05 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/6303/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті передбаченого законодавством грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування належних виплат за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року - грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказано, що на день звільнення та до теперішнього часу позивачу не виплачені усі передбачені чинним законодавством України грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На підставі вищевикладеного позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
Ухвалою суду від 18.06.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформації та документи про нараховані та виплачені ОСОБА_1 виплати за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року, а саме грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).
05.09.2024 представником відповідача подано клопотання про продовження процесуального строку для надання витребуваних документів по справі.
Ухвалою суду від 06.09.2024 продовжено строк на подання Військовою частиною НОМЕР_1 витребуваних документів на вимогу суду протягом десяти днів з дня отримання відповідних матеріалів.
31.10.2024 через систему "Електронний суд " представником відповідача надано витребувані документи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2023 за №4307 встановлено, що в період з 23.07.2014 по 05.09.2011 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.
07.12.2015 позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2019 за №146 капітана ОСОБА_1 , начальника зв'язку штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , було звільнено наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 03 червня 2019 року №130 з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
3 19 червня 2019 року виключений із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В грудні 2023 року адвокат в інтересах позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, в якому просив надати інформації про виплачені суми грошового забезпечення та розрахунку при звільненні.
Листом від 08.01.2024 за №310, наданим у відповідь на адвокатський запит, ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що наказ на виплату грошового забезпечення із встановленням надбавки були відсутні.
У зв'язку з цим позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату належних грошових коштів - грошового забезпечення за період перебування на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби .
Однак, відповіді та таке звернення не отримав, нарахування та виплат проведено не було.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку та виплати всіх належних при звільненні з військової служби сум, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Положеннями статті 9 Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до вимог пункту 4 Розділу XVI Порядку №260 При порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:
Пунктом 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 встановлено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно п. 14 Розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Так, на виконання ухвали суду від 18.06.2024 військовою частиною НОМЕР_1 надано архівну довідку, в якій відображено нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з серпня 2009 року по червень 2015 року. Інших відомостей щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення по день звільнення відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, що всупереч норм законодавства ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення та не нараховувалась та не виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
З метою належного захисту порушеного права позивача, є всі підстави зобов'язати Відповідача здійснити нарахування належних ОСОБА_1 виплат за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року - грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше
Щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної та додаткової відпусток, суд зазначає наступне.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Як вбачається з пункту 17 статті 10-1 вищевказаного Закону в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток (...), припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України».
Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток.
Однак, Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачене припинення виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, право на яку військовослужбовець - учасник бойових дій набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, особа не втрачає саме право на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізоване у один із таких способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки.
Відтак, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуте під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби.
Судом, зі змісту наказу №146 від 19.06.2019 року, з'ясовано, що відповідач не провів з ним розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII, за 2023 рік, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із військової служби у розмірі 50% його місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Аналогічні правові норми закріплена в Розділі XXXII Порядку №260.
Зокрема, пунктами 1 та 2 Розділу XXXII Порядку №260 передбачено, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
При цьому, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами) (п. 8 Розділу XXXII Порядку №260).
Здійснивши системний аналіз зазначених правових норм, суд робить висновок, що пільговий обрахунок вислуги років є умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає, що така допомога виплачується за наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше. Натомість, вжите в частині 2 статті 15 Закону №2011-XI поняття "календарна вислуга років" застосовується для визначення розміру такої допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №822/3008/17.
Отже, розрахунковою величиною, яка враховується при визначені розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону №2011-XI, є календарна вислуга років.
Так, відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2019 за №146 позивач на момент виключення із списків військової частини склала: календарна - 14 років 11 місяців 06 днів; пільгова - 02 роки 3 місяці 17 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.
З огляду на зазначене, суд робить висновок, що відповідачем протиправно та необґрунтовано не нараховано і не виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби у розмірі 50% його місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову вихідну допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожний повний календарний рік служби.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті передбаченого законодавством грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування належних виплат за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року - грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року та одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування ОСОБА_1 належних виплат за період з 19 червня 2009 року по 19 червня 2019 року - грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
05 грудня 2024 р.