Справа 688/2816/24
№ 2/688/839/24
Рішення
Іменем України
05 грудня 2024 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Березюк Н.П.,
за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
його представника Янцеловського М.Ф. ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Короткий зміст позовних вимог.
19.06.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя не склалося, що привело до фактичного припинення шлюбних стосунків. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 13.05.2021 шлюб із відповідачкою розірваний. У 2018 році відповідачка поїхала до російської федерації, де створила іншу сім'ю. З цього часу відповідачка, нехтуючи материнськими обов'язками, ухиляється від виховання сина, не спілкується з ним, не приймає участі у його житті, не забезпечує його харчуванням, лікуванням, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина, не створює умов для його розвитку. Останній раз відповідачка спілкувалася з сином у 2019 році, з того часу їм невідоме її місцезнаходження. Вказуючи на ухилення відповідачки від виконання обов'язків по вихованню сина, що шкодить інтересам дитини, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Янцеловський М.Ф. позов підтримали, з підстав, викладених у ньому. Позивач суду пояснив, що у 2018 році відповідачка поїхала до росії під приводом влаштуватися на роботу. Однак в 2019 році повністю припинила спілкування з ним та сином. Від спільних знайомих дізнався, що вона має іншу сім'ю, у якій у неї народилася донька, однак у нього відсутні будь-які відомості про її місцезнаходження, не має з нею жодних контактів. В справі про розірвання шлюбу суд постановив заочне рішення, оскільки відповідачка не з'явилася до суду. В Україні у неї є старенька матір, з якою відповідачка також не спілкується, тому він допомагає їй як бабусі його сина. З часу виїзду з України, відповідачка жодного разу не приїжджала. Зазначив, що від спільних знайомих отримав копію міграційної картки відповідачки, у якій міститься відмітка про в'їзд до росії з білорусі у 2020 році.
Представник позивача Янцеловський М.Ф. вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав, що відповідатиме інтересам дитини, оскільки мати з сином не спілкується, він її фактично не пам'ятає. Поведінка відповідачки, яка свідомо нехтує своїми материнськими обов'язками, ухиляється від спілкування з сином, не бере участі у його вихованні, свідчить про негативний вплив на дитину, на модель його поведінки та побудови сімейних відносин у майбутньому.
Неповнолітній ОСОБА_3 позов підтримав, просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо нього. Зазначив, що майже не пам'ятає матір, оскільки вона поїхала з дому коли йому було близько 10 років. З того часу ним опікувався лише батько. За весь цей час матір жодного разу ним не поцікавилася, не телефонує йому, не вітає його зі святами, йому про неї нічого не відомо, в т.ч. про її місце проживання. Він не пам'ятає її голосу, не пам'ятає яка вона у побуті, як вона готує їжу. Відповідачка є для нього чужою, він її зовсім не знає. Свій від'їзд з дому матір пояснювала тим, що їде на заробітки, однак за весь час її відсутності, вони з батьком не отримали від неї жодної допомоги, мати ніколи не дарувала йому подарунків, він ніколи не відчував материнської любові та підтримки. Не бажає, щоб чужа йому людина мала батьківські права відносно нього, а також, щоб у майбутньому могла претендувати на допомогу від нього.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Зазначив, що під час засідання з відповідачкою не спілкувалися, оскільки відсутні будь-які контакти із нею. З'ясовано, що відповідачка відсутня за місцем проживання з 2018 року та не має жодного спілкування з дитиною. Позбавлення її батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, оскільки для вирішення питань, що стосуються інтересів неповнолітньої дитини необхідна згода обох батьків, що ускладнює реалізацію прав неповнолітнього ОСОБА_3 .
Позиція відповідачки.
Відповідачка ОСОБА_5 про дату час та місце судового розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, в т.ч. шляхом опублікування відповідного оголошення на вебсайті судової влади, у судове засідання повторно не з'явилася, вважається повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
19.06.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом, 21.06.2024 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачки, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 16.07.2024, витребував у служби у справах дітей та органу опіки і піклування відповідні відомості щодо заходів вжитих до відповідачки по виконанню нею батьківських обов'язків при здійсненні соціального супроводу сім'ї, а також відомості, що стали підставою для прийняття висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав та яким чином це відповідатиме інтересам дитини.
03.07.2024 до суду надійшли матеріали, витребувані судом.
У підготовчих засіданнях 16.07.2024 та 12.09.2024 суд постановив ухвали, витребував у Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин відповідачкою кордону.
30.07.2024 та 03.10.2024 до суду надійшли відомості з Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України.
15.10.2024 до суду надійшли письмові пояснення представника органу опіки та піклування, суд відклав підготовче засідання на 07.11.2024 за клопотанням сторони позивача для подання додаткових доказів.
22.10.2024 до суду надійшло письмове клопотання представника позивача адвоката Янцеловського М.Ф. про долучення до справи доказів.
07.11.2024 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду на 05.12.2024, витребував характеристику на відповідачку з місця проживання, яка надійшла до суду 27.11.2024.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання обов'язків по вихованню та утриманню дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України).
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали в с. Плесна Шепетівського району Хмельницької області. У 2018 році відповідачка виїхала за межі України під приводом працевлаштування, з того часу до сім'ї та загалом в Україну не поверталася.
Шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.05.2021.
Відповідачка не забезпечила догляд та виховання неповнолітньому синові ОСОБА_3 , залишивши його у 2018 році на утриманні батька, з того часу сином, його розвитком не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, матеріальної допомоги на його утримання не надає. З десятирічного віку дитина проживає з позивачем, відповідачка без поважних причин жодного разу не навідалися до свого сина, не цікавилася його життям, здоров'ям, благополуччям, матеріальну допомогу не надавала. Понад шість років відповідачка не турбується фізичним, моральним розвитком дитини, втратила з ним зв'язок.
Факт перебування відповідачки за межами України підтверджується ксерокопією міграційної картки ОСОБА_5 , з якої слідує, що 26.02.2020 остання в'їхала в російську федерацію через республіку білорусь.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради, розглянувши звернення позивача надав висновок від 17.06.2024, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлені обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили факт відсутності відповідачки за зареєстрованим місцем проживання понад шість років, її виїзд до російської федерації на заробітки та відсутність будь-якого спілкування матері з дитиною.
Вказані обставини також підтверджуються письмовими доказами: копіями паспортів позивача та неповнолітнього сина, свідоцтва про народження дитини, про шлюб сторін, рішенням суду в справі про розірвання шлюбу, довідками з місця навчання дитини, актом обстеження умов проживання дитини, ксерокопією міграційної картки ОСОБА_5 .
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2, 3, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Оцінка суду.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, неповнолітню дитину, представника третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд зазначає, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та «відновлення» сім'ї. Обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Натомість суд встановив, що неповнолітній син сторін позбавлений материнської любові, та її піклування виключно через нехтування відповідачкою своїми обов'язками щодо сина. Свої материнські обов'язки, без поважних причин, відповідачка повністю поклала на позивача, який одноособово, без будь-якої матеріальної підтримки з боку відповідачки тривалий час опікується дитиною: дбає про розвиток сина, його здоров'я, навчання та благополуччя в цілому.
У матеріалах справи містяться переконливі докази винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Суд встановив, що відповідачка тривалий час не спілкується з сином, у неї відсутній зв'язок із дитиною, в т.ч. за допомогою телефонного та відеозв'язку, вона не цікавиться його потребами і, як наслідок, не має тісного психологічного зв'язку з ним, повністю втратила зв'язок з дитиною та не вживає заходів для його відновлення.
Понад шість років без поважних причин ухиляється від виконання батьківських обов'язків, свідомо нехтує ними, не надає матеріального забезпечення на його утримання, не надсилає йому подарунків, не цікавиться його потребами, його розвитком, його інтересами, дитина не пам'ятає матері, не знає її голосу, що свідчить про небажання відповідачки займатися вихованням сина та про повну втрату інтересу до своєї дитини
Отже суд встановив, що відповідачка свідомо нехтує батьківськими обов'язками, що має систематичний та постійний характер; не проявляє інтересу до сина; її поведінка загалом свідчить про її небажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, про відсутність волевиявлення виконувати свої природні материнські обов'язки. Отже встановлені судом факти, за яких мати не спілкується з дитиною, не забезпечує її матеріально, не приймає участі у вихованні, є підставою для позбавлення її батьківських прав.
Врахувавши обставини справи, «якнайкращі інтереси дитини», відсутність доказів того, що відповідачці перешкоджали у спілкуванні з дитиною, навмисне ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків та її винну поведінку, суд вважає, що наявні підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180, 181, 183 СК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради, про позбавлення батьківських правзадовольнити.
Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
відповідачка: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання не відоме.
третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Соборності,4, м. Шепетівка, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060789.
Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК