21 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/11944/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н.В.)
в адміністративній справі №160/11944/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 08.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.03.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 11.03.2024.
В обґрунтування позову вказано, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року №1058-ІV. Поруч з цим, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Керуючись своїм правом та досягнувши 60-річного віку, 11.03.2024 року позивачка звернулася (через портал електронних послуг) до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.04.2024 року №21097-12609/3-01/8-0400/24 повідомило позивачку про відсутність правових підстав для призначення їй пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки при обрахунку пенсії позивачки, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (відповідно до статті 40 Закону), при перерахунку пенсії чинним законодавством не передбачено. З урахуванням цього, на думку відповідача, пенсія, призначена позивачці згідно із Законом №1058-IV, обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачці пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вказує, що пенсія за віком, призначена відповідно до Закону №1788-ХІІ, та пенсія за віком, призначена відповідно до Закону №1058, не є пенсіями одного виду.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2024 року (встановлено з листа ГУ ПФУ №21097-12609/З-01/8-0400/24 від 05.04.2024 року) позивачка звернулася до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом №21097-12609/З-01/8-0400/24 від 05.04.2024 року повідомив позивачку, що вона перебуває на обліку та отримує пенсію за віком за Списком №1 з 04.08.2008 року. Відповідно до наданої заяви позивачка бажає перейти на пенсію за віком, але на сьогодні позивачка вже отримує пенсію за віком. Тобто підстав для переведення на пенсію за віком немає, адже позивачка отримує пенсію за віком.
Позивачка вважає протиправними дії пенсійного органу щодо не переведення її на пенсію за віком згідно ЗУ №1058.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, у випадку призначення раніше пенсії за віком на пільгових умовах.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17 Верховний Суд, виснував наступне:
«..у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена йому відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
З огляду на викладене, заява позивачки до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2007 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.»
Також, у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №300/5450/23 Суд дійшов висновку, що викладені у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, від 13.02.2019 у справі №334/917/17 та інших правові висновки про наявність у осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону 1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
У зв'язку з наведеним, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від таких висновків та сформувала такі:
« 1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку».
У зазначеній постанові, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду також дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постанові від 17.05.2021 у справі №185/1473/17, що спростовує доводи скаржника про необхідність відступу від таких.
Враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заява позивачки до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2008 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Зокрема, такий висновок вказаний і у постанові Верховного Суду від 12.11.2024 року у справі №160/32062/23.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Ураховуючи результат апеляційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 21.11.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова