Справа № 509/6412/24
05 грудня 2024 року смт. Овідіополь
Слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку скаргу ОСОБА_5 на постанову прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 від 01.11.2024 року, -
05.11.2024 року до слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_5 на постанову прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання від 01.10.2024 року в кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 358, ст. 356 КК України, в якому має статус заявника, потерпілого та цивільного позивача.
Скаржник вказує, що сектором дізнання ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться дізнання в даному криміальному провадженні. Предметом злочину в даному кримінальному провадженні є так званий "пором "Кислицький" (насправді - пором ВИЛ-0224-К), який водночас є речовим доказом, який нещодавно було майже знищено численними особами, не зважаючи на те, що так званий "пором "Кислицький" перебуває під арештом як у кримінальному провадженні, так і у різних цивільних справах. Знищення даного порому відбулося за прямого сприяння прокурора ОСОБА_4 .
30.10.2024 року ОСОБА_5 подала клопотання прокурору у кримінальному провадженні №12017160150003076 про арешт майна так званого "порому "Кислицький" (порому ВИЛ-0224-К).
Однак, прокурор ОСОБА_4 01.11.2024 року винесла постанову про відмову у задоволенні клопотання, надавши сприяння злочинній організації у подальшому знищення майно ОСОБА_5 , яке також являється речовим доказом в кримінальному провадженні.
Вважає вказану постанову прокурора невмотивованою та необгрунтованою та просить слідчого суддю вжити заходів щодо негайного припинення остаточного знищення речового доказу - так званого "порому "Кислицький" (порому ВИЛ-0224-К), постанову прокурора ОСОБА_4 від 01.10.2024 року скасувати, накласти арешт на вказаний пором, заборонити будь-якій особі використовувати, так званий "пором "Кислицький" (пором ВИЛ-0224-К) та передати вказане майно на відповідальне зберігання Ізмаїльській районній державній адміністрації або іншому уповноваженому органу державної влади.
В судовому засіданні представник скаржника адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_5 , подану скаргу підтримав з викладених в скарзі підстав. Також повідомив, що в прохальній частині скарги ОСОБА_5 допущено технічну помилку при зазначенні дати постанови прокурора, яка оскаржується, вірною датою постанови прокурора слід вважати 01.11.2024 року. Щодо суті самої скарги також додав, що на даний час речовий доказ в кримінальному провадженні так званий "пором "Кислицький" майже знищено, однак прокурор ОСОБА_4 відмовляється накладати арешт на вказане майно, та вжити заходів щодо його збереження, тим самим сприяє його остаточному знищенню.
Прокурор ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні скарги, оскільки вважає постанову про відмову у задоволенні клопотанні від 01.11.2024 року обгрунтованою.
Заслухавши пояснення учасників провадження, перевіривши надані матеріали скарги, дослідивши матеріали досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Скаргу на постанову прокурора від 01.11.2024 року (в скарзі ОСОБА_5 допущено технічну помилку в зазначенні дати виесення постанови) подано в строк, передбачений ч.1 ст.304 КПК України.
Процесуальна можливість оскарження рішень прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій регламентована п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК, при цьому суб'єктами оскарження відповідного рішення прокурора є особа, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Встановлено, що сектором дізнання ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться дізнання у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 358, ст. 356 КК України.
30.10.2024 року заявник ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження звернулася до, в тому числі, уповноваженого прокурора з клопотанням про вжиття заходів щодо негайного припинення остаточного знищення речового доказу - так званого "порому "Кислицький" (порому ВИЛ-0224-К), накладення арешту на вказаний пором, заборону будь-якій особі використовувати, так званий "пором "Кислицький" (пором ВИЛ-0224-К) та передання вказаного майна на відповідальне зберігання Ізмаїльській районній державній адміністрації або іншому уповноваженому органу державної влади.
Постановою прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 від 01.11.2024 року у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_5 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 358, ст. 356 КК України, зазначених у клопотанні, - відмовлено.
Вказана постанова прокурора обгрунтована тим, що клопотання в частині накладення арешту на пором "Кислицький" не підлягає задоволенню, оскільки наразі на розгляді слідчого судді Овідіопольського районного суду перебуває клопотання ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12017160150003076 від 30.10.2017 (справа № 509/6013/24).
Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і за ч.1 ст. 131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, завдання якого визначені ст. 2 КПК України.
Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Враховуючи вищевказані норми кримінально-процесуального закону, можна резюмувати, що арешт на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, може бути накладено слідчим суддею за клопотанням прокурора, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільним позивачем.
В даному ж випадку з клопотанням про накладення арешту звернулася потерпіла ОСОБА_5 до прокурора ОСОБА_4 , в якої відсутні право підстави для задоволення такого клопотання та накладення арешту на майно.
Крім того, слідчим суддею перевірено обставини, викладенні в постанові прокурора від 01.11.2024 року, щодо розгляду станом на 01.11.2024 року клопотання ОСОБА_5 про накладення арешту на зазначене майно слідчим суддею Овідіопольського районного суду Одеської області.
Так, з відкритого джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що слідчим суддею Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/6013/24 ухвалою від 06.11.2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про арешт майна (поданого 14.10.2024 року) в рамках кримінального провадження №12017160150003076 від 30.10.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 358, ст.. 356 КК України - відмовлено.
Таким чином, постанова прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 від 01.11.2024 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_5 від 30.10.2024 року, є законною та обгрунтовою, а тому відсутні підстави для її скасування.
Щодо інших вимог скаржника ОСОБА_5 , зазначених в прохальній частині її скарги, а саме щодо вжиття заходів щодо негайного припинення остаточного знищення речового доказу, заборони будь-яким особам використовувати речовий доказ та передання вказаного майна на відповідальне зберігання уповноваженому органу державної влади, слідчий суддя вважає такі вимоги не можуть розглядатися під час розгляду скарги на постанову прокурора, а можуть бути предметом розгляду при вирішення клопотання про накладення арешту на майно в порядку статтей 170-173 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 170, 171, 303-307 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 від 01.11.2024 року - відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали складено 09.12.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1