Справа № 909/844/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.11.2024 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вх. №7929/24 від 10.09.2024) про визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ,
за участі:
керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Солов'я Юрія Анатолійовича (в режимі вкз),
представника боржника - адвоката Цимбал Альона Анатоліївна (в режимі вкз),
встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Солов'я Юрія Анатолійовича; зобов'язано керуючому реструктуризацією - ОСОБА_2 : подати до господарського суду у строк до 12.06.2024 відомості про результати розгляду вимог кредиторів; провести виявлення, складання опису майна боржника (провести інвентаризацію) та визначити його вартість у строк до 12.06.2024; направити, не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання, суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника; у строк до 13.08.2024 підготувати та подати до Господарського суду Івано-Франківської області план реструктуризації боргів боржника.
12.08.2024 року оприлюднено оголошення №73812 про відкриття провадження у справі №909/844/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
10.09.2024 від Акціонерного товариства "Сенс Банк" до суду надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 10.09.2024 (вх. № 7929/24), в якій просить суд визнати грошові вимоги кредитора АТ "Сенс Банк" (ідентифікаційний код 23494714; місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150) до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 268 227,82 гривень основного боргу, а також 4 844,80 гривень судових витрат та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 01.10.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про грошові вимоги кредитора до боржника та призначено заяву до розгляду.
26.09.2024 від керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 до суду надійшло повідомлення про результати розгляду заяви про грошові вимоги АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 у справі №909/844/23 від 26.09.2024 (вх.№14974/24), в якому визнає в повному обсязі вимоги АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 у справі №909/844/23 в розмірі 268227,82 гривень основного боргу із віднесенням до другої черги задоволення вимог кредиторів, а також 4844,80 гривень судових витрат із відшкодуванням позачергово до задоволення вимог кредиторів.
26.09.2024 від представника боржника до суду надійшло клопотання від 26.09.2024 (вх.№15070/24), в якому повідомляє, що не визнає вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 у справі №909/844/23 в повному обсязі.
В судовому засіданні 19.11.2024 керуючий реструктуризацією просив суд визнати вимоги АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 у в розмірі 268227,82 гривень основного боргу.
Представниця боржниці щодо визнання вимог Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 у справі №909/844/23 заперечила з підстав наведених у клопотання від 26.09.2024 (вх.№15070/24)
Представник АТ "Сенс Банк" у призначені судові засідання по розгляду кредиторських вимог не з'являвся.
Суд вийшов до нарадчої кімнати та після виходу з нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне та дійшов такого висновку.
В заяві про грошові вимоги кредитора до боржника зазначено, що 17.06.2020 між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк" укладена угода про надання кредиту № 500832747. Зазначена угода є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк", повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi.
Умови кредитування:
- тип кредиту “Кредит готівкою»;
- процентна ставка, річних - 23,00% річних;
- сума кредиту 201301,62 гривень;
- строк кредиту 84 міс.
Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" ОСОБА_1 зобов'язалась повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.
12.08.2022 на позачергових Загальних зборах Акціонерів АТ "Альфа-Банк" прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи. Протоколом позачергових Загальних зборів Акціонерів АТ "Альфа-Банк" за №2/2022, складеним 18.08.2022, змінено найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на найменування Акціонерне товариство "Сенс Банк".
В результаті порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, в останньої перед кредитором АТ "Сенс Банк" виникла заборгованість, що станом на день відкриття провадження у справі 268227,82 грн, з яких:
- 32 464,84 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 91 054,80 гривень - заборгованість за відсотками;
- 144 708,18 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту.
За наведеного просить суд визнати грошові вимоги кредитора АТ "Сенс Банк" до боржника ОСОБА_1 в розмірі 268227,82 гривень основного боргу, а також 4844,80 гривень судових витрат та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ Відновлення платоспроможності фізичної особи (стаття 113 КУзПБ).
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до частини першої статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 КУзПБ).
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).
Приписами частини першої статті 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Звертаючись до господарського суду з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 , представник АТ "Сенс Банк" зазначає, що такі вимоги виникли на підставі угоди про надання кредиту № 500832747 від 17.06.2020, укладеної між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк", та на підтвердження наявності заборгованості надано:
- виписками по особовим рахункам ОСОБА_1 ;
- розрахунок;
- оферта на укладення угоди про надання кредиту №500832747;
- акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №500832747;
- анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк";
- паспорт споживчого кредиту;
- додаток №1 до угоди про надання кредиту №500832747.
Разом з тим, АТ "Сенс Банк" не надано всіх необхідних доказів на підтвердження заявлених кредиторських вимог, а подані документи містять недоліки, що унеможливлює визнання їх належними доказами, враховуючи наступне.
Заяви про надання послуги, паспорт споживчого кредиту та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підтверджують факт договірних відносин заявника з кредитором, але вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами, що підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням, в тому числі і простроченої. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 916/2387/19).
Договору про надання кредиту №500832747 від 17.06.2020 року та меморіального ордеру або платіжного доручення про перерахування банком коштів господарському суду не надано.
Господарський суд погоджується із доводами представника боржника про наявність підстав для застосування у даному випадку правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
ВС у складі ОП КЦС висловив наступний висновок про застосування норми права. Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін двоабо багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Щодо поданих АТ "Сенс Банк" виписок по особовим рахункам.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Цей перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №910/866/20).
Зокрема, відповідно до пунктів 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254 (чинного на час виникнення спірних у цій справі правовідносин), форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічні положення також закріплені у пунктах 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.08.2018 №75.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №201/8309/18).
Пунктом 63 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Подані АТ "Сенс Банк" виписки та розрахунок вказаним вимогам не відповідають (зокрема, відсутні особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку).
З огляду на викладене, слід відхилити грошові вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 268227,82 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 43, 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 12, 202, 216, 233-235 ГПК України, суд
відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вх. № 7929/24 від 10.09.2024) про визнання грошових вимог кредитора до боржника.
Відхилити грошові вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" до боржника - фізичної особи (яка зареєстрована фізичною особою-підприємцем) ОСОБА_1 в розмірі 268227,82 грн боргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 256, ст. 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 06.12.2024 року.
Суддя Неверовська Л.М.