справа № 361/5834/24
провадження № 3/361/3125/24
03.07.2024
03 липня 2024 р. м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Скрипка О.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Мозгового О.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла від Броварського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №275226 від 04.06.2024 р., слідує, що 04 червня 2024 р. о 10 год. 15 хв. Броварський район с. Семиполки б/п 2/6 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Vivaro» н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 свою вину не визнав, подав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що 04 червня 2024 р. виїхав з м. Бровари до м. Остер Чернігівської області, щоб забрати пасажирку - Трифонову Юлію та відвезти її в м. Київ у приватну офтальмологічну клініку ТОВ «Медичний центр «ОЧІ Клінік» на консультацію до лікаря офтальмолога, призначену їй на 04 червня 2024 р. о 13:30 год. В с. Семиполки (блокпост № 26) Броварського району Київської області о 10:09 год. його автомобіль зупинив поліцейський, який перевіривши документи, попросив надати доступ до салону автомобіля для огляду, запитав як він себе почуває, на що він відповів, що добре, після цього ліхтарем світив йому в ділянку лоба та повідомив, що зіниці не реагують на світло, потім запитав чи вживав він будь-які лікарські чи наркотичні засоби та запропонував поїхати в медичний заклад для здачі аналізів з метою встановлення наркотичного сп'яніння, оскільки на думку поліцейського у нього наявні всі ознаки наркотичного сп'яніння та запитав чи поїде. Він відмовився їхати, оскільки ні лікарських, ні наркотичних засобів не вживав, про що також повідомив поліцейському, до того ж поспішав в м. Остер Чернігівської області, а потім у м.Київ, щоб встигнути до 13:30 год. доставити пасажирів у клініку. При цьому поліцейський не роз'яснював йому наслідки відмови від проходження огляду не визначення стану сп'яніння. Після цього інший поліцейський склав відносно нього протокол, у якому зазначив про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук і звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Хоча інший поліцейський не встановлював наявність у нього таких ознак, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, наявним у матеріалах справи. Під час спілкування з поліцейським він пояснював, що наркотичні засоби не ви Прохав суд закрити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат ОСОБА_2 подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі та під час розгляду справи зазначив, що наявними у справі матеріалами відеозапису з нагрудної камери поліцейських підтверджується лише факт формального та абсолютно необґрунтованого звинувачення поліцейським ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння за тією лише ознакою, що його зіниці не реагують на світло. При цьому поліцейський, без видимих на те причин, повідомив ОСОБА_1 , що у нього наявні всі ознаки наркотичного сп'яніння. Вказані іншим поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 такі ознаки наркотичного сп'яніння як виражене тремтіння пальців рук і звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не встановлювались поліцейськими взагалі, що підтверджується наявними у справі матеріалами відеозапису з нагрудних камер поліцейських. Отже, протокол про адміністративне правопорушення, а також наявний у матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я для встановлення стану наркотичного сп'яніння є недостовірними та недопустимими доказами щодо наявності в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння. З переглянутого відеозапису вбачається, що обличчя водія ОСОБА_1 має природній колір шкіри, не вбачається ні тремтіння пальців рук, ні сповільненості рухів та мови, при цьому водій пояснював, що лікарських і наркотичних засобів не вживав та він поспішає, що свідчить про те, що всі ознаки наркотичного сп'яніння, як повідомив поліцейський, були удаваними, а вимога та направлення поліцейського для проходження медичного огляду носила неправомірний характер.
За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні, допитана свідок ОСОБА_3 , яка будучи попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, пояснила суду, що дійсно домовилася з ОСОБА_4 , що 04 червня 2024 р. він приїде до м. Остер Чернігівської області, щоб забрати її та відвезти в м. Київ у приватну офтальмологічну клініку ТОВ «Медичний центр «ОЧІ Клінік» на консультацію до лікаря офтальмолога, призначену їй на 04 червня 2024 р. о 13:30 год. Близько 11 години їй зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що на блокпосту його зупинили працівники поліції та відсторонили від керування. Після цього знайомий на своєму автомобілі відвіз її до блокпосту, де знаходився ОСОБА_6 , вона сіла за кермо його автомобіля і вони поїхали у м. Київ в офтальмологічну клініку, де їй провели операцію, на підтвердження чого надала суду відповідні медичні документи. Зазначила, що будь-яких ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_7 не було.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідка та доводи захисника, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленим законом. Провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні та яка підтверджена належними доказами.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 2, п. 4 розділу І ІНСТРУКЦІЇ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Vivaro» н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому
законом порядку у медичному закладі водій відмовився.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відео запису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Під час судового розгляду справи судом досліджений відеозапису з боді-камери, з якого вбачається, що поліцейський проводить огляд транспортного засобу, після цього світить водієві ОСОБА_1 в область очей та зазначає, що зіниці очей не реагують на світло. При цьому ОСОБА_1 вказує, що нічого не вживає. Після цього поліцейський пропонує пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, водій відмовляється, тому що поспішає. Поліцейський приймає відмову та починає складати протокол. Наслідки відмови від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння поліцейський водієві не роз'яснює.
При цьому водій ОСОБА_1 поводить себе спокійно, чітко відповідає на запитання поліцейських, обличчя водія має природний колір шкіри, наявність таких ознак як тремтіння пальців рук, сповільненість рухів та мови, також не вбачається.
Також суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 з приводу того, що у ОСОБА_1 не було наявних ознак наркотичного сп'яніння.
На відеозаписі, доданому до матеріалів справи, описана поліцейськими ознака наркотичного сп'яніння, у водія ОСОБА_1 не спостерігається, а поведінка поліцейських свідчить про упереджене штучне створення такої ознаки, коли поліцейський пропонує водію закрити очі, потім відкрити та світить ліхтарем прямо в очі, при цьому така перевірка проводиться в денний час.
Загальновідомо, що така функція зіниць, як звуження й розширення, спостерігається в залежності від освітлення. Коли темно або сутінки, зіниці розширюються. Коли ж ясна погода чи ми раптом бачимо яскраве світло, зіниці звужуються. 04 червня 2024 року о 10 год. 15 хв. був денний час і побачити звужені зіниці очей, які не реагують на світло, при візуальному огляді, фізично не можливо.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп'яніння, відмова від проходження медичного огляду, правових наслідків не породжує.
Аналіз відеозапису, на якому видно обличчя водія ОСОБА_1 , у якого був природній колір шкіри, звичайний вираз очей, водій пояснював, що поспішає у м. Остер, щоб забрати пасажира та відвезти її у м. Київ до медичної клініки, свідчать про те, що ознаки наркотичного сп'яніння були удаваними, а вимога проходження медичного огляду носила неправомірний характер.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд вважає, що в ході судового розгляду справи доказів доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано.
Ґрунтуючись на нормах статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності з п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо не доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим та у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О. В. Скрипка