справа № 208/10558/24
№ провадження 1-кп/208/629/24
Іменем України
26 листопада 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 2024052410000660 від 13 серпня 2024 року і угоду про визнання винуватості від 27.09.2024 року, укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Херсон, Херсонської області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призивом, бойового медика штурмового взводу 11 штурмової роти 4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до обвинувального акту і угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим, встановлено, що солдат ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом, перебуваючи на посаді бойового медика | штурмового взводу 11 штурмової роти 4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за №576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, з метою придбання та зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв, у невстановлений в ході досудового розслідування час, знайшов під час виконання бойових завдань поблизу м. Часів Яр Донецької області, гранату RG-4 з запалом всередині, яку залишив собі в якості трофею, таким чином придбав бойові припаси без передбаченого законом дозволу. Далі, 12 серпня 2024 року солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу, всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства України, не здав боєприпаси до чергової частини, а поклав до свого рюкзаку та почав зберігати без передбаченого законом дозволу до 12.08.2024. Після чого зателефонував таксисту для виїду з м. Костянтинівки, Донецької області, після того як приїхав таксист ОСОБА_5 взяв свій рюкзак, у якому знаходився боєприпас та поклав до автомобілю таксі, після цього вони почали рух в напрямку м. Херсон. Херсонської області, під час поїздки ОСОБА_5 був зупинений та оглянутий на блокпосту «ЗС006», який знаходиться між АДРЕСА_2 , вході чого, працівниками поліції разом з працівниками СБУ та ВСП у ОСОБА_5 в рюкзаку, який належить йому, під час огляду було виявлено та вилучено 1 гранату RG-4, з запалом всередині які останній придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Своїми діями, солдат ОСОБА_5 , за викладених вище обставин обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
27.09 2024 року між прокурором та обвинуваченим укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно до даної угоди обвинувачений ОСОБА_5 , під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторонами угоди визначено узгоджене покарання ОСОБА_5 , за ч.1 ст.263 КК України і з урахуванням ст. ст. 58, 69 КК України сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 , за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (роки) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків в дохід держави.
Розглянувши в судовому засіданні угоду між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, про визнання винуватості, вислухавши з приводу цього пояснення сторін про затвердження угоди, перевіривши укладену угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, роз'яснивши сторонам наслідки її затвердження, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості ОСОБА_5 , може бути затверджена та обвинуваченому призначене узгоджене покарання.
Відповідно до положень п. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена у провадженні щодо кримінальних правопорушень, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме ступінь сприяння ОСОБА_5 , у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення.
Зі змісту угоди вбачається, що при її укладанні обвинуваченому роз'яснені та є зрозумілими наслідки укладання та затвердження угоди для сторін, відповідно до ст. 473 КПК України, а саме:
- обмеження права на оскарження вироку, підстави для оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода, в апеляційному порядку, що визначені ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в ст. 424 КПК України;
- відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення, а він має право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а її умови не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 1ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_5 , узгодженого сторонами покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого із застосуванням ст.ст.58,69 КК України, у виді, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 1ст. 263 КК України, зокрема покарання у виді 2 (двох) років службового обмеження та із суми грошового забезпечення засудженого ОСОБА_5 , відраховувати в дохід держави 20 % (двадцять) відсотків, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, про визнання винуватості та призначення узгодженого між ними покарання за вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1ст. 475 КПК України.
Порушень прав, свобод чи інтересів інших осіб, судом не встановлено.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по проведенню судових експертиз, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягнення з обвинуваченого.
Керуючись ст. ст.110, 124, 314, 369, 371-374, 468-476 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 27.09.2024 року, укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості, визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст..58 КК України замінити ОСОБА_5 основне покарання за вчинене кримінальне правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України на покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службові обмеження та із суми грошового забезпечення засудженого ОСОБА_5 відраховувати в дохід держави 20% (двадцять) відсотків.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат пов'язані з експертизою № СЕ-19/105-24/5704-ВТХ від 26.08.2024 р. у сумі 6 058 (шість тисяч п'ятдесят вісі) грн. 24 коп.
Речові докази: предмет схожий на корпус гранати RG-4 з запалом (1од.), який поміщений до сейф-пакету CRI 1050268, знищити.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , не обирати.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1