Справа № 212/7619/24
2/212/3396/24
05 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
за участю секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 212/7619/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_3 ,
представника 3-ї особи - ОСОБА_4 , -
Представник позивача, адвокат Ряснянська І. С., звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що 26 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 919, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька, ОСОБА_6 . 28 січня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано, а відповідачка змінила прізвище на ОСОБА_7 . 02.03.2022 року відповідачка виїхала на територію республіки Польща разом із донькою, де ОСОБА_2 перебуває по теперішній час. Однак, перебуваючи за кордоном між відповідачем та її донькою склалися неприязні стосунки, тому дитина категорично не бажала проживати за кордоном, вважаючи своєю домівкою Україну. Таким чином конфліктна ситуація між матір'ю та дитиною призвела до того, що мати відправила ОСОБА_6 в Україну на виховання та проживання до позивача. Так наприкінці січня 2024 року донька сторін переїхала на постійне місце проживання до батька, з яким проживає по теперішній час та повертатись до матері у Польщу категорично не бажає. Натомість, з батьком та його цивільною дружиною дівчинка має теплі, дружні відносини, що ґрунтуються на любові та повазі одне до одного, а також дитина хоче жити та виховуватись у родині батька. ОСОБА_6 навчається наразі в Криворізькій гімназії № 126 Криворізької міської ради у 7-Д класі. Батько приділяє належну увагу вихованню та навчанню дівчинки, піклується про доньку, матеріально її забезпечує. Так позивач одноособово займається утриманням дочки та її вихованням. Встановлення факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні неповнолітньої дочки необхідне йому для призначення неповнолітньої донці соціальних пільг. На підставі переліченого просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись із поданим позовом представник відповідачки, адвокат Брюховецький М. М., вказував, що після розірвання шлюбу між сторонами в 2015 році дитина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилася мешкати разом із матір'ю, спору про місце мешкання якої не було, як й домовленостей щодо місця постійного проживання дитини. Вказував, що на утримання доньки з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти. Зазначав, що на початку березня 2022 року у зв'язку з військовими діями на території України відповідачка разом з донькою виїхали за кордон, де у дитини виник конфлікт з місцевими мешканцями та поліцією, внаслідок чого для уникнення проблем було вирішено, що дитина повернеться на деякий час до України. Жодних домовленостей між сторонами про визначення місця постійного проживання дитини із батьком не було. Заперечувала, що позивач самостійно утримує доньку, оскільки відповідачка регулярно пересилає кошти на банківську картку дитини. Крім того кошти перераховувались також на картки матері відповідачки, ОСОБА_8 , а також брата відповідачки, ОСОБА_9 , з метою купівлі необхідних речей для доньки ОСОБА_2 . Крім того відповідачка спілкується з донькою телефоном та у .міру можливого намагається її виховувати та цікавиться її життям. Окрім коштів, які вона пересилає дитині, вона також купує їй подарунки на свята, тому відповідачка не ухиляється від виховання доньки. Між сторонами договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, не було укладено, спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування не визначались, місце проживання дитини із батьком не було визначено. За таких обставин позивач не довів, що мати дитини не здійснює прав та не виконує обов'язків щодо своєї доньки, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив представник позивача, ОСОБА_3 , підтримуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , вказувала, що стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів спростовується відомостями сайту «Автоматизована система виконавчих проваджень» та «Єдиний реєстр боржників», де відсутня інформація про наявність виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 . Вказувала, що додані до відзиву квитанції на грошові перекази не підтверджують здійснення переказу на рахунок позивача, не зважаючи на те, що саме він здійснює догляд та утримує доньку, ОСОБА_10 . Таким чином матеріали справи не містять доказів, що відповідач приймає участь в утриманні дитини.
Суд вказує, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
Відповідно до Додатку № 5 «Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, вбачається, що особи, які мають право на відстрочку відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» подають документи, що підтверджують право на відстрочку такі як: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).
На підставі викладеного вмотивування вбачається, що вирішення даного спору також стосується інтересів позивача, як військовозобов'язаного, внаслідок чого судом було залучено ухвалою суду до справи в якості 3-ї особи ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, ОСОБА_1 та його представник, адвокат Мартинова Н. Ю., в судовому засіданні просили суд задовольнити поданий позов повністю, підтримуючи наведені у заявах по суті доводи. При цьому в суді вказували, що до початку війни сторони мешкали разом, хоча були вже розлучені. Натомість, на початку війни ОСОБА_2 разом із донькою виїхала до Польщі, де майже два роки вони мешкали. Однак наприкінці 2023 року стосунки між ОСОБА_2 та донькою суттєво погіршились, що стало приводом для того, що мати направила дитину саму до України із водієм. ОСОБА_1 з січня 2024 року фактично самостійно виховує та утримує свою доньку, ОСОБА_6 , оскільки матеріально мати дитини в цьому не допомагає, а з донькою ОСОБА_2 майже не спілкується. На теперішній час між сторонами виник спір щодо виховання дитини, що стало приводом звернутись до суду із таким позовом. Додавали, що донька виховується батьком, живе у його родини, де їй створені необхідні умови для розвитку та навчання. Донька сторін бажає надалі проживати у родині батька та не збирається повертатися у Польщу.
Ані відповідачка, ОСОБА_2 , ані її представник, адвокат Брюховецький М. М., до судового засідання не з'явились, будучи повідомленими про час місце розгляду справи належним чином, надавши заяву представника відповідачки з проханням провести розгляд справи за їх відсутності, заперечуючи при цьому проти задоволення вимог ОСОБА_1 .
Представники Органу опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради, ОСОБА_4 , у судовому засіданні, посилаючись на висновок виконкому від 20.11.2024 року, залишила вирішення спору на розсуд суду.
Представники ІНФОРМАЦІЯ_4 до судового засідання не з'явились повторно з невідомих суду причин, будучи повідомленими про час місце розгляду справи належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому суд зазначає, що підстави, визначені ст. 223 ЦПК, для відкладення розгляду справи у даному випадку відсутні, внаслідок чого суд розглянув справу за відсутності представників третьої особи.
Суд, вислухавши учасників процесу, які зявились, допитавши малолітню ОСОБА_6 та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступних підстав.
Судом було встановлено, що з 26 листопада 2010 року до 2 березня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2015 року, яке набуло чинності 2 березня 2015 року, що підтверджується копією рішення суду по справі № 212/11407/14-ц, внаслідок чого прізвище відповідачки було змінено на ОСОБА_7 .
Згідно зі свідоцтвом про народження, виданим Жовтневим відділом ДРАЦС Криворізького МУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 465 від 19 квітня 2011 року, вбачається, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
На підставі копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 на імя ОСОБА_2 вбачається, що остання 2 березня 2022 року виїхала до Польщі, яка за інформацією Державної прикордонної служби України від 12 вересня 2024 року на територію України не поверталась.
На підставі акту від 18.07.2024 року, складеного представниками ТОВ «УЮТ-2011» вбачається, що за свідченнями сусідів по будинку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично мешкає з січня 2024 року в квартирі АДРЕСА_1 разом із батьком, ОСОБА_1 , та ОСОБА_11 .
При цьому спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної в місті ради 20.09.2024 року здійснили виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , склавши акт обстеження умов проживання дитини та встановивши, що зазначеною адресою проживають: ОСОБА_1 з донькою, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та цивільною дружиною, ОСОБА_11 , де створені для проживання та виховання дитини задовільні умови, ОСОБА_6 має окрему кімнату, обладнану усім необхідним.
За інформацією з Криворізької гімназії № 126 КМР від 18.07.2024 року № 100 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , навчається в 7-Д класі вказаного навчального закладу.
Згідно із актом обстеження житлових умов ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складеного працівниками Криворізької гімназії № 126 від 18.07.2024 року, вбачається, що дитина мешкає по АДРЕСА_2 , де у дитини наявна окрема кімната, обладнана усім необхідним, разом із батьком, який приділяє належну увагу виховання та навчанню ОСОБА_6 , піклуючись про доньку та матеріально її забезпечуючи.
Крім того відповідно до інформації, отриманою органом опіки та піклування у Криворізької гімназії № 126 від 04.09.2024 року відносно ОСОБА_6 , вбачається, що дитина зарекомендувала себе позитивно, виховується у неповній родині, батьком ОСОБА_1 . При цьому після початку війни ОСОБА_12 з матір'ю виїхали до Польщі, а взимку 2024 року мати відправила доньку автобусом до України, де ОСОБА_12 проживає по мкр. АДРЕСА_2 разом із батьком та його цивільною дружиною, ОСОБА_11 . Вказували, що батько належним чином займається вихованням доньки, стежить за успішністю навчання, допомагає їй із заняттями, виконує функцію моральної підтримки. При цьому батько працює, маючи стабільний дохід, забезпечуючи доньку усім необхідним. Стосунки батька та доньки доброзичливі, а ОСОБА_12 відгукується про батька з ніжністю й повагою.
На підставі ч. 1, 2 ст. 171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Так дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказувала суду, що бажає жити разом із батьком та не бажає повертатись до матері у Польщу. Зазначала, що до війни її батьки мешкали разом, хоча були розлучені. Однак на початку війни вона із матір'ю виїхали за кордон, щоб убезпечити себе від збройної агресії РФ. Вказувала, що у Польщі у неї із матір'ю стосунки погіршились, аж до того, що вона вирішили повернутись до батька в Україну, бо з ОСОБА_2 у неї постійно виникали конфлікти на побутовому рівні. Так вона зі згоди матері за допомогою водія перетнула кордон України та повернулась мешкати до батька, де мешкає у його родині до теперішнього часу, навчаючись у школі. Зазначала, що фактично батько її одноособово утримує та виховує, піклуючись про неї та забезпечуючи її усім необхідним. Натомість, мати не надає їй необхідної уваги, бо спілкується із нею вкрай рідко. Так востаннє ОСОБА_2 телефонувала їй два місяці потому, а їх розмови здебільшого зводяться до зальних фраз. Додавала, що мати не утримує її, не надаючи їй належного забезпечення, оскільки висилає їй кошти лише на кишенькові витрати, 100 грн. або 200 грн. на місяць. Стверджувала, що коли вона перебувала у Польщі, то її також утримував батько, який пересилав їй кошти на картку. Вказувала, що рідні ОСОБА_2 не надають їй допомоги взагалі. Підтримувала вимоги батька повністю.
Відповідно до рішення від 20 листопада 2024 року № 1064 виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради вбачається, що, враховуючи витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини в Покровському районі від 15 листопада 2024 року № 25, виконком Покровської районної в місті ради, як орган опіки та піклування, вирішив затвердити висновок за яким, враховуючи, що мати дитини не позбавлена батьківських прав та в міру сил бере участь у вихованні та утриманні дитини, вважав питання підтвердження самостійного виховання ОСОБА_1 та утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити на розсуд суду.
Суд при цьому відкидає посилання представника відповідачки на скріншот з інтернету щодо поведінки українських підлітків, оскільки він не доводить своє відношення до даної справи та до ОСОБА_6 зокрема.
Також суд вказує, що численні копії чеків про переказ грошових коштів, долучених представником відповідачки до справи не доводить участь ОСОБА_2 в утриманні ОСОБА_6 , оскільки їх зміст не перекладений на державну мову, стосується переказів грошових коштів стороннім особам, зокрема, матері та брату ОСОБА_2 , від яких, як стверджувала малолітня ОСОБА_6 , жодної матеріальної допомоги за час перебування в Україні протягом 2024 року вона не отримувала.
Крім того суд відкидає посилання представника ОСОБА_2 на наявність примусового стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_6 , оскільки жодних доказів на підтвердження даних обставин суду не було надано стороною відповідачки, а з відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників вбачається відсутність виконавчих проваджень про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання спільної для сторін доньки.
Відповідно до ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а також несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
На підставі ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом рішення - СК) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
На підставі ч. 5 ст. 150 СК передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
За ч. 1 ст. 151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 157 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
На підставі ст. 141 СК встановлюється рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За загальним правилом розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180, ч. 1 ст. 181 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. При цьому визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини відповідно до ч. 8 ст. 7 СК та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства».
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження із залученням органу опіки та піклування відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК.
Тобто факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.
При цьому доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не ставить питання визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним або питання участі матері у її вихованні чи утриманні, а заявляє вимоги про встановлення факту самостійного виховання ним та утримання такої дитини, то вказане свідчить, що ОСОБА_1 фактично просить суд встановити даний факт для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Між тим за наявності спору між сторонами щодо обсягу виконання ними батьківських обов'язків з утримання та виховання спільної для них доньки, суд вважає можливим вирішити даний спір між ними в позовному провадженні.
Таким чином суд вказує, що незважаючи на проживання матері окремо від дитини, це не впливає на обов'язок ОСОБА_2 піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також на її обов'язок утримувати малолітню ОСОБА_6 до досягнення нею повноліття.
Натомість, на підставі встановлених судом обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 не в повному обсязі виконує свої батьківські обов'язки щодо малолітньої дитини.
Так судом було враховано встановлені судом обставини справи, за якими малолітня ОСОБА_6 фактично з січня 2024 року постійно мешкає із батьком зі згоди матері, яку ОСОБА_1 фактично самостійно утримує та виховує, оскільки спілкування малолітньої ОСОБА_6 із ОСОБА_2 неналежне та носить епізодичний характер, менш ніж один за на місяць, чого є недостатньо для участі матері у вихованні доньки, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не перешкоджає відповідачці у спілкуванні із донькою.
Крім того у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 фактично одноосібно утримує свою доньку, ОСОБА_6 , оскільки доказів утримання спільної для сторін дитини з боку матері суду не було надано.
Отже, існування таких обставин свідчить про те, що в суді було підтверджено самостійне виховання ОСОБА_6 саме її батьком.
Таким чином, враховуючи встановлені судом на теперішній час обставини, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, для надання батьку більших повноважень з приводу виховання малолітньої ОСОБА_6 , на переконання суду слід задовольнити позовні вимоги останнього, встановивши факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 його малолітньої доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 8 грудня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_4 .
Суддя: Д. О. Козлов