Провадження № 11-кп/803/3380/24 Справа № 184/1424/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2024 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року, якою обвинуваченому за п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не більше, ніж на 60 діб, тобто до 12.12.2024 року включно, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року обвинуваченому за п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не більше, ніж на 60 діб, тобто з 15.10.2024 року до 12.12.2024 року включно. Раніше визначений розмір застави, що становить 302 800 гривень, залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року та призначити новий судовий розгляд для розгляду клопотання по сутті. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст оскарженої ухвали він на день направлення апеляційної скарги не отримав.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції порушив його право на захист, не надавши йому можливості спілкування з його захисником до початку судового розгляду.
Звертає увагу, що його клопотання про зміну запобіжного заходу не було вручено стороні обвинувачення та його захиснику. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу зачитав вибірково на власний розсуд.
Позиції сторін в суді :
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити з підстав, наведених у ній.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченого, ухвалу суду 1-ї інстанції просив залишити без змін.
Висновки суду:
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині; та носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не більше, ніж на 60 діб, тобто з 15.10.2024 року до 12.12.2024 року включно із залишенням без змін раніше визначений розмір застави, що становить 302 800 гривень.
Колегія суддів першої інстанції виходила з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Судом першої інстанції враховано, що ризик переховування від суду не є абстрактним, обвинуваченому відомі обмеження, яким він може бути підданим у разі визнання його винним в скоєнні інкримінованого злочину і призначення покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі у відповідності до санкції п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Судом прийнято до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегією суддів 1-ї інстанції враховано обставини справи, вік загиблого, виснувано, що перебуваючи не під вартою ОСОБА_8 може скоїти аналогічні злочини. Суд виходив з того, що ОСОБА_8 обвинувачується в скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, або довічного позбавлення волі. Згідно матеріалів обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вбивстві малолітньої дитини, а людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні, згідно зі с. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.
Враховуючи положення ст. 176-178 КПК України, колегія суддів вважала необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не можуть запобігти вказаним ризикам, так як в оточенні обвинуваченого немає осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ним покладених на нього обов'язків.
Разом з тим, колегія суддів 1-ї інстанції залишила без змін раніше визначений розмір застави, що становить 302 800 гривень, як альтернативний запобіжний захід.
Ураховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати, суд правильно прийшов до висновку, що на даній стадії кримінального провадження є підтвердженою неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, як на тому наполягає обвинувачений. Крім того, судом залишено без змін раніше визначений розмір застави.
Підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів на підтвердження неможливості на даний час перебування ОСОБА_8 під вартою, суду не надано.
Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів 1-ї інстанції в повній мірі обґрунтувала своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов'язані із звільненням його із під варти.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими апеляційні доводи обвинуваченого щодо порушення його права на захист та не вручення стороні обвинувачення та захиснику обвинуваченого клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, виходячи з наступного.
Як вбачається із наданих матеріалів, захисник ОСОБА_7 вже тривалий час приймає участь в даному кримінальному провадженні, починаючи з часу досудового слідства, що свідчить про те, що у обвинуваченого ОСОБА_8 була можливість щодо спілкування зі своїм захисником, що передбачено п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України. Крім того, під час апеляційного розгляду, як захисник обвинуваченого, так і сторона обвинувачення не підтвердили, що обвинуваченим ОСОБА_8 заявлялось клопотання про надання часу для спілкування з його захисником до початку судового розгляду або під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на чому наполягає обвинувачений в своїй апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Будь-яких інших застережень, в тому числі про обов'язкове вручення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, нормами кримінального процесуального законодавства не встановлено. Крім того, апеляційний суд наголошує, що не вручення копії клопотання обвинуваченого стороні обвинуваченого та захисника, ніяким чином не порушує права самого обвинуваченого.
Як вбачається з оскарженої ухвали суду 1-ї інстанції таке клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу було предметом розгляду в суді 1-ї інстанції, йому було надано повну та правильну оцінку із постановленням ухвали про відмову у задоволенні.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу. Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду 1-ї інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року- залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року, якою обвинуваченому за за п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не більше, ніж на 60 діб, тобто до 12.12.2024 року включно,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: