03 грудня 2024 року справа № 580/9709/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
01.10.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0091660707та №0091670707.
В обґрунтування позову зазначено, що перевірка, на підставі якої прийняті спірні рішення, проведена протиправно та за відсутності законних підстав. Позивач зазначає, що питання обліку товарних запасів, наявності документів, що підтверджують походження товарів не можуть бути предметом дослідження під час проведення фактичної перевірки, а є предметом документальної перевірки. Отже, на думку позивача, контролюючий орган безпідставно провів фактичну перевірку, замість документальної.
Також позивач зазначає, що для проведення фактичної перевірки мають існувати обставини та передумови, які дозволяють податковому органу призначати та проводити таку перевірку. Однак, наказ не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичної перевірок з метою контролю дотримання вимог діючого законодавства, що свідчить про безпідставність перевірки та, як наслідок, нікчемність її наслідків.
Щодо суті порушення, позивач вказує, що всі лікарські засоби, які знаходилися в місці продажу та були зафіксовані в акті зняття залишків товарних запасів, були обліковані ним у встановленому законом порядку, такий облік платником ведеться у відповідності до вимог Порядку №496 в електронному вигляді (безпосередньо сам облік у встановленій Порядком формі та електронні видаткові накладні), і доступ до нього та можливість перегляду була забезпечена з боку платника посадовим особам контролюючого органу в момент перевірки в місці продажу.
Позивач також зазначає, що за результатами проведення перевірки встановлено здійснення платником реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 23848,99 грн. Однак, за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки вказану суму збільшено до 151028,69 грн.
При цьому, нормами ПК України не передбачено, що під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень на акт перевірки може збільшити розмір виявлених порушень, які не були встановлені під час фактичної перевірки.
Констатуючи відсутність документів на підтвердження обліку та надходження/походження товару на суму 151028,69 грн., контролюючим органом не здійснено співставлення між даними обліку позивача та фактичними залишками товару у магазині. При цьому, податковим органом не досліджувався облік товарних запасів, доступ до якого було забезпечено під час проведення перевірки, у зв'язку із чим оновлені висновки, зазначені у акті фактичної перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства є припущеннями контролюючого органу.
Ухвалою від 04.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
30.10.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що за результатами проведення перевірки встановлено здійснення платником реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 151028,69 грн. У зв'язку із цим, за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та іншого законодавства застосовано штраф у розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації - 151028,69 грн. та за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у розмірі 1020,00 грн.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
На підставі наказу ГУ ДПС у Черкаській області «Про проведення фактичної перевірки» від 14.05.2024 №1144-п, службові особи відповідача 14.05.2024 здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
За її наслідками складений акт від 24.05.2024 №6146/23-00-07-07-01/3675810174, в якому зафіксовано, що перевіряючими проведена контрольна розрахункова операція з придбання виробів медичного призначення (лікарських засобів) за ціною 13,05 грн. Особа, що фактично здійснила розрахункову операцію ОСОБА_2 готівкові кошти від перевіряючого отримав здійснив відпуск товару, провів розрахункову операцію через програмний реєстратор розрахункових операцій із створенням у паперовій формі розрахункового документу.
З метою контролю за дотриманням платником вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, перевіряючими складено акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті (в складських приміщеннях), до опису якого включені товари лікарського призначення, які зберігались/реалізовувались платником за місцем фактичного здійснення діяльності, на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 23848,99 грн.
Зобов'язано на початок проведення перевірки надати документи що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Вказані документи на початок проведення перевірки платником/його уповноваженим представником і особою, яка фактично проводить розрахункові операції не були надані про що первіряючими складено відповідний акт ненадання документів (їх засвідчених копій) №980/23-00-07-07-01 від 14.05.2024.
У зв'язку із цим, перевіряючими складено та вручено письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій), саме: реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об'єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, опис залишків товару станом на дату виникнення зобов'язання ведення обліку товарних запасів, підтверджуючі документи на придбання, облік товарів, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками у тому числі, опис залишків товару станом на дату виникнення зобов'язання ведення облік; товарних запасів, підтверджуючі документи на придбання, облік товарів.
У відповідь на письмове звернення платником надано копії наступних документів: ліцензії на право роздрібної торгівлі лікарськими засобами, трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Решти запитуваних документів платником не надано, про що складено відповідний акт ненадання документів (їх належним чином завірених копій).
З урахуванням вищезазначеного, за результатами проведення перевірки перевіркою встановлено здійснення платником реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 23848,99 грн.
За наслідками розгляду заперечення позивача на акт перевірки, 24.06.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Черкаській області затверджено висновок №293/6146/23-00-07-07-01/3675810174 про результати розгляду заперечень, в якому комісія вирішила викласти розділ ІІІ акту перевірки у новій редакції «…Перевіркою дотримання Платником вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, встановлено наявність залишків товарних, запасів на торговельному об'єкті (в складських приміщеннях), які зберігались/реалізовувались Платником за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму вартості товарів за цінами, реалізації - 151028,69 грн. Документи що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходились у місці продажу (господарському об'єкті) Платником/його уповноважених представником/особою, яка фактично проводить розрахункові операції не надано (зокрема на початок проведення перевірки); вимог діючого законодавства в частині надання, у тому числі, станом на початок перевірки документів, які підтверджують облік товарних запасів у встановленому законобществом порядку не дотримано.
З урахуванням вищезазначеного, за результатами проведення перевірки встановлено здійснення Платником реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 151028,69 грн.».
На підставі Акту перевірки відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 28.06.2024:
- №0091660707, яким застосовано до позивача штраф в розмірі 151028,69 грн. за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання;
- №0091670707, яким застосовано до позивача штраф 1020,00 грн. за ненадання контролюючому органу під час податкового контролю оригіналів документів чи їх копій.
Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Щодо підстав проведення перевірки, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог підп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.
П.75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною перевіркою згідно підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається така, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Вона здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений у ст.80 ПК України.
Для вирішення спору суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладені у поставної від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23.
Судова палата звернула увагу на правове формулювання п.80.2 ст.80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім п.81.1 ст.81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У справі, що розглядається, в основу проведення фактичної перевірки позивача, відповідачем покладено підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України (правова підстава).
За приписами підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Вимоги до змісту наказу про проведення перевірки фактично визначені в абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України.
За змістом вказаної норми права в такому наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Водночас аналіз абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Дослідивши копію наказу ГУ ДПС у Черкаській області «Про проведення фактичної перевірки» від 14.05.2024 №1144-п, суд встановив, що він містить, зокрема, відомості про:
- мету перевірки - контроль за дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами);
- вид перевірки - фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки - п.п.80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України.
Наказ підписаний в.о. начальника ГУ ДПС у м. Черкаській області.
Здійснивши аналіз положень ст.ст.75, 80, 81 ПК України у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що підстава проведення фактичної перевірки визначена безпосередньо у п.п.80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України та у контролюючого органу відсутні обов'язки для зазначення в наказі про призначення фактичної перевірки передумов її призначення.
При цьому, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Отже, вищевказаний наказ відповідає вимогам ПК України, а протилежні доводи позивача, суд вважає необґрунтованими.
Крім того, правомірність вищевказаного наказу не є предметом цього спору, а тому доводи позивача про його протиправність суд вважає необґрунтованими.
Суд також враховує, що стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами 1-4 підп.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Суд врахував, що вказаних вимог службовими особами контролюючого органу дотримано.
Так, направлення на проведення перевірки від 14.05.2024 №1925/23-00-07-07-01 та №1926/23-00-07-07-01 вручені уповноваженій особі - фармацевту ОСОБА_2 14.05.2024, про що свідчить його підпис на направленнях. Крім того, наявний підпис вказаної особи про ознайомлення із службовими посвідченнями та про вручення копії наказу на проведення перевірки.
Стосовно доводів позивача, що питання обліку товарних запасів, наявності документів, що підтверджують походження товарів не можуть бути предметом дослідження під час проведення фактичної перевірки, а є предметом документальної перевірки, суд зазначає, що обов'язок вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, а також пред'являти такі документи під час проведення перевірки встановлений ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Водночас, метою проведення фактичної перевірки відповідно до підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України є контроль дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв.
Отже, на переконання суду, перевірка дотримання платником податків вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» охоплюється метою та підставами проведення фактичної перевірки.
Отже, перевірка позивача, за наслідками якої прийняті спірні рішення призначена та розпочата відповідачем з дотриманням вказаних вище норм.
Стосовно суті виявлених порушень.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0091660707, яким застосовано до позивача штраф в розмірі 151028,69 грн. за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, суд зазначає таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Оскільки позивач здійснює господарську діяльність з продажу лікарських засобів, на нього поширюється вказана норма щодо ведення обліку товарних запасів.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок №496).
У Порядку №496 терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;
місце продажу (господарський об'єкт) - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);
місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Інші терміни, що вживаються в цьому Порядку, застосовуються в значеннях, визначених законодавством.
Розділом 2 Порядку №496 передбачено порядок ведення обліку товарних запасів.
Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
ФОП вносить до Форми обліку відомості в такому порядку:
у графі 1 зазначається порядковий номер рядка, в якому здійснено відповідний запис;
у графі 2 - дата здійснення запису;
у графах 3-6 - реквізити первинного документа (вид первинного документа, дата його складання, номер первинного документа (за наявності), найменування суб'єкта господарювання - постачальника або отримувача, його РНОКПП або код згідно з ЄДРПОУ / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті);
у графі 7 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про надходження товару;
у графі 8 - загальна вартість товару відповідно до первинного документа про вибуття товарів (крім даних щодо продажу через реєстратор розрахункових операцій / програмний реєстратор розрахункових операцій).
Вибуттям товарів для цілей цього Порядку вважається:
продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування реєстраторів розрахункових операцій / програмних реєстраторів розрахункових операцій;
внутрішнє переміщення товару між належними одній ФОП місцями продажу (господарськими об'єктами) та/або місцями зберігання;
знищення або втрата товару;
повернення товару постачальнику;
використання товарів на власні потреби;
у графі 9 зазначаються примітки, передбачені цим Порядком.
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.
Для ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис, що вноситься ФОП до Форми обліку, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів.
Такий запис вноситься до Форми обліку на підставі самостійно складеного ФОП документа щодо опису залишків товарів у такому порядку:
графа 1 - цифра "1";
графа 2 - дата внесення запису;
графа 3 - опис залишку товарів на початок обліку;
графа 4 - дата складання опису залишку товарів на початок обліку;
графа 5 - цифра "1";
графа 7 - загальна вартість товару відповідно до опису залишку товарів на початок обліку;
графи 6, 8, 9 - не заповнюються.
Перший запис про залишки товарів до Форми не вноситься, якщо у ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, відсутні залишки товарів на дату виникнення такого обов'язку.
Виправлення інформації у Формі обліку здійснюється у такому порядку:
у графі "Примітки" рядка, що потребує видалення інформації, проставляється відмітка "анульовано";
у разі необхідності виправлення інформації:
у графі "Примітки" рядка, інформація в якому виправляється, проставляється позначка "анульовано - виправлено" із зазначенням порядкового номера рядка, в якому зазначено виправлену інформацію;
у графі "Примітки" рядка, що містить виправлену інформацію, проставляється позначка "виправлено" із зазначенням порядкового номера рядка, інформацію з якого виправлено.
Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою.
Під час ведення обліку товарних запасів в електронній формі ФОП обирає на власний розсуд програмний формат та метод внесення інформації до Форми обліку з дотриманням вимог цього Порядку.
Заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні:
первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, які обов'язкові для врахування судами відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Верховний суд зазначив, що розділ ІІ Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як встановлено судом, під час проведення фактичної перевірки позивача службовими особами ГУ ДПС у Черкаській області Вагановим А.А. та ОСОБА_3 , в присутності фармацевта ОСОБА_2 14.05.2024 складно та підписано «Акт зняття залишків товарних запасів, які зберігаються з метою реалізації на торговельному об'єкті (в складських приміщеннях)» за адресою: АДРЕСА_1 , - на суму 23848,99 грн.
Вказана сума ТМЦ відображена також в Акті перевірки від 24.05.2024 №6146/23-00-07-07-01/3675810174.
Водночас, спірним рішенням застосовано до позивача штраф в розмірі 151028,69 грн. за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
Суд зазначає, що збільшення суми необлікованих товарів здійснено податковим органом під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки на підставі поданих ним пояснень та документів, про що вказано у висновку від 24.06.2024 №293/6146/23-00-07-07-01/3675810174 про результати розгляду заперечень.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.80.10 ст.80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з п.86.1, ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п.86.5 ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Згідно з п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
На підставі підп.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:
встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом'якшують або звільняють від відповідальності;
досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
визначає розмір грошових зобов'язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв'язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм, зокрема ст.86, вбачається, що ПК України не передбачено права комісії з питань розгляду заперечень на акт перевірки під час розгляду матеріалів перевірки збільшити кількість виявлених порушень, у зв'язку із чим вносити зміни до акту перевірки.
Висновки акту є незмінними, на них платник податків подає заперечення та саме на підставі висновків акту перевірки контролюючий орган виносить рішення.
Інші висновки акту перевірки можливі після проведення нової перевірки.
Повертаючись до спірних правовідносин, ГУ ДПС у Черкаській області, не проводячи нову фактичну перевірку, у висновку від 24.06.2024 №293/6146/23-00-07-07-01/3675810174 виклало результати перевірки та висновок акту від 24.05.2024 №6146/23-00-07-07-01/3675810174 у новій редакції, шляхом збільшення суми необлікованих товарів з 23848,99 грн. (про що зазначено а акті зняття залишків ТМЦ) до 151028,69 грн. (чого під час перевірки не встановлено та не зафіксовано).
На переконання суду, такі дії податкового орган свідчать про порушення ним порядку оформлення результатів перевірки.
Згідно п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже, податкове повідомлення-рішення приймається на підставі висновків акту перевірки.
Згідно з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0091660707, до позивача штраф в розмірі 151028,69 грн. - 100% вартості товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
Водночас, як зазначено вище, диспозиція ст.20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, під час проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів (складення акту зняття залишків ТМЦ), податковим органом не виявлено за місцем проведення перевірки за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Хмельницького Богдана, буд. 46б, - необлікованих товарів на суму 151028,69 грн.
Суд також зазначає, що вирішуючи питання застосування відповідальності за ст.20 Закону №265/95-ВР необхідно враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 та пункту 56.12. статті 56 ПК України.
Принцип in dubio pro tributario (презумпція правомірності рішень платника податків) закріплений в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
На цьому принципі засноване і закріплене в пункті 56.21 статті 56 ПК України правило. Так, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюють на користь платника податків.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування.
Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
До того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Враховуючи характер принципу in dubio pro tributario у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого - істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №380/7070/23.
Отже, вищевикладене дає підстави дійти до висновку, що відповідачем розрахунок штрафних санкцій у сумі 151028,69 грн. здійснено неправомірно.
Слід зазначити, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, змінюючи замість нього кваліфікацію правопорушення.
Суд підкреслює, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача обов'язку із сплати штрафу, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми такого штрафу.
При цьому суд не зобов'язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа №826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа №2а-10031/12/2670).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0091660707.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0091670707, яким застосовано до позивача штраф 1020,00 грн. за ненадання контролюючому органу під час податкового контролю оригіналів документів чи їх копій, суд зазначає таке.
Відповідно до підп.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
Згідно з п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Пунктом 85.2 ст.85 цього Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.8 ст. 85 ПК України).
Пунктом 121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи перевіряючими під час проведення перевірки складено та вручено письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій) до 23.05.2024, саме: реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об'єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, опис залишків товару станом на дату виникнення зобов'язання ведення обліку товарних запасів, підтверджуючі документи на придбання, облік товарів, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками у тому числі, опис залишків товару станом на дату виникнення зобов'язання ведення облік; товарних запасів, підтверджуючі документи на придбання, облік товарів.
22.05.2024 позивачем надані контролюючому органу копія витягу з ліцензійного реєстру державної служби України з лікарських засобів від 06.12.2019 та копії трудових договорів.
Контролюючим органом складено акт від 23.05.2024 №1065 про ненадання у повному обсязі витребуваних документів.
Застосовуючи вказані правові норми, за встановлених обставин ненадання позивачем службовій особі контролюючого органу під час проведення перевірки документів, суд дійшов висновку про недотримання позивачем норм пункту 85.2 ст. 85 ПК України, а отже і правомірність застосованого штрафу в розмірі 1020,00 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 28.06.2024 №0091670707.
Отже, позовні вимоги є підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 2265,43 грн.
Суд також враховує, що позивача у позовній заяві повідомив про намір подати докази понесених судових витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Отже, у разі подання позивачем доказів понесених судових витрат на правничу допомогу, це питання буде вирішене у вищевказаному порядку.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.06.2024 №0091660707.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2265,43 грн. (дві тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 43 коп.).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ