ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8603/24
провадження № 1-кп/753/1470/24
"04" грудня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
у судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020001108 від 18.02.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новодружеськ, Лисичанського району, Луганоської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Печерського районного суду міста Києва від 09 травня 2023 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 30 квітня 2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020001108 від 18.02.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження письмових доказів.
Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
У ході судового розгляду прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Прокурор клопотання мотивував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не втратили актуальність та продовдують існувати, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та/або потерпілу у цьому кримінальному провадженні. На переконання прокурора, інші більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, які були б підставою для найбільш суворого запобіжного заходу. При цьому сторона захисту наголосила на тій обставині, що обвинувачений одружений, має на утриманні доньку, тобто має міцні соціальні зв'язки, що є передумовою для обрання до ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу. На підставі наведеного просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання та долучені до нього матеріали, а також заперечення на них, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, суд не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 є тяжким, відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Означене покарання в разі визнання ОСОБА_5 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією РФ проти України, у ОСОБА_5 , який зареєстрований у Луганській області, збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.
Суд враховуючи наведене у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, який продовжує бути актуальним.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Адже ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на інших учасників у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків та потерпілої.
Отже, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як напрочуд високий, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, востаннє 09 травня 2023 року Печерським районним суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуття.
При цьому ОСОБА_5 будучи звільненим із установи виконання покарань, належних висновків для себе не зробив та через невеликий проміжок часу ймовірно вчинив новий злочин, який наразі розглядається Дарницьким районним судом міста Києва.
Судом також було встановлено, що ОСОБА_5 притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів щонайменше вісім разів (починаючи з 2001 року), та лише за останні чотири роки двічі був засуджений за вчинення злочинів проти власності.
Також на сьогоднішній день Васильківським міськрайонним судом Київської області, Вишгородоським районним судом Київської області та Печерським районним судом м. Києва здійснюється розгляд кримінальних провадженнь стосовно ОСОБА_5 за вчинення злочинів проти власності.
Окрім того, ОСОБА_5 до його затримання не був працевлаштований, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати його вчинити нові злочини з метою забезпечення умов для свого існування.
Враховуючи все викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, впливу на свідків та потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, та/або вчинити інше кримінальне правопорушення,
Незважаючи на доводи захисника, суд вважає, що більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою ОСОБА_5 , забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Також захисник у судовому засіданні просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв'язки, сімейний стан (одружений), наявність малолітньої дитини.
Суд враховує зазначені характеризуючі дані стосовно ОСОБА_5 (які були взяті до уваги під час обрання запобіжного заходу) водночас звертає увагу, що вказані соціальні зв'язки існували і на момент вчинення інкримінованого злочину та не слугували тим важелем впливу на його протиправну поведінку.
Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Як вже зазначалось, злочин передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, який сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_5 є тяжким.
Так, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави має оцінюватись з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
Суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 має у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами або покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.
Під час підготовчого судового засідання при обранні запобіжного заходу до обвинуваченому ОСОБА_5 , суд взяв до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого та суму завданої шкоди, тому визначив заставу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
З огляду на те, що судом на теперішній час не встановлено обґрунтованих підстав, які б свідчили про зменшення ризиків, суд вважає за необхідне раніше визначений розмір застави залишити без змін.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а визначений розмір застави у сумі 60 560 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК України.
Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки у разі внесення застави, обов'язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 01 лютого 2025 року включно.
Раніше визначену застави, у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн залишити без змін.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_5 з-під варти та зобов'язати його з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
Роз'яснити ОСОБА_5 та заставодавцям, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали в частині обрання запобіжного заходу.
Суддя ОСОБА_1