Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
21.11.2024м. ХарківСправа № 922/1887/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; ідент. код 19350062)
до Фізичної особи-підприємця Кесаєва Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 103552,00 грн
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Цимбалістий В.А.
Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Інтер-Поліс" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кесаєва Олександра Вікторовича про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кесаєва Олександра Вікторовича завданих збитків у сумі 103552,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умов договору доручення № 042-Д від 17.09.2018 та вказує, що дебіторська заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо укладення договорів страхування без підтвердження сплати страхового платежу, як того вимагає п. 2.1.5 договору. Сума збитків складається з суми неотриманих страхових платежів у розмірі 67943,00 грн та сплачених страхових відшкодувань на суму 35609,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2024 року відкрито провадження у справі № 922/1887/24 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання у справі призначено на 25.06.2024.
У підготовчому засіданні 25.06.2024 у справі задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 10.09.2024 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 22 серпня 2024 року о 12:30 год.
06.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. 19719), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач наголошує, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем від нього бланків Договорів (Полісів) ОСЦПВВНТЗ, вказаних в позові, оскільки в актах приймання-передачі документів № 612 від 06.02.2020, № 670 від 12.03.2020, №690 від 23.03.2020, №712 від 03.04.2020, №775 від 22.05.2020, №816 від 03.06.2020, №830 від 09.06.2020, №894 від 15.07.2020, №918 від 28.07.2020, навпроти напису «Кесаєв Олександр Вікторович СПД» стоїть підпис не позивача; на акті приймання-передачі документів № 775 від 22.05.2020 навпроти напису «Кесаєв Олександр Вікторович СПД» відсутній будь який підпис. При цьому, підписи на актах приймання-передачі документів не тільки відрізняються від підпису відповідача, а й відрізняються один від одного. Одночасно відповідач наполягає, що він не укладав та не підписував договорів (Полісів) ОСЦПВВНТЗ від імені позивача зі страхувальниками, наголошуючи, що з усіх Договорів (Полісів) ОСЦПВВНТЗ чітко вбачається, що в правому нижньому куті в графі «Страховик» стоїть підпис не відповідача. Щодо вимог позивача щодо стягнення збитків спричинених виплатою позивачем страхового відшкодування страхувальникам за Договорами (Полісами) ОСЦПВВНТЗ АР0053060 та АР0620639, то відповідач наголошує, що така виплата є обов'язком позивача відповідно до чинних нормативних актів в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто, позивач, як страхувальник, виплатив страхове відшкодування за діючими договорами (Полісами) ОСЦПВВНТЗ внаслідок настання страхового випадку. При цьому, у своєму позові позивач не послався на жодну норму, яка мала бути правовою підставою стверджувати, що виплата позивачем страхового відшкодування за Договорами (Полісами) ОСЦПВВНТЗ, за якими він не отримав страхових виплат, є його збитками. Разом з тим, відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій відповідач наголошує, що у будь-якому разі перебіг строку позовної давності по позовам за кожним з договорів розпочався у 2020 році після спливу двох робочих днів за датою сплати страхового платежу в порядку п. 10 Полісу, а відтак такий строк позовної давності сплив у 2023 році. В свою чергу позивач звернувся з позовною заявою до суду 30.05.2024 року, а отже з пропуском встановленого строку позовної давності.
У підготовчому засіданні 22.08.2024 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 29 серпня 2024 року о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2024 року задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів (вх. 19719) та зобов'язано Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Інтер-Поліс" надати до суду в 5-денний строк з дня отримання зазначеної ухвали, оригінали письмових доказів: Договір доручення № 042-Д від 17.09.2018, акти приймання-передачі документів № 612 від 06.02.2020, № 670 від 12.03.2020, № 690 від 23.03.2020, № 712 від 03.04.2020, № 775 від 22.05.2020, № 816 від 03.06.2020, № 830 від 09.06.2020, № 894 від 15.07.2020, № 918 від 28.07.2020, поліси обов'язкового страхування цівільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для огляду у судовому засіданні. Цією ж ухвалою підготовче засідання було відкладено на 12 вересня 2024 року о 10:00.
У підготовчому засіданні 12.09.2024 р. постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 03 жовтня 2024 року об 11:00 год.
Разом з тим, судове засідання у справі № 922/1887/24, призначене на 03.10.2024 року, не було проведено у зв'язку з перебуванням судді Шатернікова М.І. на лікарняному з 27.09.2024 по 08.10.2024.
Позивачем 09.10.2024 подано суду для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, зокрема надано акти-приймання передачі полісів без підпису особи яка їх отримала.
Судом оглянуто подані оригінали документів, встановлено відповідність наявних в матеріалах справи копій поданим оригіналам та констатовано, що з наданих документів не вбачається того, ким саме отримані договори ОСЦПВВНТЗ добровільного страхування цивільної відповідальності у паперовому вигляді.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2024 року призначено проведення судового засідання з розгляду справи № 922/1887/24 по суті на 31 жовтня 2024 року о 10:00.
Проте, у зв'язку із обстрілом та пошкодженням приміщення Господарського суду Харківської області 28.10.2024, аварійністю будівельних конструкцій в багатьох приміщеннях суду, реальною загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 (із змінами), наказом голови суду № 102 від 30.10.2024, було припинено у період з 30 жовтня по 01 листопада 2024 року включно розгляд справ в судових засіданнях, у т.ч. в режимі відеоконференцзв'язку.
Враховуючи наведене судове засідання, призначене на 31.10.2024, не відбулося.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2024 року проведення судового засідання з розгляду справи № 922/1887/24 по суті було призначено на "21" листопада 2024 р. о 11:00.
У судове засідання 21.11.2024 позивач явку свого повноважного представника не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.09.2018 між Приватним акціонерним товариством страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (довіритель, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кесаєвим Олександром Вікторовичем (повірений, відповідач) укладено договір доручення № 042-Д (надалі - «Договір»), відповідно до умов якого повірений зобов'язується від імені та за дорученням довірителя особисто в порядку та на умовах, визначених цим договором, на території України, надавати послуги, спрямовані на укладення договорів страхування (ДС), на проведення яких довіритель має відповідні ліцензії, для чого повіреному надається право, зокрема: укладати від імені довірителя договори страхування, підписувати та завіряти печаткою повіреного виключно на підставі виданої довіреності від довірителя в межах наданих нею повноважень; отримувати страхові платежі від страхувальників згідно діючого законодавства.
Згідно з п. 2.1 договору, повірений зобов'язаний, зокрема: особисто виконувати доручення за договором. Передача повіреним всіх або частини своїх прав або обов'язків за договором третім особам не допускається; готувати документи, необхідні для укладання ДС; надавати страхувальникам допомогу в заповненні заяв на страхування та/або договорів страхування, заповнювати бланки ДС та видавати їх на руки страхувальникам (застрахованим особам).
За приписами пп. 2.1.10 п. 2.1 договору доручення, повірений зобов'язаний здавати отримані від страхувальників страхові платежі в касу довірителя або банківську установу на рахунок довірителя впродовж двох робочих днів з дня отримання страхового платежу від страхувальників.
Згідно з пп. 2.1.11 п. 2.1 договору доручення, повірений зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі подавати звіт про усі укладені ним договори страхування та сплачені страхові платежі з додаванням відповідних примірників укладених договорів страхування та всіх примірників зіпсованих бланків та інших документів відповідно до умов розділу 3 Договору.
Відповідно до п. 2.3.4. договору визначено, що повірений має право отримувати страхові платежі за договорами страхування від страхувальників згідно обраних ним видів та умов страхування згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 договору доручення, повірений зобов'язаний щомісячно (в строки, вказані в п. 3.1 Договору) надавати довірителю Звіт про укладені договори страхування та розмір отриманих страхових платежів згідно з затвердженою Довірителем формою.
В свою чергу, довіритель зобов'язався забезпечити повіреного належною інформацією, документацією і виплачувати йому винагороду за виконання доручення в порядку, визначеному цим договором (п.п. 2.2.1 - 2.2.6 договору).
Згідно з п. 3.1. договору, повірений зобов'язаний до 18 год. 00 хв. кожного 12-го числа звітного місяця, 22-го числа звітного місяця та 1-го числа місяця, наступного за звітним, надавати довірителю у електронниму вигляді та паперовому вигляді: звіт про укладені договори страхування та розмір отриманих страхових платежів згідно із затвердженою довірителем формою; акт про анульовані Бланки.
Відповідно до п. п. 4.1 Договору повірений несе повну матеріальну відповідальність за збереження отриманих від страхувальників страхових платежів, за збереження бланків договорів страхування та інших типових документів, заяв тощо
Згідно п. 4.18 Договору визначено, що у випадку не виконання або неналежного виконання повіреним обов'язків, передбачених п.2.1.11 договору, а саме неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Довірителя про факт укладення полісу ОСЦПВВНТЗ, та про факт отримання страхового платежу за ним, та понесення Довірителем збитків за таким полісом ОСЦПВВНТЗ у вигляді страхового відшкодування сплаченого Довірителем за таким полісом ОСЦПВВНТЗ.
За твердженням позивача, за період з 06.02.2020 по 28.07.2020, згідно актів приймання-передачі документів № 612 від 06.02.2020 року, № 670 від 12.03.2020 року, № 690 від 23.03.2020 року, № 712 від 03.04.2020 року, № 775 від 22.05.2020, № 816 від 03.06.2020 року, № 830 від 09.06.2020 року, № 894 від 15.07.2020 року, № 918 від 28.07.2020 року позивач, як страховик, передав, а відповідач, як повірений, прийняв для подальшого укладення бланки 109 договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: АО-2967140, А02967139, АР0014962, АР0053060, АР0054798, АР0231531, АР023155, АР0231559, АР0233613, АР0620680, АР0620679, АР0620678, АР0620676, АР0620677, АР0620681, АР0620682, АР0620683, АР0620685, АР0620717, АР0620700, АР062686, АР062684, АР062689, АР062687, АР062690, АР062691, АР062632, АР0620634, АР0620633, АР0620692, АР0620693, АР0620694, АР0620635, АР0620637, АР0620636, АР0620638, АР0620641, АР0620639, АР0620640, АР0620695, АР0620725, АР0620642, АР0620726, АР0620623, АР0620624, АР0620625, АР0620643, АР0620630, АР0620740, АР0620741, АР0620644, АР0620645, АР0620646, АР0620727, АР0620622, АР0620744, АР0620742, АР0620743, АР0620647, АР0620648, АР0620728, АР0620649, АР0620650, АР0622078, АР0622077, АР0622053, АР0622054, АР06620729, АР0622078 , АР0622077 , АР0622053 , АР0622054, АР0620729, АР0620730, АР0622051, АР0622052, АР0622055, АР0622056 , АР0620747, АР0620746, АР0620748, АР0620749, АР0620750, АР0622062, АР0622063, АР0622079, АР0622057, АР0622080, АР0622065, АР0622064, АР0622068, АР0622066, АР0622067, АР0622070, АР0622081, АР0622069, АР0622058, АР0622092, АР0622093, АР0622083, АР0622084, АР0622075, АР0622073, АР0622072, АР0622071, АР0622088, АР0622086, АР0622085, АР0622087, АР0622076, АР0622074, АР0622089, АР0622090, АР0622094, АР0622091, АР0622097, АР0622098 , АР0233765, АР0233766.
Загальна сума страхових платежі за даними договорами страхування, укладеними відповідачем згідно Договору становить 67 943,00 грн та підтверджується «Реєстром дебіторської заборгованості ФОП Кесаєв О.В, за договором доручення
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із перерахування страхових платежів на підставі Договору за період з 12.03.2020 по 20.01.2021, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 67 943,00 грн.
Крім того, позивач наголошує, що за договорами ОСЦПВВНТЗ АР0053060 та АР0620639, укладеними відповідачем згідно договору та за яким страховиком не одержав страхові платежі, Страховиком було здійснено страхові відшкодування:
- за договором страхування ОСЦПВВНТЗ АР0053060, згідно із страховим актом № 085/3164/59/21 у сумі 35038,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16397 від 28.01.2021;
- за договором страхування ОСЦПВВНТЗ АР-0620639, згідно із страховим актом № 041/3050/59/21 у сумі 571,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 16111 від 15.01.2021.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Договір № 042-Д від 17.09.2018, укладений між сторонами, є договором доручення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 68 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно із статтею 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до статті 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Частинами першою, другою і сьомою статті 15 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
За твердженням позивача, за період з 12.03.2020 по 20.01.2021, відповідачем укладено договори ОСЦПВВНТЗ із страхувальниками та отримано від них страхові платежі у загальному розмірі 67 943,00 грн, проте ФОП Кесаєв Олександр Вікторович не виконав свої зобов'язання за договором та не перерахував ПрАТ Страхова компанія "Інтер-Поліс" вказані страхові платежі.
В той же час, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження виконання ПрАТ Страхова компанія "Інтер-Поліс" п. 2.1.14 Договору та передачі позивачем відповідачу бланків договорів страхування/полісів за актом-приймання передачі, що підписується представниками сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази як передачі позивачем відповідачу будь-яких бланків полісів ОСЦПВВНТЗ на підставі договору (акти приймання-передачі або не містять підпису отримувача, або містить підпис невідомої особи), так і укладення саме відповідачем із страхувальниками договорів страхування за спірними бланками полісів, а наданий позивачем перелік договорів по яких відповідач не перерахував страхові платежі, складений ним в односторонньому порядку, не свідчить по об'єктивність такого доказу.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Крім того, суд враховує, що між сторонами було укладено господарсько-правовий договір, а відтак виникли договірні відносини, урегульовані зокрема умовами вказаного договору. Натомість звертаючись з позовом і визначаючи матеріально-правову вимогу позивач просить стягнути збитки, у т.ч. у розмірі 67943,00 грн, а не заборгованість за договором доручення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог саме до відповідача, як і того що саме дії/бездіяльність відповідача причинили позивачу збитки у заявленому розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 103552,00 грн не підлягають.
Щодо заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Суд звертає увагу, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, заяви відповідачів про застосування позовної давності підлягають відхиленню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; ідент. код 19350062) до Фізичної особи-підприємця Кесаєва Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) про стягнення 103552,00 грн - відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "02" грудня 2024 р.
Суддя М.І. Шатерніков