21 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/9650/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.)
в адміністративній справі №160/9650/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 12.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.02.2024 №912170137337 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.02.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.02.2024.
В обґрунтування позову вказано, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1), призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Досягнувши 60-річного віку, він звернувся через портал електронних послуг до відповідача-1 із заявою від 06.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №912170137337 від 08.02.2024 було відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що позивачу вже призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим, підстави для переходу на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави відсутні. Також позивачем зазначено, що йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом №1058-IV. Тобто, в даному випадку мало місце призначення пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскільки із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV він звернувся вперше, то пенсія має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2020-2022 роки, що передували року звернення (2023 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка в свою чергу перераховувалася у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена йому відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки. Відтак, досягнення позивачем передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у нього права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вказує, що пенсія за віком, призначена відповідно до Закону №1788-ХІІ, та пенсія за віком, призначена відповідно до Закону №1058-ХІІ, не є пенсіями одного виду.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.02.2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
06.02.2024 року позивач, як працююча особа, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити пенсію на підставі ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
08.02.2024 року, за результатами розгляду заяви позивача від 06.02.2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 08.02.2024 року прийнято рішення №91217037337, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058, з огляду на те, що відповідно до наведених норм Закону у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. З огляду на викладене вище, відділ перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного законодавства, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, розглянувши заяву позивача встановив, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 проведено масовий перерахунок пенсії з 01.04.2023. Страховий стаж зараховано по 31.12.2022. За даними індивідуальних відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування після попереднього перерахунку пенсії заявник набув 0 років 09 місяців страхового стажу (по 30.09.2023). Оскільки після попереднього перерахунку пенсії не набуто 24 місяці страхового стажу, а також не минуло два роки після попереднього перерахунку пенсії, право на проведення перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV у ОСОБА_1 , відсутнє.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача-2 щодо не здійснення призначення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В силу частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 16 наведеного розділу Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Отже, законодавством передбачено 4 види пенсій.
Згідно із статтею 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону № 1058.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Водночас, частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
При цьому, вищезазначеними нормами регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством, а саме зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV або положеннями Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17, у постанові від 13.12.2018 у справі № 185/860/17, у постанові від 06.02.2019 року у справі № 333/1856/17, від 14.05.2019 року справа №337/851/17(2а/337/81/2017).
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №348/2271/16-а.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
Розмір пенсії позивача було неодноразово перераховано за умовами положень Закону №1058-IV, в т.ч. перерахунок здійснено - з 01.04.2023 року (масовий перерахунок пенсії по стажу).
Зважаючи на те, що позивачу вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка в свою чергу перераховувалася у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена йому відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Відтак, досягнення позивачем передбаченого законом пенсійного віку не зумовлює виникнення у нього права на повторне призначення вже призначеної пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2024 року у справі №280/4122/23, що прийнята у подібних правовідносинах, встановлено, що позивачу з 2012 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а потім подано заяву про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто заява стосувалась призначення йому того самого виду пенсії. Колегія суддів зазначила, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2012 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що заяві від 06.02.2024 року позивач просив призначити пенсію за віком на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, норми ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають не призначення іншого виду пенсії, а перерахунок пенсії у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати.
В такому випадку перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Відповідач-2 зазначає, що в рішенні від 08.02.2024 року №912170137337, за даними персоніфікованого обліку після попереднього перерахунку пенсії заявник набув 0 рік 09 місяців страхового стажу (по 30.09.2023 року), у зв'язку із чим, оскільки позивач не набув після останнього перерахунку 24 місяці страхового стажу, а також не минуло два роки після попереднього перерахунку, права на проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», він не набув.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та, як наслідок, відсутність підстав для їх задоволення.
Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року № 348/2271/16, є помилковим, оскільки обставини та підставі у цьому рішенні є відмінними від спірних правовідносин, а саме, позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згодом позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується посилання на правові позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 23.10.2020 року по справі № 528/196/17 та від 17.06.2021 року по справі №336/7438/16-а, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Наведена вище судом постанова Верховного Суду від 18.06.2024 року у справі №280/4122/23 прийнята пізніше наведених позивачем, у зв'язку із чим, підлягає застосуванню у відповідності до положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Ураховуючи результат апеляційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 21.11.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова