Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/4000/24
Провадження № 2/552/2444/24
іменем україни
04.12.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 552/4000/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 20.06.2024 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява обґрунтована тим, що 30.06.2006 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 .
Позивач вказувала, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі відповідачем було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2007 квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначала, що шлюбно-сімейні відносини фактично припинені, сторони не ведуть спільного господарства, мешкають окремо.
В поданій до суду позовній заяві просила розірвати шлюб, зареєстрований 30.06.2006 з ОСОБА_2 . Просила також визнати за нею ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21.06.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подавав.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24.10.2024 закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , призначено судове засідання з розгляду справи по суті.
В судове засідання з розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 не з'явилася, представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі, зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 30.06.2006 перебувають в зареєстрованому шлюбі.
Сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Аналіз статті 111 СК України дає підстави вважати, що закріплена у статті норма є диспозитивною. Суд може вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства.
Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (стаття 55 СК України).
Судом встановлено, що сторони разом не проживають, жоден із подружжя не має намірів підтримувати шлюбно-сімейні стосунки.
В судовому засіданні підтверджено виваженість рішення сторін по справі на розірвання шлюбу.
За нормами ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
З урахуванням встановлених судом обставин в справі, взаємних відносин між сторонами, а також враховуючи особливий характер сімейних відносин, суд приходить до висновку, що сім'я розпалась остаточно, збереження шлюбу між сторонами на паритетних засадах та подальше спільне життя подружжя неможливі, шлюб необхідно розірвати.
При вирішенні справи суд також виходить з того, що з урахуванням встановлених фактичних взаємин подружжя відсутні підстави для подальшого збереження сім'ї.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд приходить до висновку, що сім'я розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливі, тому шлюб необхідно розірвати.
Також судом встановлено за час перебування в шлюбі відповідач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 01.02.2007 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Як встановлено судом, спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 набута відповідачем ОСОБА_2 за час перебування в зареєстрованому в шлюбі з позивачем ОСОБА_1 , яка, як дружина, надавала згоду на укладення договору, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість твердження позивача про те, що таке майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Будь-які підстави вважати, що спірне майно було придбане виключно за особисті кошти відповідача, що на спірне майно не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя відповідно до норм ст. 57 СК України, відсутні.
Тому суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 в розумінні норм ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК є об'єктом спільної сумісної власності сторін по справі, як подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
На підставі викладеного, оскільки спірне майно набуте під час перебування у зареєстрованому шлюбі, частки майна дружини та чоловіка є рівними, відсутні підстави вважати, що між сторонами по справі були домовленості щодо поділу майна подружжя, шлюбний договір, суд приходить до висновку, про необхідність визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири.
З метою захисту прав позивача необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 , як на частку в праві спільної сумісної власності подружжя.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7521,20 грн.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягнення понесені позивачем судові витрати в сумі 7521,20 грн.
Витрати позивача на послуги суб'єкта оціночної діяльності не є судовими витратами, тому клопотання позивача про їх відшкодування відповідачем не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 30.06.2006 Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 681- розірвати.
Прізвища після розірвання шлюбу: чоловіка - ОСОБА_8 , жінки - ОСОБА_8 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , як на частку в праві спільної сумісної власності подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , як на частку в праві спільної сумісної власності подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7521 грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 04.12.2024.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко