем судові витрати, віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження юридичної особи: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення складено суддею без проголошення 29.11.2024 року.
Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева