Справа № 367/11264/24
Провадження №1-в/367/305/2024
Іменем України
25 листопада 2024 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши подання Бучанського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 ,
У жовтні 2024 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшло подання Бучанського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання відносно ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Подання обґрунтовується тим, що на обліку Бучанського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області перебуває ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 23.02.2022 вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт.
Наразі зазначений вирок не виконано. Водночас, строк давності виконання вироку Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2022 року, який набрав законної сили 05.09.2022 року, сплинув 05.09.2024.
На підставі вказаного, орган пробації, посилаючись на положення ч. 1 ст. 80 КК України, п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, ст. 152 КВК України, просить вирішити питання про звільнення від відбування покарання стосовно ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Представник Бучанського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду подання орган пробації повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
У судове засідання засуджений не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Прокурор ОСОБА_5 , ознайомившись з матеріалами подання, подав заяву, в якій просив відмовити в задоволенні подання у зв'язку з наявністю підстав для звільнення засудженого від призначеного покарання у зв'язку з декриміналізацією діяння.
Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно вимог п. 1 ч. 1ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Частиною 3 та ч. 4 ст. 80 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.12.2015 р. у справі № 5-324кс15, ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми. Зокрема, редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Таким чином, ст. 80 КК України передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання та якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 ст. 80 КК України, засуджений не вчинить новий злочин.
Аналізуючи зміст подання, суд дійшов висновку, що воно подане всупереч вимог КПК України.
Так, згідно з вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України від 23.02.2022 року, ОСОБА_4 спричинив майнову шкоду в частині вчинення крадіжки на суму 1031 грн. 67 коп.
Разом з тим, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У даному випадку, орган з питань пробації повинен звертатись до суду з клопотанням/поданням в порядку п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України, оскільки ч. 2 ст. 74 КК України встановлено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання органу пробації не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні подання Бучанського РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1