Справа № 420/22968/24
05 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зобов'язання внести до реєстру відомості,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якій просить зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради внести до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сумісною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано 09.12.2009 року за місцем проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з домової книги. 24.11.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР для отримання витягу з реєстру територіальної громади щодо прописки, але було повідомлено, що вона не прописана за адресою АДРЕСА_1 . Також повідомлено, що прописати її неможливо у зв'язку із тим, що таке можливо тільки у разі згоди власника майна. Батько ОСОБА_2 оголошений у розшук в порядку кримінального провадження № 12014160500010747 та його місцезнаходження не відоме.
Згідно отриманого 02.02.2024 року витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ніде не зареєстрована. Спору щодо місця реєстрації дитини разом із батьком, ніколи не було.
Оскільки відповідно до cт.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження, то просить задовольнити позовні вимоги.
Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі Департамент ОМР, відповідач) надав відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась 02 лютого 2024 року до Департаменту з метою отримання адміністративної послуги з видачі витягу з реєстру територіальної громади. Засобами відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України сформовано витяг з реєстру, територіальної громади від 02 лютого 2024 року № 2024/001146118, у якому відсутні відомості щодо адреси місця проживання суб'єкта звернення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться приватний будинок, управління яким здійснюють власники будинку. Інформація про всіх осіб, місце проживання яких зареєстроване в зазначеному житловому будинку, до початку здійснення Департаментом повноважень органу реєстрації місця проживання, тобто до 05 квітня 2016 року, міститься у будинковій книзі. У наданій позивачкою домовій книзі міститься запис щодо ОСОБА_2 , але відсутній штамп та запис про реєстрацію її місця проживання, який повинен містити дату та підпис уповноваженої на це особи. В той же час, відповідні штампи реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання проставлені у всіх інших мешканців, що були зареєстровані або зняті з реєстрації місця проживання у зазначеному будинку, як того вимагає пункт 14 Інструкції.
Позивачка помилково зазначає, що за вказаною адресою до Департаменту мали передаватись від ЖКС дані про реєстрацію місця проживання осіб. Враховуючи викладене, попередніми органами реєстрації картотеки з питань реєстрації фізичних осіб не передавались та не мали передаватись до Департаменту, оскільки документом, що містить інформацію про реєстрацію місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 є будинкова книга, що знаходиться у власників будинку.
На думку відповідача, вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_2 не значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , а витяг з реєстру територіальної громади м. Одеси від 02 лютого 2024 року № 2024/001146118, сформований під час звернення вказаної особи до Департаменту за відповідною адміністративної послугою містить достовірну інформацію.
Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 подала відповідь на відзив у якому зазначила, що будинкова книга - це документ, який створювався виключно для фіксації та обліку громадян, зареєстрованих (прописаних) у конкретному приватному домоволодінні. Інших відомостей така книга не містить, іншого призначення, аніж вказано, не має. Вказана книга не є правовстановлюючим документом щодо права власності на нерухоме майно та не впливає на право спадкування. Записи в домовій книжці є підставою вважати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є прописаною особою за адресою: АДРЕСА_1 . Твердження щодо того, що навпроти запису ОСОБА_2 відсутня відмітка як у інших осіб зазначених у домовій книжці, не підлягає врахуванню, оскільки згідно дат народження інших осіб та дат на печатках (штампах), відповідні штампи проставлялись по досягненню особами відповідного віку для отримання паспорту. Це свідчить про те, що відповідна відмітка ніяк не могла бути проставлена дитині при прописці при народженні. Невраховані довідки, що були надані Комунальним підприємством «ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС «ПЕРЕСИПСЬКИЙ», яке на час видачі довідок (виписка із домової книги про склад сім'ї та прописки) було органом, який вів реєстрацію (прописку/виписку) громадян відповідно до записів в домових книгах. На даних довідках є підписи встановлених посадових осіб, реєстраційний номер та печатка уповноваженого органу, що свідчить про належність документа.
Департамент ОМР подав до суду заперечення на відповідь у яких зазначили, що чітке та послідовне нормативне регламентування порядку ведення будинкових книг, а саме конкретне зазначення способу заповнення відповідних граф будинкової книги, свідчить про те, що для цілей реєстрації місця проживання особи має значення не просто внесення запису про особу в будинкову книгу, а здійснення такого запису відповідно до вимог вказаного вище нормативно-правового акта. Так, відповідно до пункту 4 додатку 13 до Інструкції у будинкові книги вносяться відомості про громадян, прибувших на проживання або тимчасове проживання. Діти, які не досягли 16 річного віку, вносяться в графу 2 будинкової книги до одного з батьків (опікуна, піклувальника). У разі, якщо діти прибули окремо від батьків (опікунів, піклувальників), такі відомості вносяться у будинкові книги в загальному порядку. Однак, у відповідній графі 2 копії будинкової книги за адресою: АДРЕСА_2 , у графі реєстрації місця проживання батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутній запис про реєстрацію місця проживання його дитини. Крім того, штамп реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проставлений 11 січня 1989 року, тобто до народження ОСОБА_2 . Отже на момент реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснити реєстрацію місця проживання його доньки було неможливо, а тому відповідно до пункту 4 додатку 13 до Інструкції реєстрація її місця проживання мала здійснюватись в загальному порядку. До загального порядку реєстрації місця проживання відповідно до Інструкції належить, зокрема, заповнення графи 11 будинкової книги та проставлення у ній штампу реєстрації місця проживання. Втім, з доданої до позовної заяви копії з будинкової книги вбачається, що графа 11 не заповнена. Враховуючи, що інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесена з порушенням загальних вимог Інструкції, у Департаменту відсутня можливість зробити висновок щодо її достовірності.
Щодо довідок про склад сім'ї від 27 червня 2013 року та від 21 квітня 2016 року відповідачі зазначили, що жоден нормативно-правовий акт не містить посилань на те, що для наповнення реєстру територіальної громади інформацією про реєстрацію місця проживання осіб можуть використовуватись довідки про склад сім'ї або інші довідки. Реєстр територіальної громади м. Одеси формується, зокрема, з відомостей щодо реєстрації місця проживання фізичних осіб на території м. Одеси до 05 квітня 2016 року, що отримуються Департаментом з інформації Державного реєстру виборців, що передана до Департаменту одноразово, станом на 09 травня 2016 року (без дати реєстрації місця проживання), будинкових книг та з картотек з питань реєстрації фізичних осіб, які формувалися за відповідними адресами, та наразі передаються до Департаменту житлово-експлуатаційними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували ведення таких картотек.
Позивачка подала додаткові пояснення та зазначила, що посилання відповідача на те, що навпроти запису ОСОБА_2 відсутня відмітка як у інших осіб зазначених у домовій книжці не є підставою вважати, що ОСОБА_2 не була прописана за адресою: АДРЕСА_1 . Твердження про те, що якщо домова книжка перебувала у власника то і запис міг зробити будь-хто є невірним.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Відповідно до свідоцтва на спадщину за заповітом, ОСОБА_3 1968 р.н. є власником 8/10 будинку за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрований за вказаною адресою з 11 січня 1989 року, перебуває у розшуку по кримінальному провадженню та є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_2 02 лютого 2024 року звернулась до Департаменту ОМР з метою отримання адміністративної послуги з видачі витягу з реєстру територіальної громади.
За результатами отриманої послуги засобами відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України сформовано витяг з реєстру, територіальної громади від 02 лютого 2024 року № 2024/001146118, у якому відсутні відомості щодо адреси місця проживання суб'єкта звернення. (а.с.14)
ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом та вважає, що відомості зазначені у витягу з реєстру не відповідають дійсності та посилаючись на записи у домовій книзі та довідки Комунального підприємства «ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС «ПЕРЕСИПСЬКИЙ» просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, оцінивши надані сторонами докази та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
У цій справі необхідно встановити чи зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 і якщо так то якими доказами це підтверджується.
Порядок ведення будинкових книг був запроваджений Інструкцією про порядок прописки, реєстрації та виписки громадян, затвердженої наказом МВС СРСР від 09.10.1975 № 261. Інструкцією передбачалося, що прописка та виписка на житлову площу, що належить громадянам на праві власності, провадиться за будинковими книгами, встановленого зразка.
Будинкові книги зберігалися на руках власників цих будинків. Інформація про відповідальних за їхнє зберігання також позначалася у будинковій книзі.
Отже, домова книга - це документ, який створювався виключно для фіксації та обліку громадян зареєстрованих (прописаних) у конкретному приватному домоволодінні. Інших відомостей така книга не містить, іншого призначення, ніж зазначено, немає.
У 2003 році Кабміном було затверджено Тимчасовий порядок реєстрації місця проживання фізичних осіб (№ 35) відповідно до його 6 пункту, особи, які проживають у приватних будинках, які не обслуговуються житлово-комунальними підприємствами, повинні були звернутися до відповідних уповноважених органів особисто (з оформленою належним чином будинковою книгою).
Зазначений Тимчасовий порядок втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України 11 травня 2006 року № 617.
У період із 2004 року відбувався процес перенесення інформації за місцем реєстрації мешканців будинків із будинкових книг у карти реєстраційного обліку фізичних осіб (форма 16).
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 № 888-19 передбачив, що орган реєстрації - це виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради, сільський голова. А реєстрація місця проживання зводиться до внесення інформації до Реєстру територіального товариства, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/знаходження особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування з подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10 грудня 2015 року № 888-VIII до 4 квітня 2016 року житлово-експлуатаційні організації, інші підприємства, установи та організації, що забезпечували або забезпечують ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, передають їх відповідним виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. До 4 квітня 2016 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, передає відповідним виконавчим органам сільських, селищних, міських рад картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, наявні в його територіальних органах. Передача картотек з питань реєстрації фізичних осіб здійснюється одночасно з передачею у комунальну власність обладнання для зберігання та обробки зазначених картотек, якщо воно перебуває у державній власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі Правила),
Відповідно до п. 15 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 до створення реєстру територіальної громади картотеки з питань реєстрації осіб, які передані відповідному органу реєстрації, ДМС, житлово-експлуатаційними організаціями та іншими підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, підтримуються в актуальному стані за карткою реєстрації особи та адресною карткою особи за відповідними формами.
Правилами не передбачено не лише ведення домових книг, а й надання цих книг для реєстрації.
Саме тому, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 11, підпункту 4 п. «б» частини 1 ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, як організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.
На підставі таких повноважень територіальними деякими громадами провадилось вилучення будинкових книг для перенесення інформації про зареєстрованих у приміщеннях осіб. Порядок перенесення інформації з будинкових книг та їхнє вилучення затверджується відповідними рішеннями виконавчих комітетів.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто коли вже Тимчасовий порядок реєстрації місця проживання фізичних осіб (№ 35) втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України 11 травня 2006 року № 617.
В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі Правила). Цими Правилами не передбачено не лише ведення таких книг, а й надання цих книг для реєстрації.
Зазначені Правила втратили чинність, у зв'язку з прийняттям Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів j України від 07 лютого 2022 року № 265.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на вищезазначені Правила, що суд вважає незастосовним у цій справі, оскільки з тверджень позивачки та її посилань на записи у домовій книзі слідує, що реєстрація місця проживання ОСОБА_5 здійснена 09.12.2009 року, тобто до введення в дію зазначених правил.
Застосовним, на думку суду може бути тільки п. 15 Правил відповідно до якого до створення реєстру територіальної громади картотеки з питань реєстрації осіб, які передані відповідному органу реєстрації, ДМС, житлово-експлуатаційними організаціями та іншими підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, підтримуються в актуальному стані за карткою реєстрації особи та адресною карткою особи за відповідними формами.
Саме на ці приписи посилається позивачка як обґрунтування того, що відповідач не відобразив у реєстрі зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , зазначене у домовій книзі.
Суд відхиляє зазначені обґрунтування позивачки і повністю погоджується з позицією відповідачів, що зазначений запис не підтверджує реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вказаною адресою, оскільки в графі № 11 “отметка органа милиции о прописке, сверке с листком прибытия и поквартирн. списком. Дата, под.» - відсутній відповідний запис про реєстрацію місця проживання зазначеної особи у будинку, не проставлено штамп про реєстрацію її місця проживання, який повинен містити дату та підпис уповноваженої на це особи.
Судом досліджено копію домової книги та записи які стосуються ОСОБА_2 , що дає підстави визнати, що вони є неповними та такими, що вчиненні невідомою особою, без проставлення відповідних штампів та відміток про реєстрацію уповноважених органів та посадових осіб. Зазначені записи жодним чином не підтверджують реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей зазначених у домовій книзі, позивачка ОСОБА_1 також ніколи не була зареєстрована за вказаною адресою.
Оскільки відсутні будь які відомості про реєстрацію ОСОБА_2 до затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 Правил реєстрації місця проживання, то відповідно така інформація і не могла бути передана та внесена до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність у відповідача підстав та обов'язку внести зазначені дані до реєстру.
Щодо копій довідок про склад від 27 червня 2013 року та від 21 квітня 2016 року суд погоджується з позицією відповідача, що ці довідки жодним чином не свідчать про те, що ОСОБА_2 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказані довідки не належать до документів, що підтверджують зареєстроване місце проживання особи. Як зазначено у довідці, вони складені відповідно до виписки із домової книги. Висновки суду щодо записів у домовій книзі вже викладені і додатковому обґрунтуванню не підлягають.
Суд зазначає, що «місце проживання» та «місце реєстрації» є різними за правовим змістом.
Відповідно до ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-ІУ, місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. (ст. 3)
Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Місце реєстрації громадянина відображається та здійснюється (реєструється) відповідними органами у порядку визначеному законом, тоді як місце проживання громадянин визначає самостійно і в залежності від терміну такого проживання здійснюється чи не здійснюється його реєстрація в цьому місці.
Таким чином, довідки про проживання не є доказом реєстрації в порядку визначеному законом та не підтверджують позовні вимоги позивачки.
Департаментом ОМР надана суду відповідь ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до якої згідно відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно та з батьком по м. Одесі та Одеській області не значиться.
Відповідно у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Департаменту ОМР внести інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , як і відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
Щодо посилань позивачки на cт. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до якої батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження, суд зазначає, що оскільки не встановлено виконання батьками ОСОБА_2 , (в тому числі і позивачкою по справі) цього обов'язку в порядку визначеному законодавством на момент народження дитини, то така реєстрація повинна бути проведена первинно у відповідності до чинного законодавства та у порядку ним визначеним.
Станом на день розгляду цієї справи ОСОБА_2 досягла 14 років, а тому її реєстрація за вказаною адресою може бути проведена тільки за її заявою та у порядку визначеному законом.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачкою не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач надав суду належні та допустимі докази, виклав правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Керуючись ст.241-246 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради внести до реєстру територіальної громади відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
.