Справа №295/18024/24
1-кс/295/7646/24
04.12.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Житомирського ГУНП в Житомирський області ОСОБА_3 ,
погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 ,
про арешт майна,
подане у кримінальному провадженні №12024060530000849 від 05.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, у якому просить накласти арешт на банківський рахунок АТ «Райффайзен банк» (код ЄДРПОУ 14305909) - банківська картка № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я невідомої особи, на якому зберігаються безпідставно списані грошові кошти в сумі 49 770 грн, із забороною відчуження та розпорядження наявними на ньому коштами, з метою запобігання їх відчуження (зникнення, передачі), тобто забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Клопотання обґрунтоване тим, що 04.09.2024, о 14 год 45 хв, невстановлена особа, діючи в умовах воєнного стану, таємно викрала грошові кошти з банківської картки АТ «Ощадбанк» (рахунок НОМЕР_2 ), виданої на ім'я ОСОБА_5 , в загальній сумі 49 770 грн, які були перераховані 3 транзакціями, чим було завдано останньому майнової шкоди на вказану суму.
В ході проведення досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира №295/15191/24 від 22.10.2024, здійснено тимчасовий доступ до інформації, що зберігалася у АТ «Державний ощадний банк України» по банківському рахунку, відкритого на ім'я потерпілого ОСОБА_5 . Надалі проведено огляд диску з наявною інформацією, в ході якого встановлено, що переказ грошових коштів з вищевказаного банківського рахунку було здійснено на банківську картку невідомої особи, емітовану в АТ «Райффайзен банк» № НОМЕР_1 .
Слідчий вказує, що на даний час, з метою забезпечення збереження грошових коштів, що є речовими доказами, виникла необхідність у накладенні арешту на банківський рахунок АТ «Райффайзен банк» - банківська картка № НОМЕР_1 , який відкритий на ім'я невідомої особи, на якому зберігаються безпідставно списані грошові кошти в сумі 49770 грн. Вказані грошові кошти є об'єктом кримінально протиправних дій та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, до клопотання долучив заяву про проведення судового засідання за відсутності слідчого.
Представник АТ «Райффайзен банк» у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
З огляду на вищезазначені обставини та у відповідності до приписів ч.1 ст.172 КПК України, неприбуття слідчого та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неприбуттям учасників провадження.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина перша ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.11 ст. 170 ЦПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.
Доказів того, що банківський рахунок АТ «Райффайзен банк» (код ЄДРПОУ 14305909) та грошові кошти, які зберігаються на ньому, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, до клопотання не долучено.
Нормами ч. 6 ст. 178 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна.
У мотивувальній частині клопотання слідчий вказує, що з метою забезпечення збереження грошових коштів, що є речовими доказами, виникла необхідність у накладенні арешту на банківський рахунок АТ «Райффайзен банк» - банківська картка № НОМЕР_1 .
При цьому, у прохальній частині слідчий просить накласти арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Однак, норми статті 170 КПК України передбачають різні підстави для арешту майна, який допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Також, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, при цьому, у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Слідчий у клопотанні вказує дві підстави для арешту майна, однак жодна з таких підстав належним чином, відповідно до вимог п. 3, 6 ст. 170 КПК України, у клопотанні слідчим не обґрунтована.
Крім того, згідно з ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже, слідчий та прокурор повинні обґрунтувати та довести в судовому засіданні ті обставини, на які посилається сторона обвинувачення як на підставу та мету для накладення арешту.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 6 ст. 132 КПК України).
На підтвердження доводів клопотання про арешт майна слідчий до нього долучив копії виписок по картковому рахунку та протоколу огляду предмету від 29.11.2024.
Однак, долучені до клопотання копії письмових доказів не належної якості, копії виписок по картковому рахунку повністю не придатні для читання, а копія протоколу огляду предмету не придатна для читання частково, що позбавляє слідчого суддю можливості встановити їх зміст.
Таким чином, слідчим не надано належних доказів обставин, на які він посилається в обґрунтування клопотання про арешт майна.
На підставі наведеного, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю вимог клопотання.
Керуючись статтями 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого Житомирського ГУНП в Житомирський області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні №12024060530000849 від 05.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1