06 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/13032/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:
стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) майнову шкоду завдану державі в розмірі 43722 (сорок три тисячі сімсот двадцять дві) гривні 46 копійок.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано завдану шкоду в сумі 43722,46 грн, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 22.11.2024 позовну заяву залишено без руху після відкриття та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 06.12.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом та продовжено розгляд справи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за адресою місця реєстрації та вручена 24.10.2024. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 №221 старшого солдата військової служби з контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частин НОМЕР_1 по особовому складу від 06.09.2022 року №23-РС на посаду стрільця 2 стрілецького відділення з стрілецького взводу 1 стрілецької роти, ВОС-100915А, який прибув із військової частини НОМЕР_4 , з 06.09.2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення. З 06.09.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою за 4 тарифним розрядом, шпк "солдат" (а.с.8).
На момент прибуття відповідача до військової частини НОМЕР_1 згідно з грошовим атестатом від 05.09.2022 №334 непогашені нарахування відповідно до наказу командира від 31.08.2022 №330 становили 25209, 20 грн (а.с.17-18).
Згідно з актом №563 приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків від 14.11.2022 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби солдата ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) склали акт про те, що перша сторона передала, а друга сторона прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення із списків особового складу солдата ОСОБА_1 не погашена. Залишок заборгованості, що передавався по вказаному акту, становить 25209,20 грн (а.с.16).
Матеріалами справи встановлено, що 20.09.2022 відповідач самовільно залишив місце служби у зв'язку з чим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2022 №501 призначено службове розслідування (а.с.9).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2022 р. №537 "Про результати службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 " встановлено, що 20.09.2022 відповідач самовільно залишив місце служби. При собі військовослужбовець мав індивідуальну зброю (АК-74, 1980 р.в., № НОМЕР_5 ), 4 споряджених магазини та засоби індивідуального захисту. 28.09.2022 стало відомо, що старший солдат ОСОБА_1 був затриманий в місті Дніпро без зброї та засобів захисту та споряджених магазинів з набоями (а.с.10-11).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 №931 "Про призначення службового розслідування по факту втрати майна служби РАО 1СР, 2СР" призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин нестачі майна служби РАО (а.с.14).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 №932 "Про результати службового розслідування по факту втрати майна служби РАО 1СР, 2СР" встановлено, що зброя закріплена за особовим складом 1 стрілецької роти не вся в наявності та комплектності: ... 1.7. Автомат АK-74, 1980 року виготовлення, №337937, 4 магазини до АК-74, який був закріплений за старшим солдатом ОСОБА_1 , був втрачений через його самовільне залишення місця служби 20.09.2022 року під час маршу підрозділу з Чернігівської до Донецької області в районі міста Дніпро. Наказом також службове розслідування визнано завершеним. Наказано притягнути до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 та збитки, нанесені державі у сумі 18513,26 грн віднести за його рахунок в повному обсязі (а.с.15).
Таким чином, загальна сума збитків, завданих державі ОСОБА_1 становить 43722,46 грн.
Військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано відповідачу претензію від 24.04.2024 № 1486 про відшкодування завданих державі збитків у розмірі 43722,46 грн (а.с.21).
Проте відповідачем у добровільному порядку завдані збитки не відшкодовані, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та деяких інших осіб» від 03 жовтня 2019 року № 160, наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Пунктами четвертим та п'ятим частини першої статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019р. №160-IX (далі Закон №160-IX) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Статтею 3 Закону №160-ІХ установлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Положеннями статті 6 Закону №160-ІХ установлено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно частини 1 статті 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Частиною 2 статті 10 Закону №160-IX передбачено, що особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Частиною 1 статті 11 Закону №160-IX встановлено, що у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.
Відповідно до статті 12 Закону №160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Як встановлено судом раніше, військовою частиною НОМЕР_1 надсилалась відповідачу претензія від 24.04.2024 № 1486, однак заборгованість у сумі 43722,46 грн у добровільному порядку відшкодована не була.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд зазначає, що жодних доказів відшкодування заборгованості відповідачем не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з огляду на встановлений факт наявності у відповідача матеріальної відповідальності за завдані збитки державі та не відшкодування їх на користь позивача у встановленому законом порядку є протиправним.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду, завдану державі, у розмірі 43722,46 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 06.12.2024.
Суддя Олена ЛУКАШОВА