з питань залишення позову без розгляду
06 грудня 2024 року м. Рівне №460/12939/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба щодо обчислення і виплатити ОСОБА_1 включно грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 26.03.2022 по 25.07.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
зобов'язати Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 26.03.2022 по 25.07.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 01.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, в якій зазначив, що 19.07.2022р. набув чинності Закон України від 01.07.2022 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено ряд змін до діючого законодавства про працю. Так, вищезазначеним законом України частину першу ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті». З урахуванням змін, внесених до ст. 233 КЗпП України з 19.07.2022 позивач втратив можливість звернутися до суду за отриманням невиплаченого заробітку без обмеження строку. В той же час, прикінцевими положеннями Кодексу законів про працю України строки визначені ст.233 КЗпП України продовжено на строк дії карантину. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, в зв'язку з чим дія строку, передбаченого ч. 1 ст.233 КЗпП України продовжена до 30.09.2023р. Тримісячний строк, передбачений ст.233 КЗпП України, з урахуванням строку дії карантину, сплив 30.09.2023. Відповідно до наказу начальника університету від №215 від 25.07.2024 ОСОБА_2 було звільнено з лав Збройних Сил України та з 25.07.2024 виключено зі списків особового складу університету. Тобто з 25.07.2024 позивач вже не був військовослужбовцем. Позов до суду був поданий тільки 28.10.2024 тобто з пропуском строку позовної давності. Згідно з правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 520/12477/22: «Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів». Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у зв'язку з проходженням військової служби в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Ухвалою суду від 18.11.2024 надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом фактичного надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, протягом п'яти днів з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали.
25 листопада 2024 року позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що в ухвалі стверджується, що тримісячний строк звернення до суду з позовом становить до 26.10.2024 (включно) та зазначено, що Позивач звернувся до суду з позовом - 28.10.2024. Однак, позов було подано 25.10.2024. Вказане підтверджується карткою руху документа, що додається до заяви на усунення недоліків позову. Відповідно до даних, що зазначені в картці - «дата надсилання до суду: 25.10.2024 20:04». Таким чином, враховуючи вищевикладене, строк звернення до суду у справі № 460/12939/24 не пропущений. На дату звільнення позивач не знав та не мав обґрунтованих підстав вважати, що відповідачем було невірно нараховано та виплачено грошове забезпечення за період із 26.03.2022 по 25.07.2024. Оскільки, за увесь цей час йому однаково розраховували посадовий оклад та оклад за військове звання, а тому і не було достатніх підстав вважати, що розрахунок здійснений невірно. Більше того, відповідні зміни (після скасування судом положень постанови КМУ №103) до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо розрахунку посадового окладу та окладу за військове звання із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, не вносилися, а тому дізнатися про них з положень даної ПКМУ №704 позивач також аж ніяк не міг. Щоб дізнатися про те, що відбулося порушення його права, йому не достатньо було б лише знати діюче законодавство, він мав би проаналізувати актуальну судову практику. Вважаючи, що відповідач виконає свій обов'язок з виплати усіх належних позивачеві сум при звільненні на які він мав право за час проходження служби, позивач очікував на отримання грошових сум. Тобто, виходячи з принципу «належного врядування» позивач, виходить з презумпції, що грошове забезпечення виплачувалося йому відповідно до закону, а у випадку виникнення підстав для його перерахунку уповноважені органи вчинять всі необхідні та обов'язкові дії для здійснення такого перерахунку. Позивач не мав розумних причин сумніватися у добросовісності та неупередженості уповноважених органів. Отже, позивач не знав та не міг знати про неврахування прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року при нарахуванні грошового забезпечення, адже покладався на виконання саме Державою обов'язку з їх нарахування. Протилежне суперечило б принципу юридичної визначеності та належного урядування. Неврахування розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року в принципі не здійснювалась, а тому позивач і не міг здогадатись, що грошове забезпечення нараховано не у повному обсязі. Лише на адвокатський запит адвоката Чернікова Дениса Юрійовича Відповідач надав відповідь від 21.10.2024 №176/176/100/754/2470/ПС до якої додав, зокрема: 1) Довідку про отримані види грошового забезпечення з 26.03.2022 по 25.07.2024 рік. САМЕ НАДАННЯ ДОВІДКИ ПРО ОТРИМАНІ ВИДИ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Є ПИСЬМОВИМ ПОВІДОМЛЕННЯМ ПРО СУМИ, НАРАХОВАНИХ ТА ВИПЛАЧЕНИХПОЗИВАЧУ ВИДІВ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА ПЕРІОД СЛУЖБИ. У даній картці особового рахунку військовослужбовця зазначаються конкретні суми нарахованих та виплачених помісячно наступних видів грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 25.07.2024 року: - Посадовий оклад; - Оклад за військове звання; - Надбавка за вислугу років; - Надбавка за особливості проходження служби; - Премія; - Індексація; - Додаткова винагорода; - Грошова допомога для оздоровлення. Повідомляємо, що окрім надання даної довідки про отримані види грошового забезпечення відповідач жодним іншим чином письмово не повідомляв позивача про конкретні суми нарахованих та виплачених помісячно основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 25.07.2024 року. Саме з цієї довідки про отримані види грошового забезпечення стало зрозумілим, яким чином нараховувалися позивачу основні та додаткові види грошового забезпечення за період його служби, а саме виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши оцінку доводам позивача, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом, а тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений дата 06 грудня 2024 року
Суддя К.М. Недашківська