СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19298/24
пр. № 2-а/759/222/24
06 грудня 2024 року Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Ключника А. С., за участю секретаря судового засідання Марченко В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
20.09.2024 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вказаним позовом, у якому просить суд визначити поважними причини пропуску та поновити строки на звернення до суду із позовом; скасувати винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову №1821 за справою про адміністративне правопорушення від 05.09.2024 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.08.2024 року щодо нього начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складено протокол №2078 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В подальшому 05.09.2024 року щодо ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №1821 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач порушив обов'язок, встановлений ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не з'явився по повістці у зазначений термін на 31.07.2024 о 07 год. 00 хв. для призову в Збройні Сили України, докази поважності причин неявки надсилав поштою та був оповіщений 23.07.2024 р. належним чином під особистий підпис. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду. Проте позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки 25.07.2024 року позивача було госпіталізовано у відділення невідкладної медичної допомоги КНП «Київська клінічна лікарня №12» з метою оперативного втручання та в подальшому був виписаний, про що позивач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо поважності причини неявки прибуття за повісткою. Після чого позивач написав заяву на отримання направлення на повторний медичний огляд керуючись абз. 1 п. 6.12 глави 6 розділу ІІ Наказу №402. Однак, всупереч вищевказаному ІНФОРМАЦІЯ_4 , не врахувавши вищевказані обставини та виніс оскаржувану постанову. При цьому, до сьогоднішнього дня позивача не поставлено на військовий облік. А також ІНФОРМАЦІЯ_4 не правильно кваліфікувалось правопорушення вчинене позивачем, адже такі дії могли б підпадати під склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а не адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Тобто вчинення таких дій виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності, а навпаки тягне за собою притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (а.с. 30, 31).
Ухвалою судді від 30 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву та всі докази, які наявні у нього (а.с. 37).
Відзив на позовну заяву відповідачем до суду у встановлений ухвалою від 30.09.2024 року строк не подано.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 видано повістку №205 згідно якої, позивач мав з'явитися 31.07.2024 р. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно протоколу №2078 від 23.08.2024 року винесеної офіцером адміністративного відділення ОСОБА_2 про те, що 23.08.2024 о 13 год. 08 хв. в м. Києві в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не з?явився по повістці у зазначений термін на 31.07.2024 о 7 год. 00 хв. для призову в Збройні Сили України. Докази поважності причин неявки надсилав поштою. Військовозобов?язаний оповіщений 23.07.2024 належним чином під його особистий підпис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов?язок встановлений ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з?явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Таким чином встановлено, що військовозобов?язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду.
При цьому вказаному протоколі містяться пояснення ОСОБА_1 , де він зазначив, що із правопорушенням не погоджується, оскільки він після операції не міг ходити, завжди поруч дружина, та додав, що надсилав лист щодо поважності причини неявки.
05.09.2024 року начальником районного у м. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 23.08.2024 о 13 год. 08 хв. в м. Києві в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , не з?явився по повістці у зазначений термін на 31.07.2024 о 7 год. 00 хв. для призову в Збройні Сили України. Докази поважності причин неявки надсилав поштою. Військовозобов?язаний оповіщений 23.07.2024 належним чином під його особистий підпис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов?язок встановлений ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з?явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Таким чином встановлено, що військовозобов?язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду.
ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн.
Згідно картки обстеження та медичного огляду виданої секретарем ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивач ОСОБА_1 проходив ВЛК 22.07.2024 року та по результату придатний до військової служби.
Згідно довідки №30/20200 військо-лікарської комісії виданої ОСОБА_1 , про те що проведено медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.07.2024 року, та поставлено діагноз Гх І ст. Подагра.
Згідно виписки №9702 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 виданої КНП «Київська міська клінічна лікарня №12» в останнього наявний діагноз: Основний (К64.3) Геморой четвертої стадії, дата надходження 25.07.2024 року, дата виписки 26.07.2024 року.
29.07.2024 року КНП «Консул» видано консультаційний висновок спеціаліста про те, що ОСОБА_1 знаходився та стаціонарному лікуванні КМКЛ 12 - геморої четвертої стадії, оперативне втручання. Рекомендовано обмеження фізичних навантажень 2-3 місяці, дотримуватися дієти. Реабілітація.
31.07.2024 року ОСОБА_1 надсилав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення від 31.07.2024 р. про те, що у ніч з 24.07.2024 р. на 25.07.2024 р. він був госпіталізованим з гострим болем до КМКЛ №12 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я (загостренням геморою 4 стадії). Та зауважив, що при проходженні комісії він наголошував, що має проблеми з тиском і з гемороєм. За результатами обстеження проведене оперативне втручання, після чого він перебував на стаціонарному лікуванні з 25.07.2024 р. по 26.07.2024 р.
01.08.2024 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою де повідомив, що проходив ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_9 з яким він не погоджується, тому що має захворювання геморою 4 стадії на підставі чого, йому було зроблено операцію, що не було враховано.
ІНФОРМАЦІЯ_10 надіслано на адресу позивача лист від 07.08.2024 року в якому ОСОБА_1 запропонували прибути 23.08.2024 р на міський збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_12 для проходження військово лікарської комісії та визначення ступеню придатності до військової служби у зв'язку із незгодою позивача з постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно даних з картки обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії, яку проходив ОСОБА_1 станом на 28.08.2024 року за результатами обстеження не виявлено протипоказань до військової служби.
Окрім цього, згідно інформації з реєстру Оберіг «Резерв+» ОСОБА_1 дані уточнив вчасно. Проте інформація в реєстрі Оберіг неповна.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
24.02.2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів - є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, за ч. 10 ст. Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язані: між іншого: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського), Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗР України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, правила військового обліку визначені у Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487
Зокрема, п. 1 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов'язані повинні: між іншого: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для прийняття спірної постанови стало те, що позивач не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За визначенням ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію- тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань -від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань- від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того ч. 3 ст. 210-1КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України- за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції за станом на час вчинення адміністративного правопорушення) Поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673 затверджено Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори. Зокрема, поважною причиною є хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем.
Як встановлено судом вище, позивач був госпіталізований у відділенні невідкладної медичної допомоги КНП «КМКЛ №12» з метою оперативного втручання, за результатами такої операції позивач був виписаний на амбулаторне лікування (реабілітацію) до проктолога поліклініки з подальшим оперативним лікуванням через 2-3 місяці, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 9702 від 26.07.2024 року та консультативним висновком спеціаліста від 29.07.2024 року. А тому вказані обставини унеможливлюють його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 31.07.2024 року.
Про вказану госпіталізацію позивач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_11 листом від 31.07.2024 року, що також підтверджується рекомендованим повідомленням.
Нормами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
При цьому матеріалами справи підтверджується, та не заперечується самим позивачем, про те, що він був обізнаний про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 31.07.2024 року, проте повідомив про поважність причини неявки.
Відповідачем у свою чергу не було спростовано надані позивачем докази, а тому суд вважає їх належними та допустимими доказами у справі. Крім того, представник відповідача відзиву на позов та доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові №1821 від 05.09.2024 року не надав.
Отже, з наведеного слідує, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відтак, суд приходить до висновку, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З цих підстав суд вважає, що є підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1821 від 05.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та часткового задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме: 605,60 грн.
Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ст. 286 ч. 2 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки позивач оскаржувану постанову отримав 05.09.2024, при цьому останній день оскарження припадає на 14.09.2024 року - вихідний день, внаслідок чого 16.09.2024 року (день звернення позивача до суду) є першим робочим днем після вихідного.
Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України вбачається, що якщо закінчення строку припадає на вхідний, святковий чи інший неробочий день, останній днем строку є перший після робочий день.
Суд вбачає підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження вищевказаної постанови.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України «Про оборону України», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 9, 210-1, 247, 284, 288 КУпАП, ст.ст. 77, 120, 132,134, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 05.09.2024 року №1821 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №1821 від 05.09.2024 року у справі про адміністративне правопорушення винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605 (Шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 06.12.2024 року.
Суддя Ключник А.С.