Справа №705/6576/24
1-в/705/632/24 УХВАЛА
06 грудня 2024 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ,
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив переглянути його справу за ст. 185 КК України по декриміналізації.
Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не був доставлений, від нього до суду надійшла заява, в якій він просив проводити судове засідання без його участі та без фіксування за допомогою технічних засобів.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання засудженого.
У судове засідання представник адміністрації установи не з'явився, однак від нього до суду надійшла заява, в якій він просив проводити судове засідання без його участі та без фіксування за допомогою технічних засобів.
Суд, вислухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за ці злочини, зараховано покарання, відбуте частково за вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.09.2021 шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді одного року позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст .71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.03.2014 у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Строк відбування покарання рахується з моменту вступу вироку в законну силу.
Відповідно до вироку Черкаського апеляційного суду від 26.04.2022 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла особи, що порушує недоторканість житла громадян. Також визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілим: 21.12.2016 на суму 900 грн 00 коп.; 08.02.2017 на суму 465 грн 00 коп.; 11.09.2017 на суму 1046 грн 00 коп.; 14.09.2017 на суму 282 грн 40 коп.; 02.11.2017 на суму 693 грн 00 коп.; 06.06.2018 на суму 402 грн 00 коп.; 29.01.2018 на суму 1130 грн 00 коп.; 04.01.2020 на суму 1284 грн 80 коп.; 12.06.2019 на суму 645 грн 00 коп.
Остаточне покарання за цим вироком призначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувавши покарання, відбуте частково, за вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.09.2021 шляхом часткового складання призначених покарань, за яким ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілій 16.05.2019 на суму 663 грн 00 коп.
Також остаточне покарання за цим вироком призначене на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом частково приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.03.2014, за яким ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням в приміщення, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілій 17.12.2013 на суму 400 грн 00 коп.
Разом з тим Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на: 01.01.2013 ця сума становила 1147 грн; 01.01.2016 ця сума становила 1378 грн; 01.01.2017 ця сума становила 1600 грн; 01.07.2018 ця сума становила 1762 грн; 01.01.2019 ця сума становила 1921 грн; 01.01.2020 ця сума становила 2102 грн.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 згідно з вироком Черкаського апеляційного суду від 26.04.2022 завдав матеріальної шкоди потерпілим на суми, що менші ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжок, станом на час розгляду клопотання відбув призначене покарання за цим вироком від 26.04.2022 за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, остаточне покарання було призначено шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.09.2021 та за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.03.2014, за якими ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілим на суми, що менші ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжок, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 України, суд доходить висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Черкаського апеляційного суду від 26.04.2022, відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України та у зв'язку з фактичним відбуттям призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 КК України.
Щодо фактичного відбуття призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 КК України засудженим ОСОБА_4 суд дійшов зазначених висновків на підставі того, що за вказаною статтею вироком Черкаського апеляційного суду від 26.04.2022 ОСОБА_4 призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 72 КК України призначене покарання підлягає перерахунку з розрахунку, що два дні обмеження волі відповідають одному дню позбавлення волі та початок строку відбування покарання в даному випадку рахується з 26.12.2022.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання, призначеного йому вироком Черкаського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений, та у зв'язку з відбуттям призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1