Іменем України
29.11.2024 Справа №607/21273/24 Провадження №2/607/4120/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,
01.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.05.2008 шлюб між сторонами розірваний та син залишився проживати з позивачем та перебуває на її утриманні.
На підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з відповідача на користь позивача стягувались аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, однак не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.03.2006 та до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначила, що після досягнення повноліття дитина продовжує навчання у Західноукраїнському національному університеті. Термін навчання до 2026 року. Дитина навчається на платній денній формі навчання та загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 120060 грн. У зв'язку із перебуванням на денній формі навчання син позбавлений можливості працевлаштуватись та отримувати дохід, достатній для забезпечення особистих потреб. Відтак дитина потребує матеріальної допомоги від батьків у зв'язку з продовженням навчання.
При цьому позивач несе витрати, пов'язані із проживанням, харчуванням, лікуванням, проїздом, відпочинком та розвитком сина, а тому не здатна сама у повному обсязі забезпечити задоволення потреб дитини на належному рівні.
За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 01.10.2024 і до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
04.10.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене судове засідання на 05.11.2024 та наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.
05.11.2024 судове засідання відкладене на 29.11.2024 у зв'язку із неявкою відповідача.
У судове засідання 29.11.2024 позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, не з'явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю. Не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
У судове засідання 29.12.2024 відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, повторно не з'явився. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд прийшов до переконання про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів (постановлення заочного рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21.05.2008 розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
У даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.02.2021 змінив своє ім'я на ОСОБА_4 (а.с. 9).
Також згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_7 (а.с. 8). Указане підтверджує факт зміни прізвища позивача.
Як вбачається з виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, виданого 29.03.2006 у справі № 2-2107, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягувались аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, однак не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.03.2006 та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-12).
Згідно з договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 384981 від 23.08.2022, укладеним між Західноукраїнським національним університетом та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є здобувачем освіти платної освітньої послуги. Термін навчання з 2022 року до 2026 року. Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 120060 грн (а.с. 10).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так само і положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).
Так, ч. 1, 2 ст. 199 СК України визначають, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 308/4214/18.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв'язку з навчанням повнолітня дитина ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги від батьків. Позивач позбавлена можливості самостійно забезпечити усі потреби дитини, що пов'язані з її навчанням. При цьому сама дитина у зв'язку з навчанням на денній формі навчання, позбавлена можливості працевлаштуватись, отримувати дохід та самостійно забезпечувати усі свої потреби.
Як вбачається з договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 384981 від 23.08.2022, про який суд зазначив вище, навчання ОСОБА_4 здійснюється на денній формі здобуття вищої освіти, яка відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про вищу освіту» є таким способом організації навчання здобувачів вищої освіти, що передбачає проведення навчальних занять та практичної підготовки.
Указані обставини в сукупності дають підстави дійти висновку, що у зв'язку з навчанням на денній формі навчання ОСОБА_4 позбавлений можливості працювати, внаслідок чого останній потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.
При цьому суд враховує, що навіть у разі можливості одного з батьків самостійно задовольняти матеріальні потреби дитини, які пов'язані з її навчанням, законодавець не звільняє другого з батьків від аналогічного обов'язку здійснювати матеріальне забезпечення дитини.
Більше того відповідач правом подання відзиву не скористався та у судове засідання не з'явився. Докази на спростування доводів позивача відповідач суду не надав. Так само суду не доведено, що за станом здоров'я, чи у зв'язку з наявністю на утриманні інших осіб, чи з інших підстав відповідач не може сплачувати аліменти у розмірі, заявленому позивачем.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 має фінансову можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини, яка навчається.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.
Частиною 1, 2 ст. 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників та інших посібних матеріалів, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, можливість дитини працювати під час навчання тощо.
Крім цього, ч. 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Так, суд встановив, що повнолітній ОСОБА_4 , який продовжує навчання, потребує додаткових витрат, які безпосередньо пов'язані з його навчанням в освітньому закладі, зокрема на оплату навчання, харчування, проїзд, придбання навчальних посібників, тощо.
Ураховуючи викладене, суд вважає справедливими та фінансово можливими для відповідача і достатніми для забезпечення належного рівня життя ОСОБА_4 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією ПН № 215600426655 (платіж № 1392636956) від 01.10.2024 (а.с. 1). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 01.10.2024 і до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
СуддяІ. В. Марциновська
Повне судове рішення складене 04.12.2024.