19.11.2024 Справа №607/22575/24 Провадження №2/607/4390/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Кіцану А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
21.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення в її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн., щомісячно. Зазначені позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу в них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час діти проживають разом із нею та знаходяться повністю на її утриманні. Проте, вона самостійно не може забезпечити та задовольнити потреби дітей, оскільки вони потребують фізичного та духовного розвитку, належного харчування, медичного догляду та лікування. На даний час їй відомо, що відповідач за станом здоров'я та матеріальним становищем може надавати кошти для утримання дітей, проте протягом тривалого часу не надає дітям матеріальної допомоги, хоча має таку можливість. Оскільки відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дітей, просила стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 гривень, щомісячно.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.10.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засідання позивачка позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позові та просила суд їх задоволити. Не заперечила щодо стягнення із відповідача аліменти в розмірі 2000 гривень на кожну дитину.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме відповідач згоден сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому 08.09.2012 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №1351, що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 виданим 08.09.2012 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.
Від даного шлюбу в сторін народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27.05.2023 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 26.12.2017.
Відповідно до довідки №526 від 18.10.2024 виданої старостою Острівського старостинського округу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає із своїми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями статті 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов'язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В силу вимог ст. 182 СК суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Згідно із частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Проте, у кожному конкретному випадку суд визначає розмір аліментів, виходячи із віку та потреб дітей сторін, а також фізичних та матеріальних можливостей батьків щодо утримання своїх дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, позивачкою ОСОБА_1 належними доказами не обґрунтовано позов в частині стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі саме по 5000 гривень на кожну дитину.
Разом із тим, як вбачається із долучених представником відповідача до матеріалів справи доказів, він на даний час працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді столяра, та відповідно до довідки про доходи, загальна сума його доходу за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 склала 48 480 грн.
Крім того, як стверджує представник відповідача та подає суду відповідні докази, батько відповідача таж потребує догляду та матеріальної допомоги, оскільки є інвалідом 3 групи, довічно, що стверджується наявним в матеріалах справи пенсійним посвідченням.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітніх дітей сторін на рівень життя, достатній для їхнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, суд доходить висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення, а тому із відповідача на користь позивачки необхідно стягувати аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 21.10.2024 і до досягнення дітьми повноліття.
При визначенні розміру аліментів, суд наголошує на тому, що обов'язок щодо утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 21.10.2024 і до досягнення дітьми повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1 211, 20 гривень судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Копію рішення суду направити сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич