справа № 208/14056/24
№ провадження 1-і/208/27/24
Іменем України
29 листопада 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №№ 12024052410000017 від 02 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Прокурор Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з вказаним клопотання, ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді лише позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу. Крім того, не можна лишати поза увагою той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 як особа, яка тривалий час знаходилася в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, і може використати дану інформацію для переховування на вказаній території з метою ухиляння від покарання у разі доведеності його вини.
Незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які були очевидцями вчиненого ним кримінального правопорушення та з якими останній проживав, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Наявність цього ризику зумовлена тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок підтримання родинних стосунків зі свідками, вплинути на їх свідчення. Вказані свідки надали вичерпні покази з приводу обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, у зв'язку з чим їх покази є основоположними для доведення винуватості останнього перед судом. Однак, обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може почати спроби незаконного впливу на свідків, зокрема шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні, а це, у свою чергу, може призвести до уникнення обвинувачений законного справедливого покарання. Слід зазначити, що з огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази потерпілого, які свідки нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином. здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, B якому обвинувачується, AK військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 вчиняючи умисне вбивство, в умовах воєнного стану, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України однією з ознак виконання особистого зобов'язання с те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_5 буде зобов'язаний повернутися до місця реєстрації, тобто на територію АДРЕСА_1 , що створить умови та можливість ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також здійснювати вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, у зв'язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою обвинуваченого, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, наддасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 заресстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 : АДРЕСА_2 яке на теперішній час с тимчасово місцем дислокації військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашній арешт, повинен з'ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам обвинуваченого невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.
Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість обвинуваченого, враховуючи його репутацію, соціальні зв'язки тощо.
Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній ст. 177 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що він вчинив злочин із застосуванням насильства, тобто вчинив умисне вбивство.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходив військову службу ОСОБА_5 а також проживають по всій території України.
Вказані ризики ніяким чином не зменшились з моменту обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 та продовжують існувати.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді водія 2 кулеметного відділення 1 кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 28-33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приблизно о 15 годині 00 хвилин 02 січня 2024 року, перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , разом з військовослужбовцями тієї ж військової частини солдатами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вживали алкогольні напої, при цьому обговорювали ситуацію, яка склалася на передодні під час виконання бойового завдання, при якій ОСОБА_9 на думку інших неякісно виконував певні дії, за що ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виказали своє невдоволення ОСОБА_8 , та останній, будучі в стані алкогольного сп'яніння, зухвало поставився до зауважень спів службовців, особливо до ОСОБА_6 , почавши з ним сварку, яка переросла обопільну штовханину. Присутній при цьому солдат ОСОБА_5 втрутився в конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , намагаючись відтягнути один від одного, але зрозумівши, що ОСОБА_10 має фізичну перевагу, направився в спальну кімнату, де взяв ввірений йому для службового користування 5,45 мм. автомат АК-74 № НОМЕР_2 , 1989 року випуску із приєднаним до нього магазином з набоями, перевів перемикач вогню в положення автоматичної стрільби, дослав патрон в патронник та здійснив 30 пострілів в напрямку стін та стелі з метою залякати ОСОБА_8 та примусити припинити конфлікт. Після зазначених дій ОСОБА_5 солдат ОСОБА_8 залишив солдата ОСОБА_11 і вийшов в загальний коридор між квартирами АДРЕСА_4 .
В цей час у солдата ОСОБА_5 , який будучи вкрай обуреним образливими висловлюваннями та діями солдата ОСОБА_8 , побоюючись, що останній може повідомити про безпідставну стрільбу в приміщенні житла керівництву військової частини, виник умисел на протиправне заподіяння смерті солдату ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний умисел, проявляючи агресію посилену станом алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, з мотивів образи та страху можливого покарання з боку керівництва за вчинену ним безпідставну стрільбу в приміщенні житла, в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 30, 127, 128 Статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приєднав до ввіреного йому для службового користування 5,45 мм. автомату АК-74 № 6476640, 1989 року випуску інший магазин з набоями, залишаючи перемикач вогню в положення автоматичної стрільби, дослав патрон в патронник та направився в коридор, в якому вже перебував ОСОБА_8 , де наблизився до солдата ОСОБА_8 , який в цей час стояв та з відстані близько двох метрів здійснив в його напрямку не менше 10 пострілів, від чого солдат ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких впав на підлогу та з метою закінчення свого злочинного умислу, солдат ОСОБА_5 підійшов до солдата ОСОБА_8 , який в цей час перебував в положенні лежачі на спині та здійснив не менше 8 пострілів в область голови та тулуба останнього, внаслідок чого спричинив солдату ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді множинних вогнепальних кульових поранень голови, тулуба та кінцівок, від яких він помер на місці солдат ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри та висунутого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, протоколами слідчих експериментів за участю обвинуваченого та свідків, іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, у зв'язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Посилаючись на вказане, прокурор вважає, що відносно ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.
Захисник в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання.
Суддя, вислухавши сторони, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
В судовому засідання встановлено що, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення розміру застави.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На цей час, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 спливає.
Вирішуючи питання про продовження строку обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 суддя враховує, що заявлені ризики при обранні запобіжного заходу не змінилися.
При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред'явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому слідчий суддя керується практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Ч.3ст.197 КПК України передбачає, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого підчас досудового розслідування неповинен перевищувати: 1) шести місяців-у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, SeriesA, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді тривалого позбавлення волі, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати ОСОБА_5 від переховування від суду, незаконно впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи викладене, думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №№ 12024052410000017 від 02 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Савинці. Ізюмського району, Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової служби за призовом, водія 2 кулеметного відділення 1 кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, тобто до 25 січня 2025 року без визначення розміру застави, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_5 у Збройних силах України, за адресою: АДРЕСА_5 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1