06 грудня 2024 рокуСправа № 160/25466/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.09.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації", з вимогами:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) щодо застосування з 29 січня 2020 по 28 лютого 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інши осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 29 січня 2020 року по 28 лютого 2023 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною установою «Центр пробації» всупереч нормам чинного законодавства відповідачем не було проведено перерахунку її основного та додаткових видів грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму, що порушує його соціальні права. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку протиправними та такими, що порушують його право на належне грошове забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/25466/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 21.10.2024 р.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
10.10.2024 року Державною установо. «Центр пробації» за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Постановою Верховного суду України №200/3757/20-а від 11.02.2021 викладено правову позицію, що згідно з Постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. На підставі зазначеного, згідно з Постановою КМУ № 704 ( в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. З огляду на викладене, Державна установа «Центр пробації» діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10.10.2024 року Державною установо. «Центр пробації» за допомогою підсистеми «Електронний суд» подано клопотання про залишення заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду в порядку ст. 233 КЗпП. В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
14.10.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 надав відповідь на відзив проти позову, в якому вказує на безпідставність заперечень відповідача та просить задовольнити адміністративний позов.
24.10.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00грн
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху в частині позовних вимог про проведення перерахунку з 19.07.2022 по 28.02.2023 року та позивачеві надано строк на усунення виявлених недоліків, а саме надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог даної ухвали від 02.12.2024 р. позивачем було надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування причин поважності пропуску зазначеного строку звернення вказує, що на момент звільнення позивачем не було одержано письмового повідомлення про те, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення з 01.01.2020, а отже позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку, оскільки нарахування сум та визначення застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року є виключно дискреційними повноваженнями відповідача.
Окрім наведеного зауважує про оголошення воєнного стану на території України, оскільки працює на території Криворізького району, який наближено до району проведення бойових дій.
Розглянувши надане позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення та доводи в його обґрунтування суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 1 і 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ «Нафтова компанія Юкос» проти росії).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) «Устименко проти України» (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений «особливими і непереборними» обставинами.
У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Суд констатує, що заява позивача від 05.12.2024 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду тримісячним строком.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував дотримання строків звернення до суду в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправними дій Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України в частині позовних вимог про вчинення перерахунку з 19.07.2022 року по 28.02.2023 року та не подав належні і допустимі докази на підтвердження існування об'єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви з наведеними позовними вимогами у межах строку, встановленого процесуальним законом.
Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом.
Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що станом на 06.12.2024 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про вчинення перерахунку з 19.07.2022 року по 28.02.2023 року - повернути позивачу - ОСОБА_1 .
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук