Провадження № 11-кп/803/3557/24 Справа № 183/11692/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , у інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подану на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.4 ст.189 КК України ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 12 січня 2025 року включно,
встановила:
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на розгляді перебуває кримінальне провадження № 42024042030000098 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Із змісту пред'явленого обвинувачення убачається, що ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше ніж 27.06.2024 року під час дії воєнного стану здійснював вимагання у потерпілого ОСОБА_9 , боргу в розмірі 6000 доларів США, із погрозою вчинення насильства над останнім.
Під час судового засідання ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого та продовжено ОСОБА_7 строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.4 ст.189 КК України, строком на 60 днів, тобто до 12 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну раніше обраного запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Суд мотивував свої висновки тим, що наявність викладених у клопотанні сторони обвинувачення обставин дає обґрунтовані підстави вважати реальними продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які до цього часу не відпали і не зменшилися та на день проведення підготовчого судового засідання не дозволяють застосувати альтернативні види запобіжних заходів, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується. В той же час, суд зауважив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, пов'язаного з погрозою застосування насильства над потерпілим, крім того суд не знайшов підстав для визначення обвинуваченому розміру застави.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 у інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить про скасування ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року та постановлення нової ухвали, якою обрати його підзахисному - ОСОБА_7 з більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або встановлення застави.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було проведено належний аналіз всіх ризиків, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного.
Вважає, що до обвинуваченого цілком можливо застосувати цілодобовий домашній арешт, не порушуючи норми КПК України, адже матеріальна шкода для потерпілого відсутня, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, одружений, має міцні соціальні зв'язки,
Крім того, апелянт вважає відсутніми та недоведеними прокурором ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Зауважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам та характеристики особи ОСОБА_10 .
Під час апеляційного розгляду справи:
- захисник ОСОБА_8 долучив додаткові характеризуючі документи та підтримав доводи поданої апеляційної скарги у повному обсязі та просив про її задоволення,
- обвинувачений ОСОБА_7 підтримав свого захисника, та просив про задоволення апеляційної скарги,
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали судового провадження, додатково надані захисником матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними ризики, для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливості переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду та можливого здійснення впливу на свідків та потерпілого в межах цього ж кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому розуміючи можливе застосування тяжкого покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Як додаткову обставину в підтвердження продовження ризику переховування, апеляційний суд враховує, введення в Україні воєнного стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту, на застосуванні якого наполягає захисник.
Крім того, доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні. В разі здійснення на них впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_7 останні можуть змінити свої покази, чим ввести суд в оману та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд наголошує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що судовий розгляд справи тільки розпочався, свідки у справі, а також потерпілий не допитані у судовому засіданні, а тому обвинувачений ОСОБА_7 може здійснювати на них незаконний вплив, шляхом вмовлянь або погроз, з метою зміни їх показів задля уникнення кримінальної відповідальності.
На підтвердження наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також свідчить те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Не спростовують правильності висновків суду й відомості про особу обвинуваченого, який має певні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, родину, оскільки зазначені обставини існували і на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, однак не стали тими стримуючими факторами, які б могли запобігти його вчиненню.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника в частині можливості обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд звертає увагу, що більш м'який запобіжний захід на даній стадії кримінального провадження не зможе запобігти встановленим ризикам, так як перебуваючи під дією іншого, більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений без будь-яких перешкод зможе вчинити дії направлені на переховування від суду та впливу на свідків і потерпілого у межах даного кримінального провадження.
Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту такі відомості доведені не були.
Що стосується договору оренди , який був наданий під час судового засідання захисником ОСОБА_8 , на підтвердження доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне, як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_7 було затримано 17 серпня 2024 року, а договір оренди був складений 11 серпня 2024 року, що спростовує доводи захисника щодо постійного місця проживання ОСОБА_7 , оскільки з моменту підписання договору оренду та затриманням пройшло 8 днів, тобто фактично ОСОБА_7 там не мешкав, тому апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника в цій частині.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішені питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
Колегія суддів вважає, що на даному етапі кримінального провадження обвинувачення обґрунтоване достатньою мірою для продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.4 ст.189 КК України ОСОБА_7 .
Судом також враховані та застосовані вимоги ч.4 ст.183 КПК України та обґрунтовано прийнято рішення про продовження застосування до обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_7 застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 грн. 00 коп..
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не спростовує встановлених судом обставин і задоволенню не підлгяає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.4 ст.189 КК України ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 12 січня 2025 року включно - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 у інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4