про передачу справи за підсудністю
06 грудня 2024 року справа № 320/36646/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національної комісії з реабілітації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії з реабілітації, в якому просить суд:
- визнати незаконними та протиправними дії Національної комісії з реабілітації, які полягають у відмові в реабілітації ОСОБА_2 , 1885 р.н. (посмертно), який у період з 1932 - 1941 рік, знаходився під наглядом ОДПУ-НКВС РРФСР;
- зобов'язати Національну комісію з реабілітації винести нове рішення, яким ОСОБА_2 , 1885 р.н. (посмертно) визнати реабілітованим, як людину, яка у період з 1932 - 1941 року, знаходилася під наглядом ОДПУ-НКВС РРФСР (п. 20 ст. 2 Закону);
- довідку про реабілітацію ОСОБА_2 надіслати ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: докази звернення позивача до Регіональної комісії з реабілітації в м. Києві в жовтні 2023 року, докази того, що позивач є рідним онуком ОСОБА_2 ; надання уточненої позовної заяви (у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи та для суду), з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.
10.09.2024 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2024, надійшла уточнена позовна заява у 2-х примірниках із зазначенням відомостей про відсутність електронного кабінету у відповідача, а також копія листа Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві в 2-х примірниках.
Вказані докази передано судді Кушновій А.О. для розгляду 06.12.2024.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З'ясовуючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Положеннями статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів та наведено виключний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
При цьому, частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Так, у позовній заяві зазначено, що позивач ОСОБА_1 є рідним онуком ОСОБА_2 , якого було репресовано в 1931 році та в 1941 в Україні та Росії, і який в зазначений період знаходився під наглядом ОДПУ-НКВС РРФСР. З даного питання позивач в жовтні 2023 року звернувся до Регіональної комісії з реабілітації в м. Києві щодо розгляду питання про визнання реабілітованим ОСОБА_2 , який знаходився під наглядом ОДПУ-НКВС РРФСР. 22.11.2023 Регіональна комісія з реабілітації в м. Києві, розглянула матеріали відносно ОСОБА_2 та визнала підстави та матеріали достатніми щоб надіслати їх на розгляд до Національної комісії з реабілітації. У зв'язку з викладеним, просить суд визнати незаконними та протиправними дії Національної комісії з реабілітації, які полягають у відмові в реабілітації ОСОБА_2 , 1885 р.н. (посмертно), який у період з 1932 - 1941 рік, знаходився під наглядом ОДПУ-НКВС РРФСР; зобов'язати Національну комісію з реабілітації винести нове рішення, яким ОСОБА_2 , 1885 р.н. (посмертно) визнати реабілітованим, як людину, яка у період з 1932 - 1941 року, знаходилася під наглядом ОДПУ-НКВС РРФСР (п. 20 ст. 2 Закону).
Суд зазначає, що у відповідності до статті 7-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» Національна комісія є спеціальним постійно діючим органом, який утворюється при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, у порядку, визначеному цим Законом.
Отже зазначена справа відноситься до предметної юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду та не може бути розглянута Київським окружним адміністративним судом.
Частиною 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, яка визначає право на справедливий суд, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, слід зазначити, що судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, враховуючи положення статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення даного спору належить до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду.
Приписами частини 1 статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; місцезнаходження відповідача зазначено: АДРЕСА_2 .
Відтак, враховуючи, що місцем проживання позивача є Солом'янський район міста Києва, а місцезнаходженням відповідача - Печерський район міста Києва, вирішення спору має здійснюватись або Солом'янським районним судом міста Києва, або Печерським районним судом міста Києва.
Згідно з пунктом другим частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини 6 та 8 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи місце проживання позивача та підсудність даної справи Солом'янському районному суду міста Києва, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва (03037, м. Київ, вулиця Максима Кривоноса, 25), оскільки Київський окружний адміністративний суд не має правових та процесуальних підстав розглядати даний спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 20, 29, 30, 171, 243, 248, 286 КАС України, суд
1. Адміністративну справу №320/36646/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з реабілітації про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, - передати на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва (03037, м. Київ, вулиця Максима Кривоноса, 25).
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали надіслати (вручити) позивачеві, зокрема шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.12.2024.
Суддя Кушнова А.О.