Провадження № 11-кп/803/3550/24 Справа № 205/3315/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
26 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з секретарем ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , подану на ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_6 строком на 60 діб, тобто до 06.01.2025 року,
встановила:
У провадженні Ленінського районного суду міста Дніпропетровська на розгляді перебуває кримінальне провадження № 12021040690000034 від 11 січня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Під час судового засідання ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_6 строком на 60 днів, тобто до 06.01.2025 року.
Розмір застави, визначений ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, залишено без змін.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на теперішній час обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, суд вважав такими, що не зменшились та продовжують існувати ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить про скасування ухвали Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи даної апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправомірно та не обгрунтовано продовжено строк тримання під вартою, та заперечує свою причетність до вчинення кримінального правопорушення.
Під час апеляційного розгляду справи:
- обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи поданої апеляційної скарги у повному обсязі.
- прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За приписами ч.3 ст.331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.2 ст.331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З такими висновками місцевого суду, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо застосування іншого, альтернативного запобіжного заходу, слід визнати безпідставними.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, не працює і не має джерела доходу, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.
Такі обставини в їх сукупності, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що обвинувачений може здійснювати дії направлені на переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення, такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше його тримання під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти спробам вчинити вказані дії.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних заходів, то колегія суддів у цьому питанні зважає на наступне.
На думку колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та попередити наявні ризики у зв'язку із їх недостатнім стримуючим впливом
за наявності зазначених вище обставин, а також існування реальної можливості переховуватись, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, у тому числі і ту, яка викликана зовнішнім втручанням іншої держави.
Дієвим заходом, який в змозі виконати завдання по мінімізації вищезазначених ризиків є запобіжний захід у виді застави, який застосований Ленінським районним судом м.Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року, що становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо обвинуваченого і який є альтернативним до запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому, на думку колегії суддів, відсутні підстави для зміни розміру застави, яка була визначена обвинуваченому, а саме в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки вказаний розмір застави було визначено судом з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також даних щодо наявності ризиків. Саме зазначений судом розмір застави, на думку колегії суддів, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 , у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року, якою продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_6 , строком на 60 днів, тобто до 06.01.2024 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3