Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/278/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохоров С.А.
секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" вх. №21442 від 27.08.2024 з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою Акціонерне товариство "ОТП Банк"
про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." , код ЄДРПОУ 23001858
кредитори:
АТ "ОТП БАНК"
АТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК"
АТ "СЕНС БАНК"
АТ "Міжнародний резервний банк"
ТОВ "ФІРМА ЕНЕРГОПРОМ"
ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод"
ПрАТ "Харківський підшипниковий завод"
розпорядник майна - арбітражна керуюча Бова Дарія Володимирівна
за участю :
АТ "ОТП БАНК" - не з'явився
ПрАТ "У.П.Е.К." (боржника) - Берковський Є.О. в режимі відеоконференції
АТ "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" - не з'явився
АТ "СЕНС БАНК" - не з'явився
АТ "Міжнародний резервний банк" - не з'явився
ТОВ "ФІРМА ЕНЕРГОПРОМ" - не з'явився
ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" - не з'явився
ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" - не з'явився
розпорядника майна - Бова Д.В. в режимі відеоконференції
АТ "Українські Енергетичні Машини" - не з'явився
До Господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." (код ЄДРПОУ 23001858).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.01.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/278/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2024 (суддя Прохоров С.А.) відкрито провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.".
Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора в загальній сумі 139 590 519,02 грн (сто тридцять дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень дві копійки), з яких:
- З0 280,00 грн - судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства “У.П.Е.К.».
- 63 900,00 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому.
- 139 496 339,02 грн - заборгованість за договорами поруки № SR 15-120/700 від 06.07.2015 року та № SR 15-125/700 від 06.07.2015 року, які включають тіло кредиту, відсотки та судовий збір у справах № 922/2385/19 та № 922/2386/19.
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Введено процедуру розпорядження майном боржника.
Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства “У.П.Е.К.» - арбітражного керуючого Бову Дарію Володимирівну.
06.05.2024 було здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/278/24 Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.".
У попередньому засіданні судом були розглянуті, подані у встановлений ст. 45 КУзПБ, заяви з грошовими вимогами до боржника та за результатами попереднього засідання постановлено, що до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." підлягають включенню наступні визнані судом вимоги:
1 - вимоги ініціюючого кредитора Акціонерного товариства "ОТП Банк" в загальній сумі 139 590 519,02 грн (сто тридцять дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч п'ятсот дев'ятнадцять гривень дві копійки), з яких:
- З0 280,00 грн - судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства “У.П.Е.К.».
- 63 900,00 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому.
- 139 496 339,02 грн - заборгованість .
2 - вимоги Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" в розмірі 1 349 657 321,18 грн, з яких 6 056,00 грн судовий збір за подання заяви, 1 332 779 437,29 грн заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією та 16 871 827,89 грн пені.
3 - вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕНЕРГОПРОМ" в розмірі 1 270 080,00 грн заборгованості та 6 056,00 грн судового збору.
4 - вимоги Акціонерного товариства "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" в розмірі 55 372 626,47 грн заборгованості та 6 056,00 грн судовий збір.
5 - вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" в розмірі 50 150 403,31 грн та в розмірі 6 056,00 грн судового збору за подання заяви.
6 - вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" в загальному розмірі 24 210 887,50 грн з урахуванням 6 056,00 грн судового збору.
7 - вимоги Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" в розмірі 37 946 857,21 грн заборгованості та в розмірі 6 056,00 грн сплаченого судового збору.
22.11.2024 судом було завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.".
Також на адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх. № 21442 від "27" серпня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." в розмірі 3 308 204,31 грн, що складається з суми заборгованості з урахуванням штрафних санкцій та судового збору та які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "У.П.Е.К.".
Враховуючи, що заява подана після закінчення встановленого ст. 45 КУПБ строку, вона розглядається судом в судовому засіданні після закриття попереднього засідання.
Боржником подано відзив на заяву Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх. №25672 від 11.10.2024) в якому він визнає суму основної заборгованості та відхиляє вимоги про нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з відсутністю їх обґрунтованого розрахунку та неможливістю виконання зобов'язання по форс мажорним обставинам.
Розпорядником майна надано до матеріалів справи звіт про розгляд вимог до боржника №02-15/58 від 10.10.2024 в якому останнім визнані грошові вимоги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" до боржника в розмірі основної заборгованості, інші вимоги відхилені з підстав неможливості здійснити перерахунок.
Розглядаючи заяву Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" з грошовими вимогами до боржника, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Так при дослідженні поданих кредитором доказів до заяви, судом було встановлено, що між Акціонерним товариством «Українські енергетичні машини» (далі - Покупець) та Акціонерним товариством «У.П.Е.К.» (далі -Постачальник) було укладено договір про закупівлю продукції № 238-03/1164 від 28.01.2022 р. (далі Договір).
За змістом п.п.1.1-1.2 Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості та за цінами, вказаними в договорі. Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлене Покупцем у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.
Згідно п. 5.2 Договору поставка Продукції здійснюється засобами Покупця на умовах ЕXW, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 299, згідно із заявками Покупця.
Загальна сума Договору становить 4 686 000,00 грн. (чотири мільйони шістсот вісімдесят шість гривень).
Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець здійснює 100% попередню оплату на основі рахунку, виставленого Постачальником.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що строк поставки продукції становить 60 календарних днів з моменту направлення письмового листа Покупця та здійснення попередньої плати, згідно п. 4.1 Договору.
Кредитором, на виконання умов Договору та на підставі виставлених рахунків № 54 від 28.01.2022 р. та № 55 від 01.02.2022 р., було здійснено передплату в розмірі 100% платіжними дорученнями № 878 від 28.01.2022 р. на суму 3 186 480, 00 грн. та № 1085 від 04.02.2022 р. на суму 1 499 520, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками.
Отримання коштів від кредитора боржником не оспарюється.
Загальна сума передплати Покупця за Договором склала 4 686 000,00 грн. (чотири мільйони шістсот вісімдесят шість гривень).
Згідно п. 5.4 Договору Постачальник зобов'язаний поставити продукцію до 05.04.2022 р. (60 календарних днів від 100% передплати).
Таким чином, поставка продукції мала відбутися до 02.04.2022 року включно.
При цьому, як встановлено судом під час розгляду заяви, постачальником (боржником у справі) було здійснено часткове відвантаження продукції на загальну суму 3 151 236, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № У0000000081 від 01.02.2022 р.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ст. 693 ЦК України встановлено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Боржником в своєму відзиві зазначається, що дана заборгованість обліковується у його бухгалтерських документах.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
В даному випадку, визнання боржником наявності заборгованості за непоставлений товар у боржника перед кредитором не викликають сумнівів, оскільки підтверджуюсь поданими до суду доказами.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що боржником та розпорядником майна визнані грошові вимоги кредитора в розмірі 1 534 764,00 грн основної заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги АТ "Українські Енергетичні машини" є обґрунтованими та підлягають визнанню та включенню до реєстру кредиторів боржника.
Розглядаючи грошові вимоги в частині стягнення 1 767 384,31 грн. штрафних санкцій, які складаються з суми пені та суми штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до п. 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі продукції, Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0.1% вартості продукції за кожний день прострочення. При простроченні поставки більше ніж на 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю - штраф 7 % від вартості продукції.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування кредитором пені у відповідності до п. 7.2. договору поставки судом встановлено, що кредитором не враховано вимоги ст. 232 Господарського кодексу України та здійснено нарахування пені за межами 6 місячного строку.
Також судом встановлено, що таке нарахування здійснено кредитором на суму заборгованості за непоставлений товар - 1 534 764,00 грн, що є правом кредитора.
Таким чином, здійснивши власний розрахунок суми пені на заборгованість 1 534 764,00 грн, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України, судом встановлено, що розмір пені який підлягає відшкодуванню боржником становить 282 396,57 грн.
Як вже було зазначено вище, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно розрахунку кредитора, який наведено ним в його заяві, останнім нараховано боржнику штраф на суму 1 534 764 грн (вартість непоставленої продукції), що є правом кредитора, та який становить 107 433,48 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок штрафу, суд зазначає, що він відповідає вимогам діючого законодавства та договору, та є правомірним.
Щодо посилання боржника на невиконання своїх зобов'язань з поставки продукції у зв'язку з форс-мажорними обставинами у зв'язку з військовими діями, суд зазначає наступне.
У питанні належного підтвердження обставин непереборної сили варто звернути увагу на постанову Верховного Суду у справі № 910/9258/20 від 01.06.2022р., відповідно до якої: «засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ні обставини були Форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання: доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору».
Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення в 'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Але, сама по собі війна з не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням у встановлені строки боржником своїх обов'язків по договору щодо поставки продукції.
В свою чергу, обставини які вказані боржником не вказують на той факт, що він втратив контроль над управлінням своїх банківських рахунків і він не мав можливості здійснювати платежі в тому числі й з повернення попередньої оплати, отриманої за товар, який не поставив.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної поставки боржником продукції, перевіривши арифметичний розрахунок пені і штрафу, суд вважає, що вимоги кредитора в розмірі 282 396,58 грн пені та в розмірі 107 433,48 є обґрунтованими, підлягають визнанню судом та включенню до реєстру кредиторів боржника.
Вимоги АТ "Українські енергетичні машини" в розмірі 1 377 554,25 грн нарахованої пені відхиляються судом у зв'язку з невірним нарахуванням поза межами строків, встановлених ст. 232 ГК України.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви АТ "Українські енергетичні машини", визнання грошових вимоги в розмірі 1 930 650, 06 грн, які складаються з 1 534 764,00 грн заборгованості за договором 238-03/1164 від 28.01.2022, 107 433,48 грн штрафу, 282 396,58 грн пені, 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд заяви та відхилення грошових вимог в розмірі 1 377 554,26 грн пені.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-79, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх. № 21442 від "27" серпня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" до Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." в розмірі 1 930 650, 06 грн, які складаються з 1 534 764,00 грн заборгованості за договором 238-03/1164 від 28.01.2022, 107 433,48 грн штрафу, 282 396,58 грн пені, 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд заяви.
Відхилити грошові вимоги Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" до Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." в розмірі 1 377 554,26 грн пені.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Зобов'язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 06.12.2024, та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено та підписано - 06.12.2024.
Суддя Прохоров С.А.