СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19976/24
пр. № 2-а/759/238/24
06 грудня 2024 року Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Марченко В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
17.04.2024 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вказаним позовом, у якому просить суд скасувати постанову №1162 від 30.05.2024 року прийняту т .в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно ч. 2 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч . 2 ст. 210 КУпАП закрити та стягнути з відповідача користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.05.2024 року ОСОБА_1 на підставі постанови №1162 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 25 500,00 грн, який подвоївся на час звернення до суду. Проте позивач не погоджується із вказаною постановою, оскільки порушення зазначене у ній є надуманим керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 з огляду на те, що позивач не змінював місце проживання, а тому не зобов'язаний був прив'язуватися до місцевого ІНФОРМАЦІЯ_3 на протязі 7 днів, так як адреса зазначена у постанові: АДРЕСА_1 , п /б - це будинок, який знімає знайомий позивача, до якого він приїхав на пару днів в гості, про що і позивач пояснював працівникам при затриманні, при цьому позивач зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_2 де він перебуває у районному ІНФОРМАЦІЯ_2 на військовому обліку та своєчасно оновив свої військово облікові дані. Також в порушення вимог ст. 283 КУпАП з оскаржуваної постанові не зрозуміло суть самого вчиненого правопорушення, крім того не зрозуміло, який саме пункт Правил було порушено, не зрозуміло який саме пункт нормативно правового акту порушений позивачем, за що передбачена відповідальність відповідно ч. 2 ст. 210 КУпАП. Дана норма відповідно до якої позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, а саме п. 10 ч. 1 Правил не містить вимог зазначених у постанові, а тому посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 грубо порушено ст. 283 КУпАП, адже у ній містяться не вірні посилання на нормативний акт. Окрім цього, 23.05.2024 року під час затримання позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 йому було запропоновано отримати повістку на 25.05.2024 на 09:00 год., проте останній відмовився від її отримання без присутності своїх адвокатів, внаслідок чого відносно нього складено протокол без його присутності, де зазначено, що позивач відмовився від підписання протоколу та його ознайомлення, чим грубо порушили вимоги чинного законодавства. При цьому постанову №1162 від 30.05.2024 року було отримано представником позивача під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження 20.09.2024 року за справою про адміністративного правопорушення. Додатково позивач зазначив, що він ніколи не притягався до адміністративної відповідальності, а тому застосування до нього ч. 2 ст. 210 КУпАП є неправомірним.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву та всі докази, які наявні у нього (а.с. 41).
Ухвалою суду від 03.10.2024 року забезпечено позов, шляхом зупинення ВП НОМЕР_3 відкритого 09.09.2024 року за постановою старшого ДВ Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 №1162 від 30.05.2024 року про стягнення штрафу, до завершення справи судом та набрання рішення суду законної сили (а.с. 44, 45).
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду у встановлений ухвалою від 01 жовтня 2024 року строк не подано.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 23.05.2024 року молодшим офіцером адміністративного відділення ОСОБА_2 винесено постанову №1452 відносно ОСОБА_1 , який 23.05.2024 року о 17 год. 21 хв. у АДРЕСА_3 встановлено, що гр. ОСОБА_1 допустив прострочення військово-облікових даних, а саме не прив'язався до місцевого РТЦК за місцем проживання протягом 7 робочих днів, чим порушив п. 10 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у Додатку №2 Порядку організації та ведення військово обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 №1487. Правопорушення вчинене під час дії правового режиму особливого періоду. Та із досягненням 25 річного віку, не став на облік військовозобов'язаних, чим порушив п. 10 Правил військового обліку. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки 2 свідка.
30.05.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 винесено постанову №1162 відносно ОСОБА_1 , який допустив прострочення військово-облікових даних, а саме не прив'язався до місцевого РТЦК за місцем проживання протягом 7 робочих днів, чим порушив п. 10 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у Додатку №2 Порядку організації та ведення військово обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 №187. Правопорушення вчинене під час дії правового режиму особливого періоду. Та із досягненням 25 річного віку, не став на облік військовозобов'язаних, чим порушив п. 10 Правил військового обліку.
На підставі вказаної постанови №1162 від 30.05.2024 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн.
25.06.2024 року позивач надсилав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про повідомлення результатів розгляду адміністративного протоколу від 23.05.2024 року складеного відносно нього, який 28.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 було отримано, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
Також на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснювався адвокатський запит вих№06/08/Т-2024 від 06.08.2024 щодо надання інформації про результати розгляду адміністративного протоколу від 23.05.2024 року складеного відносно ОСОБА_1 , який 12.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 було отримано, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
09.09.2024 року СДВ Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) відкрито ВП НОМЕР_3 відносно ОСОБА_1 на підставі постанови №1162 від 30.05.2024 року про стягнення штрафу у розмірі 51 000,00 грн.
В рамках ВП НОМЕР_3 СДВ Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) винесено відносно ОСОБА_1 постанову від 09.09.2024 року про арешт коштів боржника, постанову від 09.09.2024 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 5 100,00 грн.
Постанову від 09.09.2024 року про розмірі мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
У відповідності до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексті - КУпАП) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
24.02.2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів - є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, за ч. 10 ст. Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язані: між іншого: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського), Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗР України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, правила військового обліку визначені у Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487
Зокрема, п. 1 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов'язані повинні: між іншого: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною першою ст. 210 КУпАП визначено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правовими положеннями ч. 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України- за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно статті 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
За приписами ч. 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Як встановлено судом, 20.09.2024 року представником позивача здійснено ознайомлення з матеріалами ВП НОМЕР_3, а також в той день отримано копію постанови №1162 від 30.05.2024 року, що підтверджується копією розписки.
При цьому як зазначив позивач та його представник намагалися отримати інформацію про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення та в подальшому отримати копію постанови у ІНФОРМАЦІЯ_6 та ознайомитися із матеріалами справи проте безрезультатно.
Також суд зауважує, що у протоколі №1452 від 2.3.052024 року міститься посилання про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.
Як вже вище зазначалося, стаття 210 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Окрім того, вказаною нормою частини 2 статті 210 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Тобто, до позивача застосовано відповідальність за повторне вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті.
Однак, ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять будь-яких належних доказів про те, що позивач раніше піддавався адміністративному стягненню за частиною першою статті 210 КУпАП, що є обов'язковою умовою для застосування стягнення, передбаченого частиною другою вказаної статті.
Згідно приписів частин 1, 2 та 3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
Позивач при зверненні до суду з позовом зазначав, що він не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 210 КУпАП, оскільки матеріали на підставі яких було вирішено питання про притягнення його до адміністративної відповідальності не містять інформації про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 210 КУпАП.
Відповідач не надав доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 210 КУпАП протягом року.
Таким чином, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем дій, передбачених положеннями ч. 2 ст. 210 КУпАП, суд приходить до висновку про скасування постанови та на підставі положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та закриття провадження у справі.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, відповідно до ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова №1162 від 30.05.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача і їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, згідно вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн. за подання адміністративного позову, що підтверджується квитанцією, яка містяться в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 139, 210, 245, 252, 268, 280, 286 КУпАП, ст.ст. 77, 120, 132,134, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову №1162 від 30.05.2024 року прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності відповідно ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 25 500 грн.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Стягнути зі ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605 (Шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.12.2024 року.
Суддя Ключник А.С.