05 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/21067/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування періоду її роботи з 01.08.1986 по 14.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 до її страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до її страхового стажу період роботи на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 з 01.08.1986 по 14.02.1989.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 30.11.2022 отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Вказує, що при призначенні пенсії до її страхового стажу не було зараховано період з 01.08.1986 по 14.02.1989, коли вона працювала на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 . У зв'язку з цим, 13.01.2023 вона звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати вищезазначений період роботи до її страхового стажу, однак отримала відмову, мотивовану тим, що запис про цей період роботи, який міститься в її трудовій книжці, містить виправлення в частині дати наказу про прийняття її на роботу. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки в трудовій книжці наявні всі необхідні відомості про цей період її роботи, а саме: дата прийняття та дата звільнення, найменування установи, в якій вона працювала протягом даного періоду, а також назва посади. Крім того, позивач вказує, що такі відомості засвідчені в установленому законом порядку підписом уповноваженої особи та печаткою. Натомість, виправлення про яке зазначає відповідач, по суті є "обведенням" дати наказу від 01.08.1986 №210 про її прийняття на роботу, і дата цього наказу, співпадає із вказаною у відповідній графі трудової книжки датою прийняття її на роботу. Також позивач вказує, що надати уточнюючу довідку на підтвердження такого періоду роботи, як того вимагає відповідач, вона не може, оскільки військова частина НОМЕР_1 , де вона працювала, знаходиться на території Російської Федерації, тобто країни-агресора. З огляду на зазначене, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/21067/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало щодо заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію управління зазначило, що згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, записи внесені до трудової книжки з порушенням вимог вказаної Інструкції, до страхового стажу не враховуються. Так, відповідно до записів трудової книжки у період з 01.08.1986 по 15.02.1989 ОСОБА_1 працювала у військовій частині. При цьому в даті наказу №210, на підставі якого до трудової книжки внесено запис про прийняття на роботу, допущено виправлення, яке не підтверджено в установленому порядку. Оскільки даний запис внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції, тому до розрахунку страхового стажу вищезазначений період врахований не був. Для зарахування такого періоду, позивачу необхідно надати уточнюючу довідку згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Враховуючи зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає свої дії правомірними, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.11.2022 отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , її страховий стаж, що був врахований пенсійним органом при призначенні пенсії становить 32 роки 8 місяців.
Відповідачем не заперечується, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії до її страхового стажу не був зарахований період її роботі з 01.08.1986 по 14.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим, 13.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просила зарахувати період роботи з 01.08.1986 по 14.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 до її страхового стажу.
Розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало позивачу лист від 20.02.2023 №4825-2538/К-02/8-0600/23 в якому повідомило наступне:
"Відповідно до записів трудової книжки у період з 01.08.1986 по 15.02.1989 Ви працювали у військовій частині. При цьому, у даті наказу №210, на підставі якого до трудової книжки внесено запис про прийняття на роботу, допущено виправлення, яке не підтверджене в установленому законом порядку.
Оскільки даний запис внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції №162, тому до розрахунку страхового стажу вищезазначений період не враховано.
Відповідно до постанови №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Ураховуючи викладене, для можливості урахування до страхового стажу періоду роботи у військовій частині Ви можете звернутися із заявою до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування, додавши довідку зазначеної частини, яка б підтверджувала трудову діяльність в вищезазначений період".
Таким чином, зміст вказаного листа від 20.02.2023 №4825-2538/К-02/8-0600/23 свідчить, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 01.08.1986 по 14.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 до її страхового стажу, через наявність виправлення в її трудовій книжці в частині в частині дати наказу №210, на підставі був внесений запис про її прийняття на роботу.
Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В умовах дії солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально з урахуванням набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Частина 1 статті 32 Закону №1058-IV визначає, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Суд зазначає, що протягом спірного періоду з 01.08.1986 по 14.02.1989 ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, позивач зазначає, що місце її роботи у вказаний період знаходилось на території Російської РФСР, наразі - територія Російської Федерації.
Згідно з ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення").
Статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 14.01.1993 про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до статті 6 Угоди від 13.03.1992 про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 14.01.1993 про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Таким чином, положення вказаних Угод розповсюджуються на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу для призначення пенсій, та передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та стаж набутий на території колишнього СРСР, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Суд звертає увагу, що 29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", а 24 червня 2023 року прийняв постанову № 639 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн". Однак, трудовий стаж на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 здобула в період з 01.08.1986 по 14.02.1989, коли Угода від 13.03.1992 про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення та Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 14.01.1993 про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, ще діяли та визначали, що у разі, якщо пенсія призначається на території України, а особа працювала на території колишнього СРСР, то такий стаж має враховуватися на території України в страховий (трудовий) стаж для призначення пенсії.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів виникає необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами.
Під час розгляду справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило ОСОБА_1 в зарахуванні періоду її роботи з 01.08.1986 по 14.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 у військовій частині НОМЕР_1 до її страхового стажу, через наявність виправлення в її трудовій книжці в частині в частині дати наказу №210, на підставі був внесений запис про її прийняття на роботу.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються наявності підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Порядок заповнення трудових книжок врегульований главою 2 Інструкції №58.
Згідно пункту 2.1. Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: 1) відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; 2) відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; 3) відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; 4) відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Правовими нормами пункту 2.6. Інструкції №58 визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції №58 вправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції №58 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.
Аналогічні вимоги містила також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Дослідивши під час розгляду справи копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , суд що ній містяться наступні записи:
- запис №3 про прийняття з 01.08.1986 на роботу у військову частину НОМЕР_1 на посаду вихователя дитячого садка №97 (запис внесено на підстав наказу від 01.08.1986 №210);
- запис №4 від 15.02.1989 про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку з переведенням на роботу в іншу місцевість (запис внесено на підстав наказу від 014.02.1989 №38).
При цьому, суд зазначає, що у записі про документ, на підставі якого внесено запис №3 про прийняття на роботу дійсно наявне виправлення (обведення цифр) в частині дати наказу №210.
Однак, суд звертає увагу, що за приписами пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що виправлення в трудовій книжці ОСОБА_1 , в частині дати видання наказу від 01.08.1986 №210, на підставі якого до цієї трудової книжки був внесений запис №3 про прийняття її з 01.08.1986 на посаду вихователя дитячого садка №97 у військову частину НОМЕР_1 , не є підставою для незарахування всього періоду її роботи з 01.08.1986 по 15.02.1989 на цій посаді до страхового стажу, з огляду на те, що відповідальність за правильність ведення трудової книжки та внесення до не всіх необхідних записів покладається на підприємство, де працювала особа, а не на таку особу.
Крім того, суд враховує, що дата наказу №210 - "01.08.1986", яка містить виправлення у вигляді обведення цифр, узгоджується із інформацією, вказаною в графі №2, згідно з якою датою прийняття позивача на роботу також є 01.08.1986. Відтак, навіть з урахуванням наявного виправлення у вигляді обведення цифр в даті прийняття наказу від 01.08.1986 №210, трудова книжка позивача не містить суперечливої між собою інформації в частині періоду початку її роботи на посаді вихователя дитячого садка №97 військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим, суд вважає, що трудова книжка ОСОБА_1 є належним документом для підтвердження набутого нею страхового стажу, а тому вказана в ній інформація про період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1986 по 15.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 військової частини НОМЕР_1 є достатньою для зарахування вказаного періоду роботи до її страхового стажу, та відповідно мала бути врахована пенсійним органом при визначенні розміру її страхового стажу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладена в листі від 20.02.2023 №4825-2538/К-02/8-0600/23, у зарахуванні ОСОБА_1 до її страхового стажу періоду роботи з 01.08.1986 по 15.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 військової частини НОМЕР_1 є протиправними.
Відтак, враховуючи наявність порушеного права, застосовуючи механізм його захисту та ефективного відновлення суд вважає за зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.08.1986 по 15.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 військової частини НОМЕР_1 .
Надаючи оцінку вказаним у відзиві на позовну заяву доводам відповідача про те, права позивача воно не порушувало, оскільки 03.07.2023 ОСОБА_1 зверталась до управління із заявою щодо перерахунку її пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058, у зв'язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004, яка опрацьовувалась за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в поданому позові ОСОБА_1 оскаржує відмову у зарахуванні періоду роботи з 01.08.1986 по 15.02.1989 до її страхового стажу, надану їй за результатами розгляду її заяви від 13.01.2023, а не заяви від 03.07.2023. При цьому, наявними у справ доказами підтверджується, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглядало зазначену заяву та, за результатами такого розгляду, надіслало їй лист від 20.02.2023 №4825-2538/К-02/8-0600/23 із відмовою. Жодних доказів того, що вказану заяву розглядав інший територіальний орган Пенсійного фонду України, відповідач, який з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України несе обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, до суду не надав.
Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідач в цій частині, у зв'язку з їх безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення ним інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.1986 по 15.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.08.1986 по 15.02.1989 на посаді вихователя дитячого садка №97 військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович