06 грудня 2024 рокуСправа №160/26513/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
- зобов'язати відповідача здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 12.08.2024 року у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проте пенсія позивача не була проіндексована на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 № 168 та постанови від 24.02.2024 №185, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 12.08.2024р. щодо здійснення індексації пенсії позивача з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024. Листом №49491-35717/М-01/8-0400/24 від 05.09.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки - 7763,17 грн., що більше ніж проіндексований показник (з 01.07.2021 - 5426,60 грн., з 01.03.2022 - 6186,32 грн., з 01.03.2023 - 7405,03 грн.), тому здійснювати перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 немає підстав; з 01.03.2024 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, станом на 01.10.2017р., збільшеної на коефіцієнти підвищення (7994,47 грн.). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанови адміністративних судів апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 07.10.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.23).
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2024р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 07.10.2024р. про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідач отримав 07.10.2024р. та 03.10.2024р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи (а.с.26,27).
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 06.12.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
З 28.10.2020 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.10,49) та не заперечується учасниками справи.
При призначенні пенсії ОСОБА_1 у 2020 році застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 роки), в розмірі 7763,17 грн. відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.11 зворот - 13,50-53) та не заперечується учасниками справи.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 12.08.2024р. щодо здійснення індексації пенсії позивача з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 (а.с.10 зворот -11).
Листом №49491-35717/М-01/8-0400/24 від 05.09.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки - 7763,17 грн., що більше ніж проіндексований показник (з 01.07.2021 - 5426,60 грн., з 01.03.2022 - 6186,32 грн., з 01.03.2023 - 7405,03 грн.), тому здійснювати перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 немає підстав; з 01.03.2024 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, станом на 01.10.2017р., збільшеної на коефіцієнти підвищення (7994,47 грн.) - (а.с.11 зворот - 13).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, у зв'язку з чим позивач просить захистити її порушене право шляхом визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 12.08.2024 року у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,079.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до статті 1 Закон №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини 2 статті 40 Закону №1058-1V заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
-Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
-Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, і пенсії.
Частиною п'ятою статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі - Порядок №124).
Відповідно до абзаців першого і другого пункту 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, механізм індексації пенсій, визначений частиною другою статті 42 Закону №1058 та Порядком № 124, зводиться до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за правилами, визначеними абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058, на відповідний коефіцієнт.
При цьому для цілей індексації показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, обчислюється відповідно до пункту 5 Порядку №124.
Згідно з даних, розміщених на вебсайті Пенсійного фонду України (http://www.pfu.gov.ua), середня заробітна плата за 2014 рік становила 3149,45 грн, за 2015 рік - 3661,41 грн, за 2016 рік - 4482,35 грн.
Отже, середній показник станом на 01.10.2017 становить 3764,40 грн. ((3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) : 3 = 3764,40 грн).
Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії для забезпечення для забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились:
- з 01.03.2019 Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено “Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- з 01.05.2020 відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»;
- з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»;
- з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
- з 01.03.2023 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- з 01.03.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Абзацом першим пункту 2 Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», підпунктом 1 пункту 2 постанови КМУ №251 від 01.05.2020 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», абзацом другим пункту 1 Постанови КМУ №127 від 01.03.2021, абзацом другим пункту 1 Постанови №118 від 01.03.2022, пункту 1 Постанови № 168 від 01.03.2023 і пункту 1 Постанови №185 від 01.03.2024 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно:
з 1 березня 2019 року у розмірі 1,17;
з 1 березня 2020 року у розмірі 1,11;
з 1 березня 2021 року у розмірі 1,11;
з 1 березня 2022 року у розмірі 1,14;
з 1 березня 2023 року у розмірі 1,197;
з 1 березня 2024 року у розмірі 1,0796.
Таким чином, при перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058 та Порядку №124 використовуються такі показники середньої заробітної плати:
з 1 березня 2019 року - 4404,35 грн. (3764,40 грн. х 1,17 = 4405,35 грн.);
з 1 березня 2020 року - 4888,83 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 = 4888,83 грн.);
з 1 березня 2021 року - 5426,60 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,11 = 5426,60 грн.);
з 1 березня 2022 року - 6186,32 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн.);
з 1 березня 2023 року - 7405,03 грн (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 гривні);
з 1 березня 2024 року - 7994,47 грн ((3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 гривні).
З урахуванням вищенаведених показників органи Пенсійного фонду Україні зобов'язані були визначати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески (Зс), згідно зі статтею 40 Закону №1058.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, при обчисленні пенсії позивача в 2020 році відповідач застосував середній заробіток в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, в розмірі 7763,17 гривні (а.с.11 зворот - 13,50-53).
Цей розмір є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії при проведенні її індексації відповідно до статті 42 Закону №1058, а саме: за 5426,60 грн (з 01.03.2021), 6186,32 грн (з 01.03.2022) і 7405,03 грн (з 01.03.2023).
За таких обставин відповідач згідно пункту 4 розділу XV Закону №1058 обґрунтовано не зменшив розмір пенсії позивача, а залишив її у незмінному розмірі (саме в аспекті індексаційних перерахунків), адже показник середньої заробітної плати для цілей індексації був меншим, ніж наявний наразі показник середньої заробітної плати (визначений при призначенні пенсії).
При цьому, слід зазначити, що, приймаючи постанови №127 від 01.03.2021, №118 від 01.03.2022, №168 від 01.03.2023 та №185 від 01.03.2024 Кабінет Міністрів України передбачав, що внаслідок перерахунку з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 певні пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV, не підвищаться.
У зв'язку з цим для досягнення мети індексації:
- пунктом 2 Постанови №127 з 01.07.2021 до таких пенсій (які не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови) установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства;
- пунктом 4 Постанови №118 з 01.03.2022 установлена щомісячна доплата в розмірі 135 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31.12.2021 включно, які не підвищуються з 01.03.2022 згідно з Порядком №124.
- пунктом 6 Постанови №168 з 01.03.2023 установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31.12.2022 включно, які не підвищуються з 01.03.2023 згідно з Порядком №124.
- пунктом 6 Постанови №185 з 01.03.2024 установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31.12.2023, які не підвищуються з 01.03.2024 згідно з Порядком №124.
Оскільки пенсія ОСОБА_1 не підвищилась внаслідок перерахунків відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124, Постанов КМУ №127, №118, №168, з 01.07.2021 позивачу була встановлена доплата до пенсії в розмірі 100 грн., з 01.03.2022 встановлена доплата до пенсії у розмірі 135,00 грн, а з 01.03.2023 у розмірі 100,00 грн. (а.с.55 зворот - 56 зворот, 68,79).
Також, на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» пенсію позивача з 01.03.2024 проіндексовано згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт 1,0796. Отже, з 01.03.2024 показник середньої заробітної плати по країні для обчислення пенсії позивача становить 7994,47 грн.
Вказане підтверджується відповідними роздруківками рішення про перерахунок пенсії від 24.04.2024р. та розрахунку заробітку позивача для обчислення пенсії з 01.03.2024р., наявними у справі (а.с.14-18,79 зворот - 81).
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм пенсійного законодавства та встановлених обставин справи, судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, у зв'язку з чим такі позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, з урахуванням положень чинного пенсійного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених судом обставин у справі.
При цьому, суд зауважує, що Постанови КМУ №127 від 22.02.2021, №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023, №185 від 23.02.2024 та Порядок №124 на даний час є чинними і у встановлений законодавством спосіб протиправними не визнавались, а тому підлягають застосуванню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, суд приходить до висновку, що пенсійний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, оскільки пенсія позивачеві нараховується і виплачується з урахуванням положень чинного пенсійного законодавства, а тому слід відмовити позивачеві у задоволені даних позовних вимог.
Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 (основної вимоги), а, відповідно, відсутні підстави для задоволення і похідних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 12.08.2024 року у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за квитанцією №9913-4974-6457-4708 від 03.10.2024р., слід покласти на позивача за нормами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва