Справа № 952/886/24
Провадження № 1-кп/626/403/2024
06 грудня 2024 року м.Берестин
Красноградський районний суд Харківської області
в складі: судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання по кримінальному провадженню № 62024170020005993 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
В провадженні Красноградського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України. Під час досудового розслідування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30.10.2024 обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 28 грудня 2024 року.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 28 грудня 2024 року, прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_2 подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримала подане письмове клопотання та вказала, що продовжують мати місце ризики, визначені ст.177 КПК України, які були підставою як для обрання вказаного запобіжного заходу ОСОБА_4 на стадії досудового слідства, так і для продовження строку його застосування під час судового розгляду обвинувального акту. Наявні ризики є дійсним і триваючими, та виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, крім того, даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків, не виявлено.
Обвинувачений та його захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків, наведених прокурором та бажання обвинуваченого продовжити проходження військової служби.
Суд, заслухавши учасників справи, дійшов такого висновку. Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст.331 КПКУкраїни під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Судом встановлено, що 03.09.2024 слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.11.2024 включно, який було продовжено до 28.12.2024 року. Вирок у відношенні останнього не ухвалено, триває судовий розгляд. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Злочин в якому обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжких. У матеріалах справи відсутні відомості про його ухилення від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, він не перешкоджав встановленню істини у справі, яка розслідувалась. Суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
При вирішенні питання щодо зміни чи обрання дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоров"я, міцність соціальних зв'язків, наявність судимості.
З урахуванням того, що відсутні дані про те, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, наявні ризики можуть бути мінімізовані без продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, виявляє бажання продовжити проходження військової служби. Захисник обвинуваченого повідомляв про підготовку клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби на підставі ст.401 КК України.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
З урахуванням викладеного суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом. У разі припинення строку дії ухвали суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений згідно ч.5 ст.202 КПК України повинен бути негайно звільнений.
Керуючись ст.ст.131, 132, 154, 155, 156, 158, 177,178, 183 206,331,372 КПК України суд -
В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, начальнику Державної установи Харківський слідчий ізолятор.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя