Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04.12.2024м. ХарківСправа № 922/3543/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- монтажне підприємство "Буденерго" (63460 Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, вул. Дружби, 7) . Комсомольский,харківська обл., Зміївський р-н,63460
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 2)
про стягнення 648'211,21 грн
за участю представників:
позивача - Горелова А.В.;
відповідача - Срібної О.О.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажне підприємство "Буденерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", в якій просить суд стягнути з відповідача 435'184 грн основного боргу, 175'711,33 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 37'315,88 грн. Судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 9723,17 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/31 від 07.02.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
28.10.2024 відповідач подав заяву про відстрочення виконання рішення на один рік, посилаючись на перебування підприємство відповідача, яке є товариством критичної інфраструктури, у надзвичайно складних фінансово-економічних умовах.
07.11.2024 позивач подав свої заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення.
20.11.2024 позивач подав додаткові пояснення, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 20.11.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 грудня 2024 року о 14:30.
Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2024 підтримала свою заяву, просила відстрочити виконання рішення на 1 рік.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.
07.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - Замовник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажне підприємство "Буденерго" (далі - Виконавець, Позивач) укладено договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/31 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язався у 2020 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у Додатках до цього Договору (надалі - роботи), а Замовник - прийняти і оплатити роботи.
Підпунктами 1.1., 1.2. п.1 Додатку № 1 "Технічні вимоги на закупівлю робіт" встановлено, що Виконавець виконує водопровідні та санітарно-технічні роботи (Оснащення будівель смт Слобожанське вузлами комерційного обліку водопостачання). Обсяг виконання робіт: Розробка робочого проекту "Оснащення будівель смт Слобожанське вузлами комерційного обліку водопостачання" згідно Завданню на проектування; Виконання будівельно-монтажних робіт (монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи, введення в експлуатацію) згідно переліку об'єктів вказаних у Додатку№1 та Додатку №2 до Завдання на проектування.
Відповідно до п. 1.2. Договору роботи повинні бути виконані у строки, зазначені у Додатку №1 до Договору. В разі відсутності в Додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії Договору.
Відповідно пп. 11., 13.5. Додатку № 1 до Договору, строк дії договору: до 31.12.2021, а в частині взаємних зобов'язань, розрахунків, гарантійних зобов'язань до повного виконання їх Сторонами.
Загальний строк виконання робіт: не більш ніж 12 місяців від початку виконання робіт.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна цього Договору зазначена у Додатку №1 до Договору.
Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору в редакції на підставі Додаткової угоди №1 - 16/95 до Договору встановлено, що загальна вартість робіт складає: 2'928'504,82 грн (два мільйони дев'ятсот двадцять вісім тисяч п'ятсот чотири гривні 82 коп.), в тому числі ПДВ: 488'084,14 грн (чотириста вісімдесят вісім тисяч вісімдесят чотири гривні 14 коп.)
Пунктом 4.1., пп.4.2.1. п. 4.2. Договору встановлено, що розрахунки за Договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому Додатком №1 до Договору на підставі рахунку Виконавця. До рахунку додаються наступні документи: Акт прийому-передачі виконаних робіт (якщо рахунок не на передоплату).
Відповідно до п. 3. Додатку № 1 до Договору розрахунки з Виконавцем за даним Договором здійснюються Замовником в наступному порядку: у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця після підписання Сторонами Актів прийому-передачі виконаних робіт по кожному етапу на протязі 15 календарних днів.
Відповідно до пп. 5.4., 5.10. Договору здавання-прийняття виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання Сторонами двостороннього Акту прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання Замовником повідомлення Виконавця про готовність результатів робіт до приймання. Роботи за цим договором вважаються переданими Замовнику з дати підписання сторонами відповідного Акту прийому - передачі робіт без зауважень.
Згідно з пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за виконані роботи, крім випадків, передбачених Договором та чинним законодавством України.
Позивачем були виконані передбачені Договором роботи в повному обсязі та передані Відповідачу.
На підтвердження здавання-прийняття виконаних робіт були складені та підписані сторонами Договору двосторонні акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 2'896'644,03 грн.
Відповідно платіжних доручень та банківської виписки за період з 01.12.2020 по 03.10.2024 оплата за виконані роботи була здійснена Відповідачем на загальну суму 2'461'460,03 грн, внаслідок чого заборгованість останнього склала 435'184 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються Відповідачем.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором Позивач направив на адресу Відповідача лист від 11.10.2023 вих.№ 11-1/10-2023 про сплату заборгованості за Договором, вимогу від 05.09.2024 вих. №05-1/09-2024 про погашення заборгованості за Договором, інфляційні нарахування на суму боргу та процентної ставки 3% річних.
Станом на дату звернення до суду Відповідач відповіді на вимоги не надав, борг не погасив.
Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу вимог ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, матеріали справи підтверджують, що Позивач (Виконавець), в рамках укладеного між сторонами Договору, виконав роботи на загальну суму 2'896'644,03 грн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п. 3. Додатку № 1 до Договору розрахунки з Виконавцем за даним Договором здійснюються Замовником в наступному порядку: у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця після підписання Сторонами Актів прийому-передачі виконаних робіт по кожному етапу на протязі 15 календарних днів.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте Відповідач за виконану Позивачем роботу в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого його заборгованість становить 435'184 грн.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати Відповідачем суми боргу за Договором в сумі 435'184 грн, суд визнає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 435'184 грн заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у сумі 175'711,33 грн та 3% річних у сумі 37'315,88 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунки Позивача, зазначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 175'711,33 грн та 3% річних у сумі 37'315,88 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо відстрочки виконання рішення суду, Відповідач посилається на такі обставини, як знищення (руйнування, пошкодження) великої кількість обладнання, майна та інших товарно-матеріальних цінностей підприємства, яке на теперішній час фактично повністю припинило свою господарську діяльність, основним видом якої є виробництво електричної енергії, та знаходиться у надзвичайно складних фінансово- економічних умовах, оскільки всі кошти, які ще є в наявності у підприємства, направляються на відновлення виробництва.
Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Частиною 2 статті 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Правовий аналіз статей 239 та 331 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення виконання рішення суду.
Суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Разом із тим, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Укладаючи спірний договір Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на їх умови, у тому числі і щодо відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України за порушення грошових зобов'язань.
Суд також враховує, що Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за актами приймання виконаних будівельних робіт від 03.11.2021 у розмірі 435'184 грн у період з 04.11.2021 по 18.11.2021, тобто ще до початку військової агресії російської федерації та ракетних обстрілів. Отже, у разі відстрочення виконання рішення суду на один рік, строк затримки виконання зобов'язань з оплати за спірним договором становитиме більше 4-х років, що є надмірнім тягарем для Позивача та не відповідає принципу верховенства права.
Отже, у разі задоволення судом клопотання Відповідача про відстрочення виконання рішення суду, будуть порушені матеріальні інтереси Позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього та матиме дискримінаційний характер відносно його прав та інтересів. Також Відповідачем не надано жодних доказів того, що після закінчення строку відстрочки у Відповідача буде реальна можливість виконання рішення суду.
Крім того, матеріали справи (надані Позивачем різноманітні договори на закупівлю товарів, робіт і послуг) підтверджують, що Відповідач фактично здійснює звичайну господарську діяльність, що спростовує твердження Відповідача про те, що підприємство Відповідача на теперішній час фактично повністю припинило свою господарську діяльність.
Відтак, обставини, на які посилається Відповідач, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення заборгованості.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 2; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажне підприємство "Буденерго" (63460 Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, вул. Дружби, 7; код ЄДРПОУ 34392429) 435'184 грн основного боргу, 175'711,33 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 37'315,88 грн та судовий збір у розмірі 9723,17 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-монтажне підприємство "Буденерго" (63460 Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, вул. Дружби, 7; код ЄДРПОУ 34392429);
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, 2; код ЄДРПОУ 22927045).
Повний текст рішення складено 06.12.2024.
Суддя І.В. Трофімов