майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"26" листопада 2024 р. м. Житомир Справа № 906/736/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Бугайов І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Драгіцина Т.М. - адвокат, діє на підставі ордеру АМ №1045621 від 13.02.2023 (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Фізична особа підприємець Ейсмонт Віталій Станіславович
про стягнення 467 347,10 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 467 347,10 грн. неустойки за користування майном у відповідності до п.п. 10.11. договору оренди нерухомого майна від 01.09.2009 № 933.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не повернув орендоване майно після закінчення дії договору оренди № 933 від 01.09.2009. В результаті прострочення повернення предмета договору позивачем нараховано неустойку в сумі 467347,10 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
26.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній звертає увагу на те що постановою касаційного господарського суду від 04.09.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 906/1311/23 щодо скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2024 в частині задоволення вимоги про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Ейсмонта Віталія Станіславовича повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" асфальтну площадку площею 800 кв.м., що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вокзальна, 23А і про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зміну предмета позову скасувати та залишити у цій частині в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2024 у цій справі; в решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 906/1311/23 залишено без змін.
Отже, позивач вважає підтвердженою ту обставину, що строк дії договору оренди від 01.09.2023 закінчився з 01.04.2023.
Ухвалою суду від 26.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
26.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -
01.09.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ейсмонтом Віталієм Станіславовичем (орендар/відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №933, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - площадку площею 800 кв.м, що перебуває на балансі Коростенської дистанції електропостачання Південно-Західної залізниці (балансоутримувач) та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Вокзальна, 23А, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.03.2009 і за незалежною оцінкою становить 545420,00 грн.
Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду для розміщення складу-магазину будівельних матеріалів.
За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2009 р. 8296,21 грн. (п.3.1 договору).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору).
Відповідно до 5.3 договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.10 договору).
Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.09.2009 до 29.08.2012 включно (п. 10.1 договору).
Продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства (п. 10.4 договору).
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача (п.10.9 договору).
Пунктом 10.10 договору сторони обумовили, що майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання при поверненні майна покладається на орендаря.
Згідно з п. 10.11 договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
31.08.2012 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір №1, згідно з яким було продовжено дію даного договору до 28.08.2015 року включно.
01.11.2012 та 12.08.2015 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткові договори №2 та №3, якими продовжувалася дія договору та змінювався розмір орендної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.
09.03.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" та ФОП Ейсмонтом В.С. було укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого (або іншого) майна від 01.09.2009 №933, відповідно до якого:
- орендодавцем майна за договором оренди № 933 від 01.09.2009 є ПАТ "Укрзалізниця";
- найменування балансоутримувача змінено на виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання;
- орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 8190,79 грн. без ПДВ. Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця - одержувач коштів виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним;
- договір діє з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно.
До вказаного додаткового договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна (додаток №2), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме (або інше) майно - площадка, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Вокзальна, 23А площею 800,0 кв.м, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2015 і становить за незалежною оцінкою 647853,00 грн. Об'єкт оренди обліковується на балансі виробничий підрозділ Коростенська дистанція електропостачання.
05.04.2016 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору №933, згідно з п. 10.1 якого строк його чинності встановлено до 30.06.2016 включно.
У подальшому сторони уклали додаткові договори від 25.07.2016, 19.09.2016, 27.12.2016, 27.04.2017, 09.10.2017, 26.12.2017, 09.02.2018 до договору оренди нерухомого майна від 01.09.2009 №933, якими узгоджували розмір орендної плати та продовжували строк дії договору, в цілому до 31.03.2018 року включно.
10.05.2018 між позивачем та відповідачем укладений додатковий договір до договору оренди нерухомого майна № 933, яким визначено строк дії договору з 01.04.2018 по 30.06.2018 включно без подальшого продовження".
За результатом розгляду справ № 906/128/22 та 906/1311/23 судами встановлено, що дія договору оренди продовжувалася до 31.03.2023. Вказана обставина жодною із сторін цього спору взагалі не заперечувалася і більше того її покладено в основу подальших правовідносин між Позивачем і Відповідачем.
Касаційний господарський суд в постанові від 04.09.2024 відзначив, що згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (п.п. 23.7.-23.8. постанови КГС).
Водночас, відповідач зобов'язання з повернення майна не виконав та продовжив користуватись.
Позивач, в свою чергу, здійснив нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час користування майном на період з 01.07.2023 по 31.05.2024 в сумі 467 347,10 грн. та з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як зазначено вище, за результатом розгляду справ № 906/128/22 та 906/1311/23 судами встановлено, що дія договору оренди продовжувалася до 31.03.2023.
Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (аналогічна правова позиція викладена у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23).
Оскільки на момент розгляду спору у цій справі набрало законної сили судове рішення у справі № 906/1312/23, не підлягають доказуванню в даній справі обставини закінчення строку дії договору оренди №589 від 01.12.2006 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2019 року у справі № 910/20370/17.
Як зазначив позивач, неустойка у розмірі подвійної орендної плати за час користування майном за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 у розмірі 126 159,06 грн. була стягнута рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.02.2024 у справі №906/1311/23.
Враховуючи вказане рішення суду та неповернення відповідачем приміщення, позивач обґрунтовано нарахував неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за наступний період, а саме: з 01.07.2023 по 31.05.2024, що складає 467 347,10 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.
Санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (Постанова ОП КГС ВС від 16 серпня 2024 року у cправі №910/14706/22).
За ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 16 березня 2021р. у справі № 922/266/20).
Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи можливість зменшення суми неустойки, суд враховував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності у зв'язку з введенням військового стану не подано.
Суд встановив відсутність підстав для зменшення неустойки, тому в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки суд відмовляє..
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 7 010,21 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Ейсмонта Віталія Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
- на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 4008122) 467 347, 10 грн. неустойки за користування майном, а також 7 010,21 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.12.24
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу АТ "Українська залізниця" в Електронний кабінет
2 - адвокату Драгіциній Т.М. в Електронний кабінет
3 - Регіональній філії "Південно-Західна залізниця" (рек.)
4 - відповідачу (рек.)