Рішення від 05.12.2024 по справі 160/13414/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуСправа №160/13414/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 12.12.2023 № UA500500/2023/000847/2;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.12.2023 №UA500500/2023/001571.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до митного контролю та оформлення до Одеської митниці подана митна декларація №23UA500500044090U6 від 12.12.2023, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар на адресу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від продавця - компанії Dongguan Sunmol Battery Co., LTD, Китай. Митна вартість визначена за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2023 № UA500500/2023/000847/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.12.2023 №UA500500/2023/001571.Позивач не погоджується із винесеним рішенням про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред'явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст.53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13414/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана МД № 23UA500500044090U6 від 12.12.2023, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТБ-маркет». Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У наданій до митного оформлення специфікації від 17.10.2023 № 37 умови оплати зазначено - 100% протягом 60 днів від дати коносаменту, проте, коносамент до митного оформлення надано не було. Крім того, у розділі 4 пункт 4.2.6 Договору від 31.12.2019 № 3402-DS/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня. Таким чином, числові значення оплати та суми вартості послуг не відповідають один одному, а ідентифікація оплати неможлива, оскільки платіжна інструкція містить посилання на інший рахунок на оплату транспортних послуг. Декларанта зобов'язано надати додаткові документи на усунення виявлених розбіжностей. Опрацювавши інформацію, викладену декларантом у листі від 12.12.2023 щодо МД №UA500500/2023/044090, що направлених документів та неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: по товару №1 є більшим (МД від 21.06.2023 № UA209230/2023/65412) та становить 5,62 доларів США за кг нетто, ніж заявлено декларантом 3.0 доларів США за кг нетто.; по товару №2 є більшим (МД від 21.07.2023 № UA209230/2023/73878) та становить 5,62 доларів США за кг нетто, ніж заявлено декларантом 4,1386 доларів США за кг нетто. За викладених обставин, оспорюване рішення є правомірним, посадові особи митниці при прийнятті рішення діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідачем до відзиву подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке розглянуто судом та ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Одеської митниці.

Позивач у відповіді на відзив з доводами відповідача не погоджується, вважає відзив необґрунтованим та просить його не враховувати. Позивач вказує, що у відзиві відповідач не надає ані доказів, ані пояснень, ані належних підстав щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення. Відзив повністю повторює твердження та висновки, що вказані у рішенні про коригування митної вартості, які нічим не підтверджуються. Відповідачем у в оскаржуваному рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, та не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості товарів. Митні декларації, які були взяти за основу при коригуванні митної вартості товару №1 та товару №2, взагалі не надані відповідачем, тому неможливо визначити, що за цими деклараціями відбулось митне оформлення такого самого товару, з такими ж характеристиками, і що митна вартість цього товару не була відкоригована, коригування не оскаржувалось і не має рішення суду, яке набрало законної сили.

Одеською митницею подано заперечення на відповідь на відзив, в якому наполягає на відмові у задоволенні позову та вказує, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, а митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості.

Позивачем заявлено про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Відповідач заперечив проти задоволення такого клопотання позивача та просив суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги, оскільки сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10000грн. є завищеною, не відповідає предмету спору та становить надмірний тягар для відповідача.

Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» зареєстроване 19.07.1999, про що 01.10.2004 вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 30487219; основний вид діяльності за КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

31.12.2019 між компанією Dongguan Sunmol Battery Co., LTD, Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) укладено контракт № 3402-DS/CN на поставку продукції (далі - Контракт), за умовами якого (п.1.1.) продавець зобов'язується на умовах, визначених у цьому контракті, виготовити та поставити покупцю товар під торговельною маркою, право на використання якої належить покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених у цьому контракті.

Відповідно до п.2.1. Контракту найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначається у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох сторін.

Згідно з п. 2.2. Контракту загальна остаточна сума цього контракту дорівнює загальній ціні товару згідно з усіма специфікаціями, які будуть підписані сторонами протягом строку дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначається у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами.

Пунктом 2.3. Контракту визначено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB Guangdong Китай згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з правилами «Інкотермс» 2010 року) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, витрати сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

Згідно з п. 3.1. Контракту, якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем у доларах США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок продавця: 100% від суми, зазначеної в специфікації до даного контракту, покупець оплачує протягом 7 календарних днів від дати митного оформлення товару в Україні.

Відповідно до п.4.1.Контракту товар має бути поставлений на умовах FOB Guangdong, Китай (зазначається точна адреса місця поставки товару) згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 року (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з правилами «Інкотермс» 2010 року) протягом 30 календарних днів з моменту підписання специфікації сторонами.

17.10.2023 між компанією Dongguan Sunmol Battery Co., LTD, Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) укладено Специфікацію №37/1 до контракту № 3402-DS/CN від 31.12.2019, згідно з якою обумовлено поставку на загальну суму 131840,12 дол. США наступного товару: батарейки AA R06 ТМ Розумний вибір по 4 шт/700 коробок за ціною 0,147дол США на суму 24696,00дол США; батарейки AAA R03 ТМ Розумний вибір по 4шт/525 коробок за ціною 0,096дол США на суму 15120,00дол США; батарейка лужна AA LR06 ТМ Своя лінія по 1шт./275 коробок за ціною 0,090дол США на суму 17820,00дол США; батарейка лужна ААА LR03 ТМ Своя лінія по 1 шт./85 коробок за ціною 0,073дол США на суму 5956,80дол США; батарейки АА R06 ТМ Розумний вибір по 4шт/455 коробок за ціною 0,147дол США на суму 16052,40дол США; батарейки AAA R03 ТМ Розумний вибір по 4шт/335 коробок за ціною 0,096дол США на суму 9648,00дол США; батарейки лужні AA LR06 ТМ Своя лінія по 6шт/209 коробок за ціною 0,519дол США на суму 15619,82дол США; батарейки лужні AAА LR03 ТМ Своя лінія по 6шт/115 коробок за ціною 0,417дол США на суму 8631,90дол США; батарейка лужна AA LR06 ТМ Своя лінія по 1шт/185 коробок за ціною 0,090дол США на суму 11988,00дол США; батарейка лужна AAА LR03 ТМ Своя лінія по 1шт/90 коробок за ціною 0,073дол США на суму 6307,20дол США, всього на 131840,12дол США.

Сторонами контракту у Специфікації №37/1 від 17.10.2023 також погоджено умови поставки - FOB Shekou, China; умови оплати - 100% протягом 60 днів від дати коносаменту.

17.10.2023 продавцем було виставлено інвойс №2023SM0071-1 на поставку товару на загальну суму 131840,12дол США.

12.12.2023 з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500500044090U6.

Так, згідно із ІМ 40 ДЕ №23UA500500044090U6 її подано для здійснення митного оформлення товару:

1. батарейки первинні, циліндричні, сольові (діоксид - марганцеві/ напруга живлення 1,5 В), побутові, не виснажені: - Батарейки «Розумний вибір» AA R06 Батарейки «Розумний вибір» 4 шт/комплект - 277200 комплектів/1108800 шт.; - батарейки «Розумний вибір» AAA R03 4шт/комплект -258000 комплектів/1032000 шт.; Виробник: DONGGUAN SUNMOL BATTERY CO., LTD Китай.; Країна походження: CN. Код товару 8506109100;

2. батарейки первинні, циліндричні, лужні (діоксид - марганцеві/ напруга живлення 1,5В), побутові, не виснажені: - Батарейка «Своя лінія» AA LR06 1шт./ блістер - 331200 шт.; - батарейка «Своя лінія» АА LR06 6 шт./блістер - 30096 комплектів/180576 шт.; - батарейка «Своя лінія» ААА LR03 1 шт./блістер - 168000 шт.; - батарейки «Своя лінія» ААА LR03 6 шт./блістер - 20700 комплектів/124200 шт.; Виробник: DONGGUAN SUNMOL BATTERY CO., LTD Китай.; Країна походження: CN. Код товару 8506101100.

У графі 22 МД №23UA500500044090U6 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту у сумі 131840,12 дол.США, умови поставки FOB CN Shekou.

За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №23UA500500044090U6 від 12.12.2023 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» від відправника/експортера компанії Dongguan Sunmol Battery Co., LTD, Китай, на підставі наступних товаросупровідних документів: сертифікат якості б/н від 17.10.2023, пакувальний лист № 2023SM0071-1 від 17.10.2023; інвойс №2023SM0071-1 від 17.10.2023; коносамент №SZX231002126 від 21.10.2023; автотранспортна накладна № 1899 від 06.12.2023; автотранспортна накладна № 4830 від 06.12.2023; декларація про походження товару № 2023SM0071-1 від 17.10.2023; рахунок № 2312073 від 11.12.2023; рахунок № 2312074 від 11.12.2023; заява про страхування № 15438 від 03.11.2023; зовнішньоекономічний контракт № 3402-DS/CN від 31.12.2019; договір добровільного страхування № 04г0д від 11.03.2020; договір транспортного експедирування № 104670 від 29.05.2023; звіт про зважування б/н від 11.12.2023.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1. Відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

2.Згідно п. 3.1.1 зовнішньоекономічний договір (контракт) від 31.12.2019 № 3402-DS/CN товар повинен бути оплачений 100% від суми, зазначеної в Специфікації протягом 7 календарних днів від дати митного оформлення товару в Україні. Проте у наданій до митного оформлення специфікації від 17.10.2023 № 37 умови оплати зазначено - 100% протягом 60 днів від дати коносаменту. Коносамент до митного оформлення надано не було.

3. У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 31.12.2019 № 3402-DS/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.

З огляду на викладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості, відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) каталоги, специфікації фірми - виробника товару; 4) копія митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

На повідомлення митного органу позивачем листом від 12.12.2023 №1212-4 додатково надано копію коносаменту № SZX231002126 від 21.10.2023, копії митних декларацій країни відправлення №530420230041511161 від 17.10.2023 та №530420230041501600 від 17.10.2023.

Опрацювавши інформацію, викладену у листі від 12.12.2023 №1212-4 щодо МД №UA500500/2023/044090, щодо направлених документів та неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості по товару №1 є більшим (МД від 21.06.2023 № UA209230/2023/65412) та становить 5,62 дол США за кг нетто, ніж заявлено декларантом 3.0 дол США за кг нетто.; по товару №2 є більшим (МД від 21.07.2023 № UA209230/2023/73878) та становить 5,62 дол США за кг нетто, ніж заявлено декларантом 4,1386 дол США за кг нетто.

Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000847/2 від 12.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001571, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів за МД №23UA500500044090U6 від 12.12.2023.

Вказаним рішенням про коригування митної вартості до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.

В графі 33 зазначеного рішення №UA500500/2023/000847/2 від 12.12.2023 митний орган навів наступні підстави його прийняття:

-відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

-згідно п. 3.1.1 зовнішньоекономічний договір (контракт) від 31.12.2019 № 3402-DS/CN товар повинен бути оплачений 100% від суми, зазначеної в Специфікації протягом 7 календарних днів від дати митного оформлення товару в Україні, поте у наданій до митного оформлення специфікації від 17.10.2023 № 37 умови оплати зазначено - 100% протягом 60 днів від дати коносаменту, коносамент до митного оформлення надано не було;

- розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 31.12.2019 № 3402-DS/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.

Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

29.01.2024 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою (вих.№М-2024-0442/4 від 29.01.2024), в якій просив скасувати дію рішення про коригування митної вартості та використати для визначення митної вартості метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додатково долучивши копії: платіжний документ swift від 25.12.2023, платіжне поручення № 429043, №429044 від 21.12.2023, акти здачі-приймання робіт №№2312073, 2312074 від 14.12.2023, №104670 від 29.05.2023, картку рахунку 63.2 на 17.01.2024, прайс-лист від 05.09.2023, експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-80/3 від 24.01.2024, митні декларації країни відправлення №530420230041511161 від 17.10.2023 та № 530420230041501600 від 17.10.2023, коносамент № SZX231002126 від 21.10.2023.

Докази розгляду вказаного листа відповідачем матеріали справи не містять.

Не погодившись із вказаними рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої - восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 12.12.2023 прийнято рішення №UA500500/2023/000847/2 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA500500044090U6 від 12.12.2023, заявленої позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані в рішенні, що оскаржується, ані у відзиві та запереченнях, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що в наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не прийнятні з наступного.

Відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Тобто, такі витрати як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, включаються до ціни товару при визначені митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка оцінюваного товару здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту №3402-DS/CN від 31.12.2019.

Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Guangdong, Китай згідно Інкотермс 2010 року та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, витрати сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

Отже, умовами Контракту чітко визначено, що ціна на товар включає в себе вартість упаковки та маркування товару, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання таких витрат (складових митної вартості) до ціни товару, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Враховуючи наведені умови Контракту, зауваження митного органу щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо складової митної вартості товару (вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням) є безпідставними.

Щодо зауважень митного органу щодо оплати за товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Отже, декларант має обов'язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.

За умовами Контракту №3402-DS/CN від 31.12.2019 (п.2.1.) найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначається у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем у доларах США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок продавця: 100% від суми, зазначеної в специфікації до даного контракту, покупець оплачує протягом 7 календарних днів від дати митного оформлення товару в Україні (п.3.1).

Отже, Контрактом передбачено, що товар поставляється у кількості, асортименті та за ціною, зазначених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. При цьому, умови оплати зазначаються саме у специфікаціях до контракту, якщо ж у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, то оплата здійснюється за умовами контракту.

17.10.2023 між сторонами Контракту укладено специфікацію №37/1, якою погоджено поставку товарів на суму 131840,12дол США на умовах поставки - FOB Shekou, China, а також домовлено такі умови оплати: 100% протягом 60 днів від дати коносаменту.

Коносамент №SZX231002126 датований 21.10.2023, отже станом на дату митного оформлення (12.12.2023) строк оплати за товар по вказаній специфікації не настав.

При цьому, суд враховує, що коносамент №SZX231002126 від 21.10.2023 надавався до митного оформлення, однак причин його не врахування відповідачем не зазначено ані в рішенні про коригування митної вартості, ані під час судового розгляду.

Посилання митного органу на те, що до митного оформлення не надано копію митної декларації країни відправлення, суд вважає безпідставними, оскільки такі зауваження не говорять про розбіжності у поданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Копія декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, звертає увагу, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» разом із заявою № 1212-4 від 12.12.2023 надавались Одеській митниці копії митної декларації країни відправлення № 530420230041511161 від 17.10.2023 та №530420230041501600 від 17.10.2023, що не заперечується відповідачем, однак причин їх неврахування під час митного контролю відповідачем також не зазначено.

За викладених обставин, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Тож, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому містяться лише посилання на раніше оформлені митні декларації та не проведено детальне дослідження цих митних декларації з доданими до них документами.

За таких обставин, доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дати раніше оформлених МД, їх реєстраційний номер та ціна товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, умови поставки, не наведені характеристики товару, що мають значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, та умов поставки, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 12.12.2023 № UA500500/2023/000847/2 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA500500/2023/001571, які є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Як вбачається з матеріалів справи, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500500/2023/001571 винесена у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2023 №UA500500/2023/000847/2.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості від 12.12.2023 №UA500500/2023/000847/2 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500500/2023/001571 також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою в сумі 12221,00грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п'ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду довіреність №01/01/24-ЮГ від 01.01.2024, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АО «Альянс», договір №08/02-19/1 від 08.02.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3633, протокол №14/08/24 від 14.08.2024, платіжну інструкцію №267247 на суму 1080000,00грн., додаткову угоду №15/05/24 від 15.05.2024, акт здавання-приймання від 30.06.2024.

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Альянс» (далі - об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - клієнт), Об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а Клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку зазначену у цьому договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.3.1.- п. 3.5. Договору за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором Клієнт щомісячно сплачує Об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітній місяць, підписаному обома сторонами.

Гонорар сплачується Клієнтом Об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорару.

Оплата судових витрат у судових справах, у яких Об'єднання надає Клієнту правову (правничу) допомогу за цим договором, здійснюється клієнтом.

Щомісячно не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця наступного за кожним звітним місяцем, сторони підписують акт здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, у якому зазначається і обсяг правової, (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту, та розмір гонорару за її надання.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.2. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 3 років. Якщо хоча б однією із сторін не виконано будь-яке зобов'язання за цим договором, строк дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або іншим чином у письмовій формі) про свій намір припинити договірні відносини або змінити умови цього договору, цей договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. Таке продовження може здійснюватися необмежену кількість разів.

15.05.2024 між сторонами в рамках вказаного Договору про надання правової допомоги укладено Додаткову угоду №15/05/24, відповідно до якої сторони дійшли до згоди про наступне: Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від « 08» лютого 2019 року, а саме: скласти та направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000847/2 від 12.12.2023; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001571 від 12.12.2023 (п.1 Додаткової угоди).

Згідно п. 2 Додаткової угоди вартість послуг (гонорар) Об'єднання за цієї Додатковою угодою складає 10000,00грн. (у т.ч. ПДВ) у суді першої інстанції.

Послуги за даною Додатковою угодою вважаються належним чином наданими Об'єднанням з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі таких послуг (п.4).

30.06.2024 між Адвокатським об'єднанням «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» підписано акт здавання-приймання наданих послуг, з пункту 2 якого вбачається, що розмір гонорару за надання Об'єднанням правової (правничої) допомоги Клієнту у червні 2024 року складає 1 242 000,00грн., у тому числі ПДВ 207000,00 грн.

Відповідно до протоколу №14/08/24 від 14.08.2024 року при виконання робіт (надання послуг) АО «Альянс» у суді першої інстанції у справі №160/13414/24, сторонами було підтверджено наступне:

1. На підставі Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від « 08» лютого 2019 року та додаткової угоди №15/05/24 від 15.05.2024 до цього Договору, Адвокатське об'єднання «Альянс» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» у повному обсязі професійну правничу допомогу, обумовлену Договором та Додатковою угодою, в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №160/13414/24.

2. Вартість наданої правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (справа №160/13414/24) складає 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.

3 Зазначена вартість послуг вже врахована та включена в загальний розмір вартості послуг, що були прийняті та (або) підлягають прийняттю за актами здавання-приймання послуг у відповідних періодах.

Відповідно до платіжної інструкції №267247 від 05.07.2024, ТОВ «АТБ-Маркет» сплатило на рахунок АО «Альянс» 1080000,00 грн., призначення платежу «оплата за послуги по дог. №08/02-19/1 від 08.02.19».

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У судових засіданнях адвокат участі не брав.

За Додатковою угодою від 15.05.2024 №15/05/24 сторонами Договору обумовлено надання Об'єднанням правової (правничої) допомоги (послуги) у судовій справі між ТОВ «АТБ-Маркет» та Одеською митницею про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000847/2 від 12.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001571 від 12.12.2023, загальна вартість якої в суді першої інстанції становить 10000,00грн.

Разом з цим, цей позов поданий до суду 23.05.2023, а отже станом на дату подання позову позивачу було достеменно відомо про укладену Додаткову угоду від 15.05.2024 №15/05/24 та про домовленість сторін про вартість послуг адвоката у цій справі, яка за змістом угоди є незмінною (фіксованою).

Водночас, позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу лише 16.08.2024, попри те, що вже була укладена Додаткова угода від 15.05.2024 №15/05/24.

Суд зазначає, що формування документів для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу завершується днем їх фактичного складення та підписання, на підставі яких встановлюються фактичні обставини, а не складених в інший час документів.

Також, за змістом Договору гонорар сплачується Клієнтом Об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Об'єднання, зазначений у наданому Об'єднанням рахунку на сплату гонорару.

Однак, рахунку (рахунків) на сплату гонорару Об'єднанню за надану правову допомогу у цій справі не надано.

Крім того, за умовами договору в актах здавання-приймання наданих послуг зазначається обсяг правової, (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту.

Однак, з наданого акту здавання-приймання від 30.06.2024, наданого на підтвердження наданих послуг у цій справі, взагалі не зазначено обсягу наданих Об'єднанням послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», з акту неможливо ідентифікувати, стосовно чого саме надано правничу допомогу клієнту, зважаючи також на те, що позивач є юридичною особою, основний вид діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а, отже, у позивача може виникати безліч спорів, в тому числі із митною службою.

Платіжна інструкція №267247 не може бути врахована судом у якості підтвердження понесення позивачем витрат на адвоката у саме цій справі, оскільки містить лише посилання на договір №08/02-19/1 від 08.02.2019, та взагалі не містить інформації, на виконання якої правової послуги в рамках цього договору позивачем вчинено оплату.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21, корпус «А») про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21, корпус «А») про коригування митної вартості товарів від 12.12.2023 № UA500500/2023/000847/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21, корпус «А») в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.12.2023 №UA500500/2023/001571.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21, корпус «А») за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 12221,00грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова