Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 грудня 2024 року Справа№200/6938/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Загацької Т.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №262940017098 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 29.05.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1986 наступних періодів роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, а саме з 29.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась із заявою від 29.05.2024 про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №262940017098 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 04.04.1983 НОМЕР_3 , оскільки титульну сторінку не завірено печаткою підприємства. Згідно відомостей довідки № 01-25/64 від 28.05.2024, виданої Маріупольській державним університетом, можливість підтвердити період роботи з 29.08.1987 по 12.10.1989 відсутня. Періоди роботи з 01.01.1998 по 30.09.1998, з 01.02.1999 по 31.12.2003 по Представництву “Хербс трейдінг ГМБХ» зараховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Позивач вважає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні їй пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.10.2024 про відкриття провадження в адміністративній справі розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що управлінням за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача. До страхового стажу позивача не зараховано спірні періоди роботи, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме на титульній сторінці не завірено печаткою підприємства.
Вважає, що порушень інтересів позивача допущено територіальним відділенням Пенсійного фонду України не було, а відтак і адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 29.05.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.06.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 262940017098 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що у позивача не достатньо стажу для виходу на пенсію.
В рішенні орган ПФУ обрахував та визнав страховий стаж заявниці у розмірі 30 років 04 місяці 16 днів.
Також зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1986 з 01.09.1986 по 11.07.1987, з 29.08.1987 по 12.10.1989, з 12.10.1989 по 30.11.1993, з 01.12.1993 по 05.06.1995, з 06.06.1995 по 02.08.1995, з 02.08.1995 по 01.03.1997, з 01.03.1997 по 01.12.1997, з 01.12.1997 по 31.12.2001, з 03.01.2002 по 31.12.2002, з 02.01.2003 по 31.12.2003, оскільки на титульну сторінку не завірено печаткою підприємства.
Згідно відомостей довідки № 01-25/64 від 28.05.2024, виданої Маріупольській державним університетом, можливість підтвердити період роботи з 29.08.1987 по 12.10.1989 відсутня.
Періоди роботи з 01.01.1998 по 30.09.1998, з 01.02.1999 по 31.12.2003 по Представництву “Хербс трейдінг ГМБХ» зараховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV починаючи - з 1 січня 2024 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Приписами частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, ч.1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (зі змінами) (далі Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки від 01.09.1986 серії НОМЕР_4 , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інші виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача від 01.09.1986 серії НОМЕР_4 , відповідно до якої позивач, зокрема: у період з 01.09.1986 по 11.07.1987 працювала вчителем німецької мови; у період з 29.08.1987 по 12.10.1989 працювала викладачем іноземної мови; у період з 12.10.1989 по 30.11.1993 працювала вчителем німецької мови; у період з 01.12.1993 по 05.06.1995 працювала перекладачем німецької мови; у періоди з 06.06.1995 по 02.08.1995, з 02.08.1995 по 01.03.1997, з 01.03.1997 по 01.12.1997, з 01.12.1997 по 02.10.2000 працювала перекладачем; у період з 03.10.2000 по 31.12.2001, з 03.01.2002 по 31.12.2002, з 02.01.2003 по 31.12.2003 працювала менеджером.
За змістом оскаржуваного рішення, періоди роботи позивача відповідно до трудової книжки від 01.09.1986 серії НОМЕР_4 , не враховано до страхового стажу позивача через те, що титульну сторінку не завірено печаткою підприємства.
Слід врахувати, що записи щодо прийняття та звільнення з роботи, які містяться у вказаній трудовій книжці, містять номер та дату наказу на підставі яких такі бути внесені, засвідчені підписом особи, яка здійснила такий запис та скріплені печаткою відповідного підприємства.
Суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
Суд наголошує на тому, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки у відповідності до вимог чинного законодавства покладається саме на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача, як нечіткий (нечитабельний) відтиск печатки, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, що явно є неспівмірним з наслідками у вигляді неотримання пенсійного забезпечення/у зменшеному розмірі.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача відповідно до трудової книжки від 01.09.1986 серії НОМЕР_4 , оскільки на титульну сторінку не завірено печаткою підприємства є неспроможними та безпідставними, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення 05.06.2024 № 262940017098 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
За змістом пунктів 1-4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина 3 статті 245 КАС України).
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд зазначає, що підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.09.1986 по 11.07.1987, з 29.08.1987 по 12.10.1989, з 12.10.1989 по 30.11.1993, з 01.12.1993 по 05.06.1995, з 06.06.1995 по 02.08.1995, з 02.08.1995 по 01.03.1997, з 01.03.1997 по 01.12.1997, з 01.12.1997 по 31.12.2001, з 03.01.2002 по 31.12.2002, з 02.01.2003 по 31.12.2003 стало те, що титульну сторінку не завірено печаткою підприємства, тобто щодо даних періодів трудову книжку не визнано як документ, який підтверджує страховий стаж.
Звертаючись до суду з позовом позивач просить зарахувати до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1986 період роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003.
Проте, як встановлено судом, у спірному рішенні відповідача від 05.06.2024 № 262940017098 зазначено, що періоди роботи з 01.01.1998 по 30.09.1998, з 01.02.1999 по 31.12.2003 по Представництву “Хербс трейдінг ГМБХ» зараховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Зазначене також підтверджується розрахунку Форми РС-право.
Отже відповідач не здійснював перевірку змісту трудової книжки щодо конкретних записів про дані періоди роботи, їх належне оформлення, відповідність вимогам чинного законодавства, не уточнював інформацію про факт роботи в ці періоди тощо. Проте, періоди роботи з 01.01.1998 по 30.09.1998, з 01.02.1999 по 31.12.2003 по Представництву “Хербс трейдінг ГМБХ» зараховані відповідачем частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду, здійснювати перевірку відповідних документів, на підставі яких визначається страховий стаж, а також здійснювати обчислення дійсного страхового стажу позивача та визначати його достатність для призначення пенсії за віком, оскільки це суперечить завданням адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком від 29.05.2024 та вирішити питання про зарахування до страхового стажу позивача, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1986, наступних періодів роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, а саме з 29.05.2024, з урахуванням висновків суду.
Оскільки вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача охоплює вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, то в цій частині позову слід відмовити.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 8 тієї самої статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.19-26,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2024 №262940017098 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком від 29.05.2024 та вирішити питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1986, наступних періодів роботи: з 01.09.1986 по 11.07.1987; з 29.08.1987 по 12.10.1989; з 12.10.1989 по 30.11.1993; з 01.12.1993 по 05.06.1995; з 06.06.1995 по 02.08.1995; з 02.08.1995 по 01.03.1997; з 01.03.1997 по 01.12.1997; з 01.12.1997 по 31.12.2001; з 03.01.2002 по 31.12.2002; з 02.01.2003 по 31.12.2003, з дати подання заяви про призначення пенсії за віком, а саме з 29.05.2024, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Повне судове рішення складено 06.12.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька