Справа №717/1940/24
28 листопада 2024 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді: Туржанського В.В.
при секретарі: Тихоненко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від обов'язку утримувати матір та брати участь у додаткових витратах.
Представник позивача ОСОБА_3 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій, просить звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від обов'язку утримувати матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та обов'язку брати участь у додаткових витратах.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася та надіслала до суду заяву у якій зазначила, що щодо викладених у позовній заяві фактів у приводу неналежного виконання нею батьківських обов'язків по відношенню до дочки ОСОБА_1 , а також позовних вимог не заперечує. ОСОБА_2 просить задовольнити позовні вимоги. ОСОБА_2 зазначила, що утримання її ОСОБА_1 не потребує.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві та просить його задовольнити.
Згідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачкою ОСОБА_2 та продовжено судовий розгляд. Суд вважає, що визнання відповідачкою позову суперечить закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зелена Кельменецького району Чернівецької області. Матір'ю позивачки є ОСОБА_2 . Вказані обставина стверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 виданого 18 березня 1994 року на бланку НОМЕР_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і є пенсіонеркою. ОСОБА_2 отримує пенсію як інвалід першої групи , підгрупа Б. Вказана обставина стверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого 29 листопада 2023 року.
У якості підстав позову представник позивача зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 не потребує матеріальної допомоги. Відповідачка неодноразово повідомляла позивачку про потребу у матеріальній допомозі. Представник позивачки стверджує, що позивачка свідомо ухилялася від виконання свої батьківських обов'язків по відношенню до позивачки, а саме після досягнення позивачкою шістнадцятирічного віку взагалі не піклувалася про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливало на її фізичний розвиток, не спілкувалася з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надавала дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяла засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляла інтерес до її внутрішнього світу, не створювала умов для отримання нею освіти, а після вступу позивача на перший курс університету повністю самоусунулася від виконання батьківських обов'язків. Позивачка хоті здобути вищу освіту, про що поставила до відома відповідачку. Відповідачка повідомила дочку, що не має наміру оплачувати її навчання у вищому навчальному закладі, хоча мала фінансові можливості для цього. Після закінчення загальноосвітнього навчального закладу позивач проживала окремо від батьків, не отримуючи жодної допомоги від відповідача.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачка ОСОБА_2 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання ОСОБА_1 в період до її повноліття, не піклувалася про фізичний і духовний розвиток дитини як складову її виховання.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту потреби відповідачкою матеріальної допомоги, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов'язок позивачки утримувати свою непрацездатну матір.
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем та відповідачкою не надано до суду доказів про стан здоров'я ОСОБА_2 та щомісячний розмір понесених нею витрат на лікування, а також про те, що ОСОБА_2 має скрутне матеріальне становище.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Обставини цієї справи не свідчать про ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків.
Крім того, відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_2 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання ОСОБА_1 в період до її повноліття, що є підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов'язку утримувати матір.
Відповідно до частини першої статті 204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Тлумачення статті 204 СК України свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов'язків. Тобто, звільнення від обов'язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов'язок у дочки, сина виник.
Проте встановивши, що факт потреби матеріальної допомоги ОСОБА_2 не доведений, суд вважає, що у ОСОБА_1 не виник обов'язок утримувати ОСОБА_2 .
Суд враховує правову позицію зазначену в Постанові Верхного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №400/1621/16-ц.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити у зв'язку із його безпідставністю.
На підставі ст. ст. 150, 202, 204 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 206, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 , про звільнення від обов'язку утримувати матір та брати участь у додаткових витратах - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 08 грудня 2024 року.
Суддя: