Ухвала від 04.12.2024 по справі 914/2450/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.12.2024 Справа № 914/2450/22(914/690/24)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІУМ-ПРОМ», Київська область, Бучанський р-н, с.Білогородка

про роз'яснення судового рішення

у справі №914/2450/22(914/690/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІУМ-ПРОМ», Київська область, Бучанський р-н, с.Білогородка

про зобов'язання повернути 576 170 літрів дизельного пального

у межах провадження у справі №914/2450/22

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ», м.Львів

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА» (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031)

за участю представників:

від позивач: не з'явився

від відповідач: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 позов задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛІУМ-ПРОМ» (08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вул. Білгородська, будинок 40; код ЄДРПОУ 41282429) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА» (79012, Львівська область, місто Львів, вул. Сахарова А. академіка, будинок 42, кабінет 407; код ЄДРПОУ 36949031) 576 170 літрів дизельного пального остаточною митною вартістю 11 628 348,83 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІУМ-ПРОМ» (08141, Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вул. Білгородська, будинок 40; код ЄДРПОУ 41282429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА» (79012, Львівська область, місто Львів, вул. Сахарова А. академіка, будинок 42, кабінет 407; код ЄДРПОУ 36949031) 139 540,19 грн - судового збору.

19.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛІУМ-ПРОМ» направило на адресу суду заяву про роз'яснення судового рішення у справі №914/2450/22(914/690/24).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2024 вказану заяву передано для розгляду судді Чорній Л.З.

Ухвалою суду від 25.06.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІУМ-ПРОМ» від 19.06.2024 (за вх.№16298/24) від 20.06.2024) у справі №914/2450/22(914/690/23) про роз'яснення рішення суду від 22.05.2024 до розгляду в судовому засіданні на 07.08.2024.

Ухвалою суду від 07.08.2024 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІУМ-ПРОМ» про роз'яснення судового рішення до повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області.

22.10.2024 матеріали справи №914/2450/22(914/690/23) повернулися до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 24.10.2024 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІУМ-ПРОМ» про роз'яснення рішення суду до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2024.

03.12.2024 позивач в системі «Електронний суд» сформував заперечення на заяву про роз'яснення рішення, в яких просить відмовити в задоволенні заяви про роз'яснення рішення.

У судове засідання 04.12.2024 сторони не з'явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 ГПК України неприбуття відповідачів та третіх осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення за їх відсутності.

Розглянувши заяву відповідача, надані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується зазначена заява, суд встановив таке.

В обґрунтування заяви про роз'яснення судового рішення відповідач вказує на те, що відповідно до наказу про примусове виконання рішення, відповідача зобов'язано повернути позивачу дизельного пального у визначеній кількості. Проте, як зазначає відповідач, дизельне пальне, про яке йдеться у вказаному рішенні було передано йому на зберігання в лютому 2022 року, тобто більше двох років тому. Гарантійний термін зберігання дизельного пального відповідно до супроводжувальних документів становить один рік. Через властивості дизельного пального та тривалий термін зберігання, знизилася його ефективність як пального та збільшився викид шкідливих речовин.

Як стверджує відповідач ознайомившись із резолютивною частиною рішення та виданим на його підставі наказу на примусове виконання рішення, відповідачу незрозуміло яке саме дизельне пальне потрібно повернути позивачу. З тексту рішення суду незрозуміло чи буде враховане при його виконанні фізичний знос дизельного пального, яке передано на зберігання більше двох років тому та чи відобразиться наведене на його вартості.

У запереченнях на заяву про роз'яснення судового рішення позивач посилається на те, що спір розглянуто у відповідності до заявлених позивачем вимог. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника та не подав жодної заяви по суті спору. Обставини, які зазначені в заяві про роз'яснення вперше повідомлені після ухвалення рішення суду, а на момент ухвалення рішення вказані обставини були невідомі ні ліквідатору ТОВ «БНК-УКРАЇНА», ні суду. В заяві про роз'яснення відповідач визнає, що дизельне пальне, про яке йдеться у вказаному рішенні було передано відповідачу на зберігання в лютому 2022 року. В той же час, відповідач зазначає, що ознайомившись із резолютивною частиною рішення та виданим на його підставі наказом на примусове виконання рішення, відповідачу незрозуміло яке саме дизельне пальне потрібно повернути позивачу. Позивач вважає, що такі твердження є взаємосуперечливими, оскільки передачі (поверненню) позивачу підлягає саме те майно, яке було передане на зберігання.

Відповідач стверджує що, з тексту рішення суду незрозуміло чи буде враховане при його виконанні фізичний знос дизельного пального, яке передано на зберігання більше двох років тому та чи відобразиться наведене на його вартості.

Позивач вказує на те, що доводи відповідача не стосуються питання незрозумілості чи неясності рішення суду, а стосуються роз'яснення порядку виконання рішення. Позивач не вбачає перешкод у його виконанні та, як наслідок, правових підстав для роз'яснення вказаного судового рішення. У заяві про роз'яснення судового рішення відповідач фактично просить суд шляхом роз'яснення рішення суду переглянути останнє на підставі повідомлених після його ухвалення обставин. Тому позивач вважає, що відсутні підстави для роз'яснення судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно статті 124 Конституції України та статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Виходячи із змісту наведеної норми роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень, є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У силу частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Обґрунтовуючи свою вимогу про роз'яснення судового рішення, заявник посилається на те, що йому є незрозумілим порядок виконання рішення суду та яке саме дизельне пальне потрібно повернути позивачу.

Розглянувши подану заяву суд дійшов висновку, що заявник просить роз'яснити порядок виконання рішення суду, що не стосується усунення неясності судового рішення чи роз'яснення його змісту, а направлено на визначення дій спрямованих на його виконання. Разом з тим, суд зазначає, що резолютивна частина рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі № 914/2450/22(914/690/24) в достатній мірі конкретизована і є зрозумілою для виконання.

Відповідно до приписів ст. 245 ГПК України правові наслідки, пов'язані з виконанням судового рішення, не можуть бути предметом роз'яснення відповідно до вимог вказаної статті.

Враховуючи наведене, заявлені заявником вимоги фактично є вимогами про зміну рішення суду, доповнення та внесення нових даних, а також безпосередньо стосуються роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду, що виходить за межі приписів ст. 245 ГПК України та в силу її положень не може бути предметом роз'яснення судового рішень, тому суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІУМ-ПРОМ» про роз'яснення судового рішення у справі №914/2450/22(914/690/24).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 6 ст. 12, ст.ст. 234, 235, 245 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІУМ-ПРОМ» від 20.06.2024 за вх.№2408/24 про роз'яснення судового рішення у справі №914/2450/22(914/690/24) - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбачених ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.