справа № 631/1793/24
провадження № 3/631/792/24
05 грудня 2024 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Камянка Смілянського району Черкаської області, громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РС ГУДМС України в Харківській області 07.02.2013), який є пенсіонером, зареєстрований та проживає за адресом:
АДРЕСА_1 ;
за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
22.10.2024 року о 10 годині 20 хвилин у ході рибоохоронного рейду на стихійному ринку селища Нова Водолага Харківського району Харківської області виявлено факт продажу ОСОБА_1 неживої риби: білого амура у кількості 8 штук, загальною вагою 18,3 кілограми,- без документів, що підтверджують законність придбання і збуту водних біоресурсів, а саме: накладної на придбання, товарно-транспортної накладної, ветеринарного свідоцтва (довідки), експертного висновку тощо, чим порушив вимоги статті 7 та 63 Закону України «Про тваринний світ», статті 2 Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», підпункт 6.1 та пункт 6 Правил роздрібної торгівлі, відповідальність, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своє неявки не сповістив, заяви про відкладання розгляду справи не надіслав, однак при складанні протоколу про адміністративне правопорушення надав пояснення, в яких зазначив, що з протоколом ознайомлений та згоден.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому стаття 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.
Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_1 повністю доведена.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення (серії ХА № 000025), складеного 22.10.2024 року головним державним інспектором «Харківського рибоохоронного патруля» ОСОБА_2 , підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 1).
З розписки від 22.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняв від головного державного інспектора «Харківського рибоохоронного патруля» ОСОБА_2 на відповідальне зберігання вилучене майно, а саме: свіжу рибу - білий амур, вагою 18,30 кілограмів, у кількості 8 штук (а. с. 3).
Також в цей день головним державним інспектором «Харківського рибоохоронного патруля» ОСОБА_2 описано виявлене та вилучене протоколом про адміністративне правопорушення № 000025 від 22.10.2024 року у ОСОБА_1 майно, а саме: свіжа риба - білий амур, вагою 18,30 кілограмів, у кількості 8 штук (а. с. 2).
Частиною 1 статті 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність особи за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу.
Вказаний порядок обумовлений приписом:
-частини 2 статті 7 Закону України «Про тваринний світ» № 2894-ІІІ від 13.12.2001 року (із змінами та доповненнями), згідно з яким законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.
-частини 1 та 2 статті 2 Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» № 486-ІV від 06.02.2003 року (із змінами та доповненнями), відповідно до яких вирощування риби, інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх ділянках) та континентальному шельфі України дозволяється суб'єктам господарювання за наявності позитивної ветеринарно-санітарної оцінки стану (визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини) водних об'єктів. Якість та безпека живої риби, інших водних живих ресурсів, вирощених у ставках, інших водних об'єктах (їх ділянках), підтверджуються ветеринарним свідоцтвом, яке видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, один раз на рік на всю партію вирощених живої риби або інших водних живих ресурсів.
-а також пунктом 6 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерством економіки України № 104 від 19.04.2007 року (зі змінами та доповненнями), на підставі якого суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання, зберігання і продаж у роздрібній мережі непродовольчих товарів відповідно до вимог законодавства. Непродовольчі товари, продаж яких може завдати шкоди здоров'ю людей, підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі в установленому законодавством порядку.
Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.
Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винного, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в межах, установлених частиною 1 статтею 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 30 х 17 гривень = 510,00 гривень без конфіскацією об'єктів тваринного світу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.
Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456 - VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 року, з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3028,00 гривень.
Таким чином, у зв'язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3028,00 гривень = 605,60 гривень.
Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 - VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 й 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 року, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, частиною 1 статті 88-1, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 гривень (п'ятсот десять гривень 00 копійок) без конфіскацією об'єктів тваринного світу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Постанову прийнято, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко