06 грудня 2024 р. Справа № 520/906/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 17.09.24 у справі № 520/906/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 520/906/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2023 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 poкy №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити з 01.03.2023 року ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з основним розміром 74% грошового забезпечення, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 23.08.2023 року пенсії з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити з 23.08.2023 року ОСОБА_1 пенсію з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року; стягнуто на користь позов ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 3633 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Від представника ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 520/906/24, в якій заявник просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 520/906/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківський області подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 520/906/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 520/906/24) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість оскаржуваної ухвали та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/906/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує на те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 520/906/24 належним чином не виконано. Просить урахувати, що тільки встановлений судом судовий контроль за виконанням судового рішення може спонукати відповідача виконати в повному обсязі судове рішення у справі № 520/906/24.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Судовим розглядом установлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 520/906/24 набрало законної сили.
Позивачем зауважується, що цим судовим рішенням судом установлено його безумовне право на нарахування та виплату з 01.03.2023 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 poкy №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», нарахування та виплату з 23.08.2023 пенсії з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року.
Водночас, як зазначає позивач, при перерахунку його пенсії, на виконання зазначеного судового рішення, відповідачем не було здійснено перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, що підтверджується розрахунками станом на 01.09.2023, 01.03.2024, 01.07.2024.
Так, згідно з розрахунком станом на 01.07.2024 підсумок пенсії (з надбавками) становить 29673,61 грн, проте з урахуванням максимального розміру - 26173,61 грн. Отже, згідно з наведеним перерахунком пенсії вбачається, що відповідач застосовував обмеження пенсії максимальним розміром всупереч рішенню суду від 03 квітня 2024 року у справі № 520/906/24.
Отже, на переконання позивача, на цей час рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 520/906/24 не виконано належним чином, оскільки відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, усупереч судового рішення, продовжує протиправно обмежувати пенсію максимальним розміром.
Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать на користь наявності підстав для встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем не виконано судове рішення у справі №520/906/24 та наявні законодавчо визначені підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Водночас необхідним є встановлення існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18.
Колегія суддів ураховує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у повному обсязі не виконане, відповідних доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.
Водночас зі змісту заяви позивача про встановлення судового контролю, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо виконання рішення суду.
Так, за матеріалами справи позивач, посилаючись на обставини нездійснення відповідачем дій щодо зняття обмеження розміру пенсії максимальним, надав до суду копії перерахунків пенсії з 01.09.2023, з 01.03.2024 та з 01.07.2024.
Надаючи оцінку вказаним доказам, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що останні не є свідченням невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, оскільки судом в якості належного способу відновлення порушених прав позивача було, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити з 01.03.2023 року ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з основним розміром 74% грошового забезпечення, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», а отже перерахунок пенсії позивача на виконання вказаного судового рішення відповідачем мало бути здійснено з 01.03.2023.
Крім того, суд зазначає, що зі змісту поданого до суду представником заявника перерахунку пенсії позивача з 01.09.2023 вбачається, що підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 28173,61 грн, а розмір пенсії, що підлягає до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії становить 26173,61 грн.
Зі змісту вказаного перерахунку пенсії вбачається, що така сума пенсії у розмірі 26173,61 грн розрахована з урахуванням індексації та основного розміру пенсії 74% грошового забезпечення, але до останньої не включено щомісячну доплату до 2000,00 грн згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за №713.
Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем не було виконано судове рішення у справі №520/906/24 та наявні законодавчо визначені підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто у разі наявності, на думку особи, протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача в порядку статті 382 КАС України та відсутністю підстав для її задоволення.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 520/906/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова