Провадження № 11-кп/803/3613/24 Справа № 192/2772/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року про відмову в задоволенні подання ДУ “Солонянська ВК № 21» про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України відносно засудженого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шумилівка Братського району Іркутської області, РФ, на даний час відбуває покарання в ДУ “Солонянська ВК № 21» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року за ч. 2 ст. 190 КК України, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6
За ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України відносно ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що звільнення ОСОБА_9 від покарання, яке було призначено йому вироками Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року та за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року за правилами ст. 71 КК України, є втручанням у резолютивну частину вироку суду, а тому не належить до повноважень суду під час розгляду питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
В апеляції:
- прокурор просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити подання ДУ “Солонянська виправна колонія № 21» та негайно звільнити засудженого ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України, а також від покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням карності діяння та вважати ОСОБА_6 засудженим за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, без застосування положень ст. 72 КК України.
В обґрунтовування вказує, що усі вироки на теперішній час виконуються ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», а тому суд безпідставно, всупереч ст.ст. 537, 539 КПК України, відмовив відмовив в задоволенні подання про застосування положень ч. 2 ст. 74 КК України щодо засудженого ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, засудженого ОСОБА_9 , який не заперечував проти апеляційної скарги прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Так, за приписами п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, в тому числі у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розгляд питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, є втручанням у резолютивну частину вироку суду, а тому не належить до його повноважень, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та підставою для скасування судового рішення та прийняття судом апеляційної інстанції свого рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», відповідно до якого, кримінальна відповідальність за статтею 185 може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМ.
А тому, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтею 185 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі № 278/1566/21 від 07 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Частиною 1 цієї статті визначено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_6 засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України за вчинення з лютого по березень 2021 року вказаних кримінальних правопорушень. Розмір завданої шкоди за наведеним вироком складає менше ніж 2 НМДГ. Інших епізодов за цим вироком немає.
Крім того, ОСОБА_6 засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання мнеш суворого покарання більш суворим за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року, за вчинення в березні 2021 року вказаних кримінальних правопорушень. Розмір завданої шкоди за наведеним вироком складає також менше ніж 2 НМДГ. Інших епізодов за цим вироком немає.
Тобто наведені вище, вчинені ОСОБА_6 діяння декриміналізовано та підпадають під дію положень ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України.
Також, ОСОБА_6 засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року за ч. 2 ст. 190 КК України та із застосуванням ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року, остаточно призначено покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі.
При цьому, за вказаним вироком, ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України за вчинення злочину, розмір завданої шкоди за яким складає 8400 гривень, тобто перевищує 2 НМДГ.
Таким чином, в цій частині не можуть бути застосовані положення ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, однак при цьому підлягають застосуванню в іншій частині, щодо приєднаного покарання на підставі ст. 71 КК України.
Як встановлено, вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року виконується вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року на підставі ст. 70 КК України, який в свою чергу виконується вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року на підставі ст. 71 КК України.
А тому, суд першої інстанції повинен був з урахуванням вимог ст.ст. 537, 539 КПК України, Закону України № 3886-IX та положень ст.ст. 5, 74 КК України, негайно звільнити ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року, за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України, а також від покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року, за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням карності діяння та вважати ОСОБА_6 засудженим вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року про відмову в задоволенні подання ДУ “Солонянська ВК № 21» про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання ДУ “Солонянська ВК № 21» про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України відносно засудженого ОСОБА_6 , - задовольнити.
Негайно звільнити засудженого ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2021 року, за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України, а також від покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2021 року, за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням карності діяння.
Вважати ОСОБА_6 засудженим вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2022 року за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, без застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4