Справа № 204/11194/24
Провадження № 4-с/204/26/24
28 листопада 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), по цивільній справі № 419/2014/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягувач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, -
18 листопада 2024 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), по цивільній справі № 419/2014/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягувач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій він просив: зобов'язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження № 35342520; зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження № 48335951. В обґрунтування скарги зазначено, що 16 липня 2012 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, по справі № 419/2014/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким повністю задоволено позовні вимоги. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок стягнення заборгованість за кредитним договором № 024/08- ФЛ/07 від 22 травня 2008 року - 21 128,37 грн., а також судові витрати по справі в сумі 331,28 грн., а всього 21 459,65 грн. На виконання даного рішення Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 419/2014 від 22 жовтня 2012 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 040-Р/002249 від 16.05.2008 у сумі - 21 459,65 грн. У період з 19.11.2012 року по 19.12.2013 року у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 35342520 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» боргу 21 459,65 грн. 19 листопада 2012 року у виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 06 грудня 2012 року у виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника. 19 грудня 2013 року вищевказане виконавче провадження було завершено державним виконавцем та повернуто виконавчий документ стягувачу. Після повернення виконавчого документа стягувачу арешт накладений у вищезазначеному ВП продовжує діяти, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Станом на теперішній час наявні підстави для скасування (зняття) арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках ВП № 35342520. У період з 04.08.2015 року по 09.06.2016 року у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 48335951 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» боргу 21 459,65 грн. на підставі повторно поданого виконавчого листа № 419/2014 від 22.10.2012 року. 09 вересня 2015 року у виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та про розшук майна боржника. 09 червня 2016 року вищевказане виконавче провадження було завершено державним виконавцем. Після повернення виконавчого документа стягувачу арешт накладений у вищезазначеному ВП продовжує діяти, що підтверджується отриманим листом від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) з якого стало відомо, що на транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 накладено наступні обмеження: Красногвардійським ВДВС Дніпропетровського МУЮ накладено обмеження у вигляді «арешт, заборона на відчуження» від 22.09.2015 р., номер документу 20183/03, виконавче провадження № 48335951; Красногвардійським ВДВС Дніпропетровського МУЮ накладено обмеження у вигляді «розшук та/або затримання» від 12.10.2015 р., номер документу 20129/03, виконавче провадження № 48335951. Станом на теперішній час, наявні підстави для скасування (зняття) арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках ВП № 48335951. З моменту повернення виконавчого листа (09.06.2016) минуло вже 8 років, тобто з цього моменту стягувачем не було зроблено жодного звернення щодо відновлення строку на подання виконавчого листа, отримання дублікату виконавчого листа або просто звернення до виконавчої служби не було, а отже це підтверджує той факт, що заборгованість була погашена в повному обсязі та Стягувач не має жодних вимог до ОСОБА_1 . Станом на сьогоднішній день у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість перед АТ «Банк Фінанси та Кредит», а, відповідно, - відсутня і необхідність у її стягненні та у вжитті заходів примусового виконання рішення, таких як арешт майна боржника. ОСОБА_1 звернувся до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з вимогою про зняття арештів з майна однак листом від 07.11.2024 № 276508 у знятті арешту з майна було відмовлено, а також повідомлено про те, що фактично виконавче провадження - знищено. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути скаргу без його участі та без участі ОСОБА_1 , скаргу підтримав та просив суд її задовольнити в повному обсязі.
Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Стягувач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2012 року по справі № 419/2014/12 було задоволено позовну заяву Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № 024/08-ФЛ/07 від 22 травня 2008 року - 21 128,37 грн., а також судові витрати по справі в сумі 331,28 грн., а всього 21 459,65 грн.
На виконання вищевказаного рішення суду від 16 липня 2012 року по справі № 419/2014/12, 22 жовтня 2012 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист.
Вказаний виконавчий лист було подано стягувачем для виконання до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (правонаступником якого є Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), у зв'язку з чим 19 листопада 2012 року було відкрито виконавче провадження № 35342520.
З відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 211316 від 05 вересня 2024 року (а.с. 13) вбачається, що 19 листопада 2012 року у виконавчому провадженні № 35342520 державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 06 грудня 2012 року винесена постанова про розшук майна боржника. Дане виконавче провадження завершено 19 грудня 2013 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).
Виконавчий лист, який було видано Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 22 жовтня 2012 року по справі № 419/2014/12, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у загальному розмірі 21 459,65 грн. було повторно подано стягувачем для виконання та 06 серпня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 48335951. 09 вересня 2015 року у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також цього ж дня, тобто 09 вересня 2015 року, винесена постанова про розшук майна боржника. Дане виконавче провадження завершено 09 червня 2016 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).
Також, у відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 211316 від 05 вересня 2024 року зазначено, що надати будь-яку іншу інформацію або документи за виконавчими провадженнями не є можливим, оскільки вони знижені, відповідно до ч. 2 Розділу ІХ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
31 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з письмовим клопотанням, в якому просив зняти арешти з майна ОСОБА_1 , накладені в рамках виконавчого провадження № 35342520 та № 48335951, посилаючись на те, що незважаючи на повернення виконавчого документу стягувачу, накладені у вищевказаних виконавчих провадженнях арешти продовжують діяти (а.с. 10-12).
Однак, за вих. № 276508 від 07 листопада 2024 року Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано відповідь, в якій, серед іншого, зазначено, з посиланням на ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що Відділ не має правових підстав для зняття арешту за виконавчими провадженнями № 35342520 та № 48335951 (а.с. 14-15).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами ст. 2 вказаного вище Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Нормами ч. ч. 1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, про що зазначено у частині 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Аналогічні положення були також закріплені у пункті 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, в редакції, яка була чинною на момент завершення державним виконавцем виконавчого провадження № 35342520 та виконавчого провадження № 48335951, в якому зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Але, після повернення виконавчого документу стягувачеві та до теперішнього часу державним виконавцем не було скасовано арешт на майно ОСОБА_1 , накладений постановами державного виконавця у виконавчих провадженнях № 35342520 та № 48335951.
Так, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 398330319 від 08 жовтня 2024 року вбачається, що на теперішній час в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження № 13348005 «арешт нерухомого майна» від 06 грудня 2012 року, внесений на підставі постанови старшого державного виконавця Красногвардійського ВДВС ДМУЮ Макушева Ю.А. від 19 листопада 2012 року, виконавче провадження № 35342520 (а.с. 9).
Крім того, з листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 31/29/14637-аз/10-2024-626-2024 від 18 жовтня 2024 року вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 17.10.2024 р. на транспортний засіб марки Daewoo Lanos, 2008 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 накладено наступні обмеження: Красногвардійським ВДВС Дніпропетровського МУЮ накладено обмеження у вигляді «арешт, заборона на відчуження» від 22.09.2015 р., номер документу 20128/03, виконавче провадження № 48335951; Красногвардійським ВДВС Дніпропетровського МУЮ накладено обмеження у вигляді «розшук та/або затримання» від 12.10.2015 р., номер документу 20129/03, виконавче провадження № 48335951 (а.с. 16).
Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження, відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19.
Разом з цим, Верховний Суд у своїй постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження №61-4726сво19) вказав на те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Таким чином, оскільки підставами та предметом поданої скарги є захист майнових прав заявника ОСОБА_1 щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту майна боржника, накладеного в рамках виконавчих проваджень, у яких останній був боржником, суд вважає, що в даному випадку заявником обрано належний спосіб захисту шляхом подачі скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Також суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм рухомим та нерухомим майном.
Відповідно до інформації, наданої Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчі провадження № 35342520 та № 48335951 відносно боржника ОСОБА_1 завершені у зв'язку із поверненням виконавчого документу стягувачеві, а матеріали виконавчих проваджень на теперішній час знищено. Проте, попри завершення виконавчих проваджень державним виконавцем не було вжито заходів щодо зняття арешту з майна скаржника. Інших відкритих виконавчих проваджень, в яких стягувачем за виконавчим листом є Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а боржником ОСОБА_1 , наразі немає.
При цьому, у частині 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинний на момент завершення виконавчих проваджень № 35342520, № 48335951 та втратив чинність на підставі Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У частині 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав законної сили 05 жовтня 2016 року, визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Таким чином, очевидним є висновок про те, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 22 жовтня 2012 року по справі № 419/2014/12, на теперішній час сплинув.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).
Частиною 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Нормами ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України встановлений принцип непорушності права власності, який також закріплений у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист по справі № 419/2014/12, виданий Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 22 жовтня 2012 року, було повернуто стягувачеві 19 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 35342520 та 09 червня 2016 року виконавчому провадженні № 48335951, та при цьому на виконання Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не знято арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , а також з урахуванням закінчення встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд вважає, що державним виконавцем було допущено бездіяльність в частині не зняття арешту з майна боржника, через що, з метою недопущення подальшого порушення конституційних майнових прав ОСОБА_1 , суд доходить обґрунтованого висновку про те, що слід зобов'язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який було накладено у виконавчому провадженні № 35342520, а також зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який було накладено у виконавчому провадженні № 48335951, а отже скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що скарга ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.
На підставі ст.ст. 1, 4, 5, 10, 12, 18, 40, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 2, 4, 76-82, 133, 137, 259, 260, 268, 447, 448, 450, 451 ЦПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), по цивільній справі № 419/2014/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягувач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити.
Зобов'язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), який було накладено у виконавчому провадженні № 35342520.
Зобов'язати Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), який було накладено у виконавчому провадженні № 48335951.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Д. Л. Черкез