Справа № 420/26831/24
03 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В.
за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,
за участі сторін:
представника відповідача Белінської О.В. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника Голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, за результатом розгляду якого позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, який неналежним чином виконує повноваження визначені п. п. 1) 5) ч. 5 ст. 22 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", а саме організацію роботи Вищої ради правосуддя, призначення засідань та головування на них, загальне керівництво секретаріатом Вищої ради правосуддя, що призвело до порушення права позивача на належний та своєчасний розгляд дисциплінарних скарг ОСОБА_2 від 28.08.2021 року (вх. №М-3948/49/7-21), від 12.05.2022 року (вх.№М- 6/16/7-22), від 17.05.2022року (вх.№М-6/23/7-22), від 01.06.2022 року (вх.№М-999/4/7-22), ОСОБА_3 від 09.06.2022 року (вх.№4-1059/1/7-22), ОСОБА_4 від 26.04.2023 року (вх.№362/0/6-23) та порушення ч. 13 ст. 49 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та п. п. 13.7, 13.8. Регламенту Вищої ради правосудця щодо пріоритету, строків, порядку вирішення дисциплінарних справ;
зобов'язати відповідача організувати належним чином роботу Вищої ради правосуддя відповідно до положень, визначених п. п. 1, 5, ч. 5 ст. 22 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та недопущення порушення пріоритетності розгляду, строків розгляду при вирішенні дисциплінарних скарг ОСОБА_2 від 28.08.2021 року (вх. №М-3948/49/7-21), від 12.05.2022 року (вх.№М-6/16/7-22), від 17.05.2022року (вх.№М-6/23/7-22), від 01.06.2022 року (вх.№М-999/4/7-22), ОСОБА_3 від 09.06.2022 року (вх.№4-1059/1/7-22), ОСОБА_4 від 26.04.2023 року (вх.№362/0/6-23) відповідно до вимог ч. 13 ст. 49 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" та п. п. 13.7, 13.8. Регламенту Вищої ради.
Ухвалою суду від 28.08.2024 року судом прийнято ухвалу про передачу справи № 420/26831/24 за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_5 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року скасовано, справу № 420/26831/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що головою ВРП ОСОБА_5 неналежним чином виконуються повноваження щодо організації роботи Вищої ради правосуддя, що призвело до порушення прав позивача.
26.11.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки спірні правовідносини не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні.
Від позивача, 25.11.2024 року, надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 27.11.2024 року, за його відсутності, в якому позивач вказав, що бажає приймати участь у судовому засіданні по суті.
Клопотання про закриття провадження у справі отримав через підсистему «Електронний суд» 26.11.2024 року. Заперечень щодо клопотання не надав.
У підготовчому засіданні 03.12.2024 року, представник відповідача клопотання підтримала та просила задовольнити.
Суд вислухав представника відповідача, дослідив позовну заяву позивача та надані ними документи, зазначає наступне.
Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1, п.2, п.7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» .
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його дії чи бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з цим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення/дія/бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», до повноважень Голови Вищої ради правосуддя належать: 1) організація роботи Вищої ради правосуддя, призначення засідань та головування на них; 2) координація роботи органів Вищої ради правосуддя; 3) направлення Президентові України подання Вищої ради правосуддя про призначення судді на посаду; 4) підписання ухвалених Вищою радою правосуддя актів, протоколів засідань; 5) загальне керівництво секретаріатом Вищої ради правосуддя; 6) погодження призначення на посади та звільнення з посад працівників секретаріату, застосування до них заходів заохочення, дисциплінарного впливу, вирішення або порушення в установленому порядку питання про присвоєння рангів державним службовцям секретаріату Вищої ради правосуддя; 7) розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради правосуддя; 8) представництво Вищої ради правосуддя у відносинах з іншими органами та установами у системі правосуддя, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, органами влади іноземних держав та міжнародними організаціями.
Голова Вищої ради правосуддя здійснює також інші повноваження, визначені законом.
Суддя зазначає, що з огляду на зміст позову, підставою для звернення до суду ОСОБА_1 є протиправні, на думку позивача, дії та бездіяльність членів ВРП під час розгляду дисциплінарних скарг щодо позивача та щодо розгляду його заяви про звільнення у відставку з посади судді.
Тобто, позивач не згоден з процедурними рішеннями, які приймаються членами ВРП під час здійснення повноважень та вважає, що відповідач, під час виконання обов'язків голови ВРП, неналежним чином реагував на допущені порушення членами ВРП та не організував належним чином роботу ВРП.
Зважаючи на викладене, відповідач у межах спірних правовідносин не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склалися між сторонами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої.
Разом з тим, позивач не позбавлений оскаржити відповідні рішення/дії/бездіяльність членів ВРП, ВРП, які вважає протиправними та які вчинені безпосередньо щодо ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Разом з тим, позовні вимоги з підстав, наведених у цій ухвалі, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року в справі № П/9901/135/18, від 31 січня 2019 в справі № 9901/56/19, від 27 червня 2019 року в справі № 9901/920/18.
З огляду на вищевикладене, суддя робить висновок, що зазначений спір не може бути розглянутий в порядку судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, ч.1 ст.56, ст.ст. 181,183, п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
Задовольнити клопотання представника відповідача.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний судом 06 грудня 2024 року.
Суддя Н.В. Бжассо