ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2024Справа № 910/11952/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО»
до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»
про стягнення 949 667, 52 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення 949 667,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1251/01 від 12.12.2019.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 відкрито провадження у справі №910/17255/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
23.10.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
14.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив та відповідь на відзив.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ДП «Гарантований покупець» порушив свої зобов'язання за договором №1251/01 від 12.12.2019 та додаткової угоди №1/742/01/20 від 25.03.2020, не в повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за «зеленим тарифом» у вересні 2022 року.
За доводами позивача, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору №1251/01 від 12.12.2019 становить 914 351,78 грн, з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості на загальну суму 1 941 385,08 грн.
Оскільки відповідачем не здійснено позивачу оплати заборгованості, позивачем нараховано: інфляційні витрати в сумі 25 722,54 грн та 3% річних у сумі 9 593,20 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що згідно п. 10.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, обов'язок відповідача з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з обставин: отримання Гарантованим покупцем підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії; оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Відповідач вважає, що позивачем не вірно визначено час виникнення зобов'язання щодо здійснення розрахунку за договором та збільшено період прострочення платежів.
Крім того, відповідач вказує на те, що позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії (виробником електричної енергії та гарантованим покупцем відповідно), беручи до уваги, що договір укладений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на спірні правовідносини поширюються положення пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП № 332.
Відповідач звертає увагу суду, що в силу положень постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 та існуючого боргу позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, у позивача відсутні підстави для звернення з цим позовом, оскільки заборгованість позивача перевищує розмір позовних вимог.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% та інфляційних нарахувань в судовому порядку.
У відзиві на позов відповідач також просив зменшити розмір річних процентів до 1,00 грн та заперечив щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Державне підприємство "Гарантований покупець" є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
12.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОУКРЕНЕРГО» (далі - виробник за «зеленим» тарифом, позивач) укладено договір № 1251/01, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641).
25.03.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1/742/01/20 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти договір у новій редакції.
Згідно з п. 2.3 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За умовами п. 2.4 договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Згідно з п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.3 договору, встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
На виконання умов договору відповідач в вересні 2022 року придбав у позивача електричну енергію на загальну суму 3 050 282,24 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року.
Також між позивачем та відповідачем були підписані Акт коригування від 20.04.2023 зі зменшення вартості поставленої електроенергії на 63 142,63 грн та Акт коригування від 30.04.2024 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 19 532,74 грн.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, станом на час звернення позивача до суду, заборгованість сплатив частково у розмірі 1 941 385,08 грн.
Між сторонами підписано Акт приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця за вересень 2022 року від 21.10.2022 до договору 1251/01 від 12.12.2019 (у урахуванням коригування), яка становить 150 926,05 грн, та Акт приймання-передачі послуги з відшкодування вартості відхилення за вересень 2022 року до договору 1251/01 від 12.12.2019 у розмірі 9,44 грн.
За розрахунком позивача, з урахуванням часткових оплат, відповідачем заборгованість відповідача становить 914 351,78 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційні витрати в сумі 25 722,54 грн та 3% річних у сумі 9 593,20 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, 12.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1251/01 купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідними підзаконними нормативними актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини третьої статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина шоста статті 65 Закону).
Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідач у вересні 2022 року придбав у позивача електричну енергію на загальну суму 3 050 282,24 грн, про що між сторонами було складено та підписано Акт купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року, Акт коригування від 20.04.2023 зі зменшення вартості поставленої електроенергії на 63 142,63 грн та Акт коригування від 30.04.2024 зі збільшенням вартості поставленої електроенергії на 19 532,74 грн.
Крім того, між сторонами підписано Акт приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця за вересень 2022 року від 21.10.2022 до договору 1251/01 від 12.12.2019 (у урахуванням коригування), яка становить 150 926,05 грн, та Акт приймання-передачі послуги з відшкодування вартості відхилення за вересень 2022 року до договору 1251/01 від 12.12.2019 у розмірі 9,44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні 2022 року.
З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи норми чинного законодавства, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії у вересні 2022 року у строк до (включно); у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно); у серпні 2022 року - у строк до 22.05.2024 (включно).
Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за відпущену електричну енергію є таким, що настав.
Надавши оцінку поданим позивачем доказам, з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості, та враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт виконання своїх зобов'язань за договором, а тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 914 315,78 грн.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленої продукції позивачем, заявлено до стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 25 722,54 грн та 3% річних у сумі 9 593,20 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 9 539,20 грн за період з 22.05.2024 по 26.09.2024 та інфляційні втрати у розмірі 25 722,54 грн за період з червня 2024 року по серпень 2024 року, судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин положень постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 судом відхиляються, оскільки положення підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій, водночас вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем у цій справі не заявлено.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Зазначений лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 923/878/21 та постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 910/11302/22.
Отже, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 не є безумовним та належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах.
Судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, зокрема сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, не надано доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставини.
Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи сертифікату про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов'язання у внаслідок настання форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності обставин непереборної сили.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Водночас, відповідачем заявлено про зменшення розміру 3 % річних до 1,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Зазначена правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
У відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру відсотків.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, суд не вбачає підстав для зменшення розміру відсотків, а тому посилання відповідача на статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України суд відхиляє.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення повністю.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОУКРЕНЕРГО" (просп. Богдана Хмельницького, буд. 249, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 39767243) основній борг у розмірі 914 351,78 грн, 3% річних у розмірі 9 593,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 722,54 грн та судовий збір у розмірі 14 245,01 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.12.2024.
Суддя О.В. Гулевець